30. Право на авторське ім’я.

Зазначення імені автора при використанні твору обов'язкове в усіх випадках, за одним винятком: якщо твір образотворчого мистецтва або фотографічний твір використовується у промисловості. У цьому разі ім'я автора не згадується з чисто технічних причин.Право на авторське ім'я дає авторові змогу випустити свій твір за власнім ім'ям, умовним (псевдонімом) або взагалі без зазначення імені (анонімно).Здебільшого автор публікує свої твори під власним ім'ям, тобто зазначає своє прізвище та ініціали. Поряд з цим ст. 13 Закону про авторське право надає авторові право випускати у світ твір під псевдонімом або анонімно.Право на вибір способу зазначення імені, а також на розкриття псевдоніма або аноніма є особистим правом автора. Лише у разі коли автор у своєму творі порушив чиїсь права (наприклад, образив когось), на вимогу слідчих органів або суду видавництво, редакція газети чи театр, яким відоме справжнє ім'я автора, можуть розкрити його псевдонім чи анонім.Закону України “Про авторське право і суміжні права” від 11 липня 2001 року автор має право вибирати спосіб вказівки свого імені під час використання твору. За бажанням автора твір повинен використовуватися або з вказівкою дійсного імені автора, або під псевдонімом, або взагалі без позначення імені автора. Крім того, ніхто не може внести зміни в таке позначення імені автора.При відсутності особливих вказівок літературний твір позначається прізвищем, ім’ям і по-батькові автора, або його прізвищем та ініціалами. Якщо автор вимагає, щоб ці позначення були змінені (наприклад, щоб по-батькові не вказувалось, щоб власне ім’я було вказано повністю), то такі вимоги повинні бути задоволені, оскільки вони є виявом права автора на псевдонім.Як зазначено в п. 2 ч. 1 ст. 14 Закону, твір може бути використаний і без вказівки імені автора (анонімно). Окремий випадок такого використання - публікація редакційних матеріалів у газетах і журналах. З іншого боку, публікація матеріалу в газеті чи журналі, який не підписаний автором, може скласти враження про те, що цей матеріал виходить від редакції і що висловлені у ньому погляди поділяються редакцією, тому, якщо автор не бажає вказувати свого справжнього імені, то такий матеріал звичайно публікується під псевдонімом, але не анонімно.Право автора вибирати той чи інший спосіб вказівки свого імені обмежується у випадку створення літературного твору у порядку виконання службового завдання. Зокрема, вказівка імені відповідального виконавця і виконавців роботи є обов’язковою у науковій роботі. У цьому випадку ні псевдонім, ні анонім не можуть бути проставлені. Автор може застосовувати псевдонім для всіх або лише для деяких своїх літературних творів, для всіх або лише окремих способів їх використання. Він має право у будь-який момент розкрити або змінити свій псевдонім. І навпаки, розкриття псевдоніму без згоди автора є порушенням його особливих немайнових прав. Але право вибору способу вказівки імені не обмежується розглянутими вище можливостями. Зокрема, порядок зазначення імен співавторів також є одним з виявів права на ім’я. Авторське право регулює використання псевдоніма тільки у зв’язку з використанням літературних творів, тобто під час їх видання. У цьому випадку псевдоніми (а рівно і відсутність вказівки будь-якого імені) поряд з назвою літературного твору у певному розумінні входить у поняття “твір” і охороняється за нормами охорони недоторканості літературного твору.

31. При створенні об’єкту авторського права виникають два види авторських прав: майнові та немайнові.

Майнове право- (право вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора.)

Майнові права автора можуть бути відчужені (продані, подаровані) та передані в тимчасове використання. Такі права діють протягом усього життя автора і 70 років після його смерті, а тому винагороду за використання твору після смерті автора (власника авторських прав) протягом вказаного часу отримують його спадкоємці.

31. 1. Автор має право протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню або іншій зміні твору чи будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі та репутації автора, а також супроводженню твору без його згоди ілюстраціями, пе­редмовами, післямовами, коментарями тощо.2. У разі смерті автора недоторканність твору охороняється особою, уповнова­женою на це автором. За відсутності такого уповноваження недоторканність твору охороняється спадкоємцями автора, а також іншими заінтересованими особами. 1. У ст. 439 ЦК докладно визначається зміст права автора на недоторканність твору» Автору надається право протидіяти перекрученню, спотворенню, іншій зміні твору, будь-якому іншому посяганню на твір за умови, що це може зашкодити його честі та репутації. Порівняння ч. 1 ст. 439 ЦК з п. 1 ст. 6bis Бернської конвенції про охоро­ну літературних і художніх творів [3] виявляє більш досконалу юридичну техніку цієї міжнародної Конвенції. Частина 1 ст. 439 ЦК надає авторові право протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню або іншій зміні твору чи будь-якому іншому посяганню на твір, якщо це може зашкодити честі та репутації автора. У відповідних випадках автор має доводити не тільки факт перекручення чи спотворення об'єкта авторського права, а і ту обставину, що це може зашкодити честі та репутації автора. Пункт 1 ст. 6bis Бернської конвенції дає авторові право протидіяти будь-якому пере­крученню чи спотворенню твору незалежно від того, може чи не може це зашкодити честі та репутації автора. Це положення Бернської конвенції [3] підлягає переважному застосуванню перед ч. 1 ст. 439 ЦК.2. Що стосується права автора протидіяти супроводженню твору ілюстраціями, передмовами, післямовами, коментарями, то воно є безумовним.3. Хоч право протидіяти перекрученню, спотворенню або іншій зміні твору чи по­сяганню на твір є одним із немайнових прав, що не відчужується, передбачається, що у разі смерті автора недоторканність твору охороняється спадкоємцями, а також іншими заінтересованими особами