
- •Визначення поняття «метод», «науковий метод». Методика, методологія.
- •Найголовніші ознаки та процедура наукового методу.
- •Поділ методів за характером і роллю у пізнанні (методи-підходи, методи-прийоми).
- •Поділ методів за універсальністю знань (загальнонаукові, конкретно наукові).
- •Поділ методів за функціональним призначенням та рівнем наукових досліджень:
- •Поділ методів за цільовим призначенням (методи фундаментальніх та прикладних досліджень).
- •Класифікація за історичним принципом або часом виникнення за Жучковою, Раковською:
- •Класифікація текстур гірських порід за походженням.
- •5.Текстури поверхонь нашарувань
- •6.Гранулометричний аналіз.
- •Аналіз морфології уламків.
- •Методи біостратиграфії
- •Метод керівних форм організмів.
- •Метод аналізу комплексу викопних решток.
- •Філогенетичний метод.
- •Палеоботанічні методи досліджень четвертинних відкладів.
- •Колагеновий та амінокислотний метод.
- •Ідентифікація похованого рельєфу.
- •Типи експонованого рельєфу за співвідношенням з похованими поверхнями.
- •Морфологічні ознаки рельєфу при визначенні його відносного віку.
- •Стаціонарні методи вивчення динаміки земної поверхні.
- •Метод марок та маркованих компонентів.
Загальна частина
Визначення поняття «метод», «науковий метод». Методика, методологія.
Метод – необхідний атрибут будь-якої науки. З грецької – шлях.
Є декілька визначень. Метод – сукупність операцій, здійснення яких гарантує досягнення результату. Або сукупність правил, які показують, як необхідно досліджувати, пізнавати предмет.
Науковий метод – прийом теоретичних і практичних досліджень, здійснення чого-небудь;
Система правил і прийомів підходу до вивчення явищ і закономірностей природи, суспільства і мислення. Це спосіб дії дослідника у конкретній галузі знання, що спирається на відомі принципи і спрямоване на здобуття нового знання.
Метод – Методика (сукупність методів) – Методологія (наука про методи і методики)
Методика – сукупність усіх методів, прийомів досліджень для одержання нових знань для виконання будь-якої роботи.
Методологія – наука про наукове пізнання світу, вчення про методи, методики, засоби та способи пізнання.
Найголовніші ознаки та процедура наукового методу.
Найголовніші ознаки:
Об’єктивність (метод базується на перевіреному знанні);
Загальна значність (можливість універсального використання);
Цілеспрямованість (усвідомленість застосування відомих способів знання);
Відтворюваність (можливість отримання результатів будь-яким суб’єктом у будь-якій ситуації);
Необхідність (гарантування передбачених результатів);
Ефективність (заплановане використання результату).
Процедури наукового методу:
Розпізнавання і чітке формулювання проблеми;
Збір даних за допомогою спостереження;
Формулювання гіпотези за допомогою логічних міркувань;
Перевірка цієї гіпотези.
Поділ методів за характером і роллю у пізнанні (методи-підходи, методи-прийоми).
Виділяються дві групи методів:
Методи-підходи – характеризуються загальним способом вирішення проблем;
Методи-прийоми – використовують конкретні правила, операції.
Поділ методів за універсальністю знань (загальнонаукові, конкретно наукові).
Загальнонаукові використовуються у всіх галузях науки. (аналіз, дедукція, синтез)
Мають рівні класифікації: Емпіричний рівень (збур фактичного матеріалу) і Теоретичний рівень (розробка наукових гіпотез, теорій, формул, законів, теоретичне моделювання, прогнозування).
Конкретнонаукові формуються від конкретної предметної галузі науки.
Поділ методів за функціональним призначенням та рівнем наукових досліджень:
Методиемпіричнихдосліджень:
Спостереження (цілеспрямоване сприйняття предмету, явищ, на які дослідник істотно не впливає),
Опис (фіксація і передача результатів спостережень за допомогою певних знакових способів),
Порівняння (встановлення подібності предметів та явищ, знаходження спільного та різного у об’єктів),
Вимірювання (отримання кількісних даних про об’єкт) ,
Експеримент (дослідник активно впливає на процес та предмет дослідження) Види експерименту: прямий (реальні процеси) та моделювання (копі, зразки природних об’єктів) ;
Методи теоретичних досліджень:
Формалізація (побудова спрощених моделей, що розкривають сутність досліджуваних об’єктів та процесів дійсності),
Аксіоматичний (твердження про непотрібність доведення),
Сходження від абстрактного до конкретного (дослідник спочатку знаходить істотний зв'язок об’єкту і далі слідкує, як він видозмінюється у різних умовах) , генетико-конструктивний(заснований на конструюванні ідеальних теоретичних об’єктів і уявних експериментах з ними), ідеалізації (уявлення досліджуваних об’єктів, яких не існує у реальному житті), інтерпретації (роз’яснення термінів теоретичної мови);
функції теоретичного пізнання: пояснення та прогнозування;
Методитеоретико-емпіричнихдосліджень:
Абстрагування (відволікання від несуттєвих характеристик або сторін об’єкту),
Аналіз (розкладання цілого на окремі частини),
Синтез (поєднання окремих частин предмету у єдине ціле),
Індукція (спосіб міркування, у якому загальні висновки базуються на часткових положеннях),
Дедукція (міркування від загального висновку до окремих положень),
Аналогія (на основі подібності в одних ознаках робимо висновки про подібність в інших).