3. Політична культура сучасного української спільноти

Політична культура сучасного української спільноти характеризується кількома базовими рисами:

Фрагментарность. Ця риса проявляється у поляризації регіонів (див. далі), вікових груп населення, а й у рамках індивідуального свідомості громадян. Так, переконаність людини у необхідності демократичних змін часто поєднуватися упевнено, що на Україну ”врятує” лише ”сильна рука”.

Існування протиріч між політичним ідеалом (західні демократії) і її реальним його втіленням. Це виявляється, наприклад, в опитуваннях суспільної думки, коли понад половини опитаних в цілому або частково згодні про те, що необхідно виявляти інтерес до політичної ситуації у суспільстві від метою розширення власного участі у управлінні (свідоме відбиток ідеалу). У той самий час близько 40 % вважають таку зацікавленість непотрібним, оскільки ”влади приймає рішення, вигідні нею самою” (емоційне відбиток реальності) (Харків, 1998) [13, с. 462].

Така суперечність віднаходить своє прояв у широкому спектрі негативні емоції стосовно політики і її інститутам українським суспільстві: від тотальної апатії до агресивного протистояння.Аполитичность часто стає громадянської позицією.

Матеріальне неблагополуччя широкої населення,усугубляющееся розшарування суспільства до ”бідних” і ”багатих”, викликає пошук зовнішніх й захищає внутрішніх ”ворогами народу” – груп, винних у цьому, що відбувається. Найчастіше такий поділ відбувається виходячи з національної ідеї, мовного питання (див. матеріали з приводу вбивства І. Білозіра до Львова).

Основним,поляризующим масову свідомість чинником, є орієнтація Росію чи Захід (США) як потенційний партнер і еталон економіко-політичного розвитку.

Політична культура України має яскраво виражені регіональні особливості. Так було в Україні, домінують помірні політичні погляди, схильність консенсусу у відносинах Росією. На Західній Україні домінують радикальні настрої відношенні мовної політики, відносин із Росією, орієнтація на країни Східної та Західної Європи, з політичної просторі активно представлені партії правого крила. східна Україна представленій у більшу частину російськомовними українцями, й орієнтована на зближення з Росією, тут понад активно представлені комуністична партія та організаторів партії лівого крила. Південна Україна характеризується політичної пасивністю населення Криму і наявністю безлічі етнічних груп, не що становлять цілісний конгломерат [10, с. 174].

У цілому нині, політична культура сучасної України може бути оцінена як авторитарна з декотрими демократичними і тоталітарними компонентами й із яскраво вираженої регіональної неоднорідністю.

Висновки

У сучасних умовах в Україні особливо актуальним бачиться збереження національної згоди. Основою його може виступати суспільний консенсус в відношенні прихильності до демократичного реформування.

Які ж чинники в минулому і в сьогоденні впливали чи можуть впливати на формування політичної культури, свідомості українців?

Можна виділити декілька тенденції в нинішній політичній культурній ситуації, що склалась в Україні:

• деідеологізація політичної культури і ліквідація державної монополії на політичну культуру;

• зростання інтересу до історичної культурної спадщини, в тому числі до релігії і церкви;

• посилення культурно-комунікативної апатії, послаблення інтересу до питання на користь візуальних, видовищних форм (телебачення, відео), значне зниження відвідувань театрів, кінозалів, музеїв, бібліотек;

• зростання в побуті елементів анти культури (наркоманії, злочинності, корупції, рекету, проституції, порнографії, патологічних нахилів тощо);

• особливу занепокоєність викликає стан української мови, українського книгодрукування, бібліотечної справи, кіномистецтва.

Політична культура не лише поступово стає для політологів і соціологів головним інструментом пояснення поточних соціополітичних трансформацій, але й важливою передумовою соціально-економічного зростання суспільства, мірою соціального прогресу чи регресу. Відродження духу українця, який жадає волі, самореалізації – важливе завдання сучасних політиків.

Політична свідомість та політична культура, як важливі складові політичного життя. Зміст та напрямки розвитку суспільства у зв’язку з регіональними особливостями та історичного політичного спадку. Тенденції сучасного стану культури та регіональні ознаки.