11. Класифікація методів фізикогеографічних досліджень за ступенем універсалізації за В.М. Кедровим Загальні методи використовуються всіма природними науками при вивченні будь-якого об'єкта. Найбільш загальним методом дослідження природи являється діалектичний, у двох різних формах: у вигляді порівняльного методу, за допомогою якого розкривається загальний зв'язок явищ, і історичного,для розкриття і обґрунтування принципу розвитку в природі. Особливі методи теж знаходять застосування в усьому. Однак вони стосуються не всього досліджуваного об'єкта в цілому, а лише однієї певної його явища або ж певних прийомів дослідження, таких як спостереження, експеримент, вимір, аналіз і синтез, моделювання і т.д. Приватні методи - це спеціальні методи, пов'язані зі специфічним характером тієї чи іншої форми руху матерії (Хімічні, фізичні, біологічні, геологічні). Одні з них застосовуються тільки в межах окремих природничих наук, інші використовуються при вивченні об'єктів в суміжних науках. Отже, Загальні, що представляють собою конкретизацію діалектичного методу: - Порівняльно-географічний та історико-географічний ; Особливі, використовувані у всіх географічних науках: картографічний, математичний, моделювання, прогнозування, районування, експерименту; Приватні, застосовувані у всіх природно-географічних (фізико-географічних) науках: - геохімічний, геофізичний, Палеогеографічна, аерометоди, космічні методи. Рангами нижче є специфічні і конкретні методи. Специфічні методи формуються в процесі вирішення певних наукових завдань і в подальшому застосовуються для вирішення завдань даного класу. У фіз географії це методи: ландшафтний, комплексної ординації, фізико-географічного районування і т.д. Конкретні методи - це складові частини специфічного методу, прості методи і прийоми вирішення приватних завдань.

12. Класифікація за історичним принципом або часом виникнення за Жучковою, Раковською:

• Традиційні (описовий, порівняльно-географічний, історійко-географічний, картографічний);

порівняльно-географічний (Геродотом, Аристотелем),Осново положник сучасного порівняльно-географічного методу А. Гумбольдт. Два основних аспекти застосування порівняльно-географічного методу. Перший -використанням методу аналогій. Другий аспект полягає в дослідженні однаково вивчених об'єктів. Можливі два шляхи порівняння таких об'єктів. Можна порівнювати об'єкти, що знаходяться на однаковій стадії розвитку, що дозволяє встановити їх схожість і відмінність, шукати і знаходити фактори та причини, що зумовлюють їх схожість. Інший шлях полягає в порівнянні об'єктів, що існують одночасно, однаково вивчених, але перебувають на різнійстадії розвитку. КартографічнийПерші карти були наскальні малюнки стародавньої людини, пізніше - перші примі тивні «карти» для мореплавання. Особливо велике значення і розвиток картографічний метод придбав в епоху великих географічних відкриттів. Спочатку карти використовувалися винятково для зображення взаємного розміщення і поєднання різних географічних об'єктів, зіставлення їх розмірів, з метою орієнтування, оцінки відстаней. Тематичні карти для наукових досліджень з'явилися лише в XIX ст. (А. Гумбольдт + він ввів в науку новий термін «ізотерми» В. В. Докучаєв в грунтовому картографуванні зображав просторове разміщення грунтів+ будував легенди карт з урахуванням генетичного принципу і чинників грунтоутворення. А.Г.Ісаченко за картамививчення склад і структура географічних комплексів +елементи їх динаміки, розвитку.На початкових етапах пізнання картографічний метод - використовується як метод відображення об'єктивної реальності. Своєрідним протоколом польових спостережень є кар та фактичного матеріалу, подальший аналіз якої позволяє створити первинну тематичну (спеціальну) карту. Картографування результатів досліджень - невід'ємна частина комплексних фізико-геограческих досліджень.Історичний XVIII сторіччі (основоположник І. Кант, М. В.Ломоносов. Сучасний історичний метод базується на положенні діалектичного матеріалізму про безперервний русі і розвитку матерії. Історичний метод важливий коли явище потребує розгляду в розвитку і становленні.Завдання :простежити становлення сучасних рис Землі, встановити стадії розвитку. Ретроспективний аналіз дає можливість пізнати взаємозв'язки між різними компонентами і комплексами в історичному аспекті, тобто створити просторово-часову характеристику ПТК.Поряд з ретроспективним аналізом структури сучасних ПТК для палеогеографічних реконструкцій використовується ряд інших методів: спорово-пилковий, Палентологічний, фауністичні аналізи, вивчення похованих грунтів і кори вивітрювання, радіо вуглецевий і т.д

• Нові (30-50 рр) – геофізичні, геохімічні, аерометоди;

Аерометоди - дослідження території за допомогою літальних аппаратів. Вони поділяються на аеровізуальні і різні види зйомок, з яких у фізико-географічних дослідженнях на ходить застосування аерофотознімання. Аерофотозйомка - це фотографування місцевості з лет.апаратів. Результат зйомки – аерофотоматер. Перші аерофотознімання для вир-чих цілей (лісовпорядкування, землеустрою, дорожнього будів ¬ ництва) 1924 р. У 30-х рр Після ІІ Св. Війни Аерофотометоди стали використовувати у всіх географічних науках і у ряді суміжних наук. Томущо поява нових видів аерофотозйомки: чорно-білої спек-трозональной, кольоровий і кольоровий Спектрозональная, а також вдосконалення ¬ налення методів дешифрування аерофотоізобр. Дешифрування грунтується на аналізі прямих дешифрувальних ознак: тону (або кольору), структури, форми і розміру фотозображення, а також відкидаємо об'єктами тіні Значно зростає обсяг інформ, отриманої з аеро фотознім, при використанні непрямих дешіфровочних оз знак. Аерометоди - це метод виключно першого етапу пізнання - збору фактичного матеріалу і отримання інформації про природні комплекси. Подальша обробка зібраних даних проводиться вже із застосуванням інших методів: математичних, порівняльного, історичного і т.д. Однак незважаючи на це, значення його в географічних дослідженнях надзвичайно велике.

Подальший розвиток і вдосконалення аерометодів йде шляхом автоматизації дешифрування, а також у рамках аерокосмічних методів.Геофізичний метод майже настільки ж старий і традиційний, як порівняльний і картографічний, проте відноситься до нових точних методів дослідження. Справа втому, що довгий час географія і геофізика розвивалися як одна наука. В даль ¬ дальшої геофізичні методи вгеографії використовувалися лише при вивченні найбільш динамічних компонентів - повітряних і водних мас. Застосування їх до вивчення таких складних динамічних-чеських систем, що включають в себе різні рівні організації матерії, як природні територіальні комплекси та геогра ¬ фіческая оболонка, в цілому стало якісно новим етапом у розвитку геофізичного методу в географії.Геохімічний метод.поч XX с. на стику хімічних наук і наук про Землю. Обидва ці методу активно впроваджуються в сучасні комплексні фізико-географічні дослідження, тому надалі вони будуть розглянуті більш детально.

• Новітні (60-80 рр) – космічні, математичного моделювання;

Космічні на базі аерометодів з 1960 р., коли був запущений перший метеоролог. супутник і отриманий перший космічний знімок Землі. космічних знімків велика оглядовість,. З ракет зйомка ведеться вже з висоти 80 - 250 км. За допомогою космічних методів можна вивчати просторово-часові зміни г.о. сучасну структуру і динаміку ланд-фту глобального і регіонального рівнів. Математичні методи викор. у фізичній географії Д.Л.Арманд Розділи математики (диференціальне та інтегральне числення. Розвиток нових розділів математики, спеціально призначених для вивчення складних динамічних систем, і накопичений досвід їх використання в біології та геології полегшили впровадження математичних методів в географію.Крім методів математичної статистики і теорії ймовірності, викор.в фізичної географії математичний аналіз, теорія множин, теорія графів, теоретико-інформаційних методів і кібернетики.До цих пір ще в географії найбільш широко використовуються ймовірнісно-статистичні методи, необхідні для аналізу протоколів спостережень та систематизації фактичних даних, тобто на емпіричному рівні пізнання. Однак при переході на теоретичний рівень для узагальнень і виявлення основних за ¬ закономірностей географи все більше починають використовувати мате ¬ тичних і векторний аналіз, теорію інформації і теорію множин, теорію графів і теорію розпізнавання образів, тео ¬ рію ймовірності і теорію кінцевих автоматів (В. С. Преображен ¬ ський, 1972. - С. 120 - 121). При цьому різко зростає роль таких пізнавальних операцій, як ідеалізація, абстракція, гіпотеза.Отримання результатів дослідження у вигляді карт, графіків, математичних формул і т. д. по суті справи вже є моделюваням.Значення - зміна масштабу при створенні карт. На етапі отримання інфор. Викор фізичну модель, модель-уявлення. Кібернетичного моделювання розробка географічних прогнозів.

• Сучасні (геоінформаційні).

метод моделювання віднесений до новітніх.В останній час різко зросла роль теоретичного моделювання.З проблемою моделювання повязане завдання побудови банку географічних даних(автоматизовану систему обробки та аналізу інформ.). Потрібно, щоб така система дозволяла зберігати, на ¬ накопичуються, систематизувати, комбінувати і переробляти географічні дані для будь-яких цілей і в будь-якій послідовності.

Частина «Методи геоморфологічних та палеогеографічних досліджень»

1. Літологічні методи полягає в 1) виділення інтервалів (верств, груп верств) за кольором, складом, текстурою, включеннями та іншими літологічними ознаками; 2) визначення в розрізі найбільш помітних відмінних від інших верств, пачок (за тяжіннями, наявністю глауконіту, прошарків вулканічного попелу). Це так звані горизонти маркери. За допомогою яких 3) розрізи корелюють (співставляють) один з одні та будують зведені розрізи. Деякі маркери (бентоніти) поширюються серед товщ різного складу; але буває, що та сама товща при простеженні на великі відстані може послідовно міняти свій вік. Так, заглиблення басейну веде до того, що мілководні відклади переміщуються за береговою лінією й стають відповідно все більш молодими. Зміна віку літологічних тіл у зв’язку з міграцією (переміщенням) берегової лінії отримало назву „принципу М.О. Головкинського”(1868). За цим принципом, мають однаковий вік лише ті осадки, що відкладались вздовж існувавши для кожного часу зон седиментації, паралельних береговій лінії. До літологічних методів відносять мінералого-петрографічний, коли верстви та пачки порівнюють за мінералогічними асоціаціями, ступенями діагенезу та метаморфізму. Ці методи застосовують обмежено, на площах де діяли однакові процеси.

2. Ознаки осадових відкладів та їх інформативність для реконструкції фізико-географічних умов осадко накопичення. Крімбудови, важливі ознаки осадової породи такі:●мінеральний склад;

● хімічний склад;● колір;● розмір зерен, їхня форма, обкатаність;● структура;● текстура;● наявність решток палеоорганізмівМінеральний склад – виділяють мінерали легкі ,які становлять головну масу породи, і важкі мінерали, які трапляються в незначній кількості. Набір важких мінералів успадкований від материнської породи і свідчить про дальність перенесення.Хімічний склад – в осадових породах домінують кисень, силіцій, алюміній, підвищений вміст вуглецю внаслідок значного вмісту органічних сполук, водню через підвищений вміст води і кисню (надходить з атмосфери), низький вміст натрію, який є швидкорозчинним і концентрується у водах Світового океану.Колір – найпростіша візуальна ознака, залежить від мінерального і хімічного складу й може відображати після седиментаційну історію породи. Змінюється в широкому діапазоні. Розмір зерен - їхня форма, обкатаність і характер сортування взято за основу класифікації уламкових порід. Це найважливіші ознаки для седиментолога, оскільки за ними можна визначити стан транспортувального і седиментаційного середовищ. Якщо в породі наявні уламки одного розміру, то породи добре відсортовані.Форма зерен осадових порід залежить як від складу материнської породи, так і від седиментологічної історії. Структура характеризує мікрогеометрію породи. Намікрорівні структураосадовихпорідвизначенарозміром,формою та характером розміщення мінералів.Застосування структур для седиментології має багато обмежень і досить трудомістке.