- •Визначення поняття «метод», «науковий метод». Методика, методологія.
- •Найголовніші ознаки та процедура наукового методу.
- •Поділ методів за характером і роллю у пізнанні (методи-підходи, методи-прийоми).
- •Поділ методів за універсальністю знань (загальнонаукові, конкретно наукові).
- •Поділ методів за функціональним призначенням та рівнем наукових досліджень:
- •Поділ методів за цільовим призначенням (методи фундаментальніх та прикладних досліджень).
- •Класифікація за історичним принципом або часом виникнення за Жучковою, Раковською:
- •Класифікація текстур гірських порід за походженням.
- •5.Текстури поверхонь нашарувань
- •6.Гранулометричний аналіз.
- •Аналіз морфології уламків.
- •Методи біостратиграфії
- •Метод керівних форм організмів.
- •Метод аналізу комплексу викопних решток.
- •Філогенетичний метод.
- •Палеоботанічні методи досліджень четвертинних відкладів.
- •Колагеновий та амінокислотний метод.
- •Ідентифікація похованого рельєфу.
- •Типи експонованого рельєфу за співвідношенням з похованими поверхнями.
- •Морфологічні ознаки рельєфу при визначенні його відносного віку.
- •Стаціонарні методи вивчення динаміки земної поверхні.
- •Метод марок та маркованих компонентів.
Радіоізотопні методи. В радіоекології передусім застосовують радіоізотопні методи з метою вивчення природного і техногенного рівня радіоактивності гірських порід, ґрунтів, підземних вод (Вадюнина, Корчагина, 1986). Радіоактивні ізотопи, вміщені у детекторі радіометричної апаратури, використовуються для експресного визначення фізичних властивостей геологічних відкладів чи ґрунтів, особливо їхньої вологості і щільності, та як індикатори процесів руху водних мас і поживних речовин у системі «ґрунт – рослина». Радіоізотопні методи дозволяють спостерігати зміни вологості і щільності ґрунтів чи відкладів без відбору і камерального аналізу зразків, не порушуючи природної структури та не змінюючи їх складу.
Палеомагнітні датування. Використання методу палеомагнітних датувань ґрунтується на властивості гірських порід набувати залишкову намагніченість під час їхнього накопичення у напрямі геомагнітного поля, яке за час існування Землі неодноразово змінювалось (північний і південний магнітні полюси Землі мінялися місцями, і ці події зафіксовані у породі). Зміни полярності були глобальними, тому палеомагнітний метод датувань застосовують як у глобальному, так і в регіональному масштабах. Відстеження змін (інверсій) геомагнітного поля, тривалість безінверсійних інтервалів, зафіксованих у товщі, дають матеріали для стратиграфічного розчленування відкладів на окремі горизонти та їхньої кореляції.
Термолюмінісцентні датування.
Люмінесцентні методи дозволяють датувати зразки віком приблизно від 100 до 200 000 років і в ідеалі дають похибку не більше 10%.Широке застосування термолюмінісцентного методу зумовлене роботою з кварцом і карбонатами–складниками лесів, чи не найпоширенішим типом четвертинних відкладів в Україні, зокрема у Галицькому Придністер’ї
Колагеновий та амінокислотний метод.
За поєднанням часу утворення певних форм і ступенем їхньої збереженості в сучасному рельєфі виділяють рельєф похований, експонований та реконструйований. Похованим називають палеорельєф, укритий геологічно молодшою товщею осадових чи вивержених порід. Якщо такий рельєф виходить на денну поверхню внаслідок ерозійно- денудаційних процесів, то його називають відкопаним (відпрепарованим). Давній рельєф, що не був похований протягом еволюції та ввійшов до складу сучасного рельєфу, називають експонованим, а знищений рельєф, відновлений лише за корелятними йому відкладами і фрагментами окремих морфоструктур, – реконструйованим.