Цивільний процес

1. Поняття, види, структура та класифікація норм цивільного процесуального права.

2. Цивільне судочинство та стадії цивільного процесу.

3. Поняття принципів цивільного права та їх значення.

4. Поняття та зміст цивільно-процесуальних правовідносин.

5. Характеристика суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин

6. Поняття і види судових рішень.

7. Поняття цивільної юрисдикції.

8. Учасники судового процесу та їх повноваження .

9. Поняття сторін у цивільному процесі, їх процесуальні права та обов'язки.

10. Треті особи в цивільному процесі та їх діяльність.

11. Характеристика інших учасників цивільного процесу.

12. Народні засідателі, їх роль у судовому засіданні.

13. Порядок обчислення та справляння державного мита.

14. Процесуальні співучасть та правонаступництво.

15. Особи, що беруть участь у процесі доказування.

16. Цивільна процесуальна правосуб'єктність

17. Поняття та значення процесуального представництва

18. Поняття, значення та види доказів у цивільному процесі.

19. Класифікація доказів.

20. Види та характеристика експертиз.

21. Порядок фіксування судового засідання.

22. Поняття, значення та зміст наказного провадження.

23. Поняття, значення, види підсудності позовного провадження та порядок передачі справ за підсудністю.

24. Поняття, значення та види позову.

25. Процедура проведення попереднього судового засідання.

26. Загальні положення судового розгляду.

27. Порядок проведення заочного розгляду справи

28. Порядок розгляду справ у окремому провадженні.

29. Порядок ухвалення рішень та постановлення ухвал.

30. Поняття та значення апеляційного провадження.

31. Суть і значення апеляційного оскарження і перевірки рішень і ухвал суду першої інстанції.

32. Право апеляційного оскарження рішень і ухвал суду першої інстанції та процесуальний порядок його реалізації.

33. Повноваження суду апеляційної інстанції.

34. Апеляційне оскарження і перевірка ухвал суду першої інстанції.

35. Порядок касаційного провадження.

36. Суть і значення касаційного оскарження і перевірки рішень та ухвал суду першої і апеляційної інстанції.

37. Право касаційного оскарження рішень і ухвал суду та процесуальний порядок його реалізації.

38. Повноваження суду касаційної інстанції, його рішення і ухвали.

39. Провадження по перегляду судових рішень у зв’язку з винятковими обставинами.

40. Порядок провадження у зв’язку з нововиявленими обставинами.

Загальна частина

1.Категорія “цивільне право” в юридичній літературі використовується у декількох значеннях:

• як галузь права, тобто система правових норм, що регулюють самостійну групу цивільних суспільних відносин;

• як галузь законодавства, тобто система нормативно-правових актів, що містять цивільно-правові норми;

• як наука (доктрина), тобто система ідей, знань і поглядів на цивільно-правові явища;

• як навчальна дисципліна, тобто система знань про цивільне право як галузь права, галузь законодавства та науку, що викладається у рамках університетського навчального процесу.

Сам термін “цивільне право” (рос. “гражданское право”) бере початок від давньоримського “цивільного права” (jus civile), що регулювали відносини між римськими громадянами (cives), тобто корінними жителями міста-держави Рим. Тому часто науку цивільного права, а іноді і саме цивільне право як систему норм також називають цивілістикою.

Цивільне право як галузь права – це система правових норм, що регулюють майнові та особисті немайнові відносини на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників

Предмет цивільного права становлять цивільні правовідносини, тобто суспільні відносини врегульовані нормами цивільного права. Згідно зі ст.1 Цивільного кодексу України до предмета цивільного права входять такі групи суспільних відносин:

1) майнові відносини, що виникають стосовно майна. Поняття “майно” поширюється на окрему річ (у тому числі гроші та інші валютні цінності), сукупність речей, а також майнові права та обов’язки. Так, при купівлі-продажу певної речі (наприклад будинку) майнові відносини виникають навколо саме цієї речі, при спадкуванні до складу спадщини включаються як речі, що належали померлому, так і майнові права та обов’язки спадкодавця, зокрема, його борги;

2) особисті немайнові відносини, пов’язані з майновими. Ці відносини виникають у сфері інтелектуальної власності, зокрема право вважатися автором свого твору та отримувати за нього винагороду є різновидом саме такого особистого немайнового права;

3) особисті немайнові відносини, не пов’язані з майновими. Це відносини, пов’язані із забезпеченням права на життя, ім’я, честь, гідність, ділову репутацію тощо. Особливістю цих відносин є те, що вони не регулюються цивільним правом, оскільки знаходяться взагалі поза межами правового регулювання, а лише охороняються та захищаються ним. Так, саме цивільним правом визначається порядок відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст.177 ЦК України об’єктами цивільних правовідносин є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Правове регулювання цивільних правовідносин характеризується використанням переважно диспозитивного методу, основними елементами якого є: