15.5. Ринок цінних паперів.

Ринок цінних паперів – це та частина грошового ринку, де здійснюються операції з цінними паперами. Цінні папери – це фінансові інструменти, що використовується для позначення різного роду фінансових активів, і які одночасно є документом, що використовується для встановлення власності цих активів. Цінні папери випускаються і вперше продаються економічними суб′єктами (емітентами), які мають потребу в інвестиційних надходженнях. Саме грошові кошти отримані ними через випуск і продаж цінних паперів стають джерелом інвестицій у виробництво. Оскільки ж цінні папери є титулом власності на реальні активи задіяні у виробництві, то покупці , що придбали їх, отримують право на отримання доходу від їх функціонування у виробництві. При цьому вони не можуть у разі необхідності вимагати від продавця повернення своїх грошових коштів, але мають можливість їх компенсувати, продавши в свою чергу цінні папери на ринку. Продавцями і покупцями цінних паперів можуть бути підприємства виробничої сфери, банки та інші фінансово – кредитні установи, держава в особі уряду та муніципальних органів влади, окремі індивіди.

Таким чином, ринок цінних паперів забезпечує ефективний перерозподіл грошових коштів в межах національної економіки, виходячи з інвестиційних потреб економічних суб′єктів, і цим самим він тісно пов′язаний з ринком середньо – та довгострокових банківських кредитів. Однак він позбавлений тих обмежень, які притаманні останньому і є не завжди бажаними, створюючи певні перешкоди для економічного розвитку. Мається на увазі жорстка регламентація терміну використання позичкових коштів, необхідність їх обов′язкового повернення власнику, зависока процентна ставка, жорстка прив′язаність позичальника до кредитора умовами кредитної угоди, відсутність, як правило, можливості вільно при потребі купувати та продавати фінансові зобов′язання незалежно від терміну їх дії, відчутна втрата доходу при достроковому вилученні коштів з рахунку, обмеженість розміру позики, з одного боку, фінансовими можливостями кредитної установи, з іншої, реально існуючим залоговим покриттям позичальника.

Сучасна ринкова економіка має справу з великою кількістю різновидів цінних паперів. Це - векселі, акції, облігації, ощадні та інвестиційні сертифікати тощо. Найпоширенішими серед них є акції та облігації, мова про які уже йшла в попередніх темах і матеріалах підручника.

Ринок цінних паперів ділиться на первинний і вторинний. На первинному ринку розміщуються нові випуски цінних паперів за номінальною ціною шляхом прямого звернення емітента до потенційних інвесторів або через посередників. Цінні папери, куплені інвесторами при емісії, можуть бути ними перепродані на вторинному ринку за ринковою (курсовою) ціною. Курсова ціна або курс конкретно різновиду цінного паперу, як і ринкова ціна будь-якого товару, формується під впливом попиту і пропозиції. Попит на цінні папери залежить від обсягу тимчасово вільних грошових коштів економічних суб′єктів, від величини доходу, що його приносять цінні папери своїм власникам та від величини доходу , який можна отримати при іншому можливому альтернативному використанні грошей, скажімо тоді, коли вони надаються у користування як позичка, або коли на них купують нерухомість з метою отримання орендної плати. Пропозиція цінних паперів визначається потребою емітентів у інвестиціях, яка, в свою чергу, залежить від багатьох чинників.

Вторинний ринок цінних паперів складається із двох частин: фондових бірж і позабіржового обігу. Фондова біржа – це установа, яка завідомо створена для забезпечення купівлі – продажу цінних паперів. Вона представляє найбільш чітко організований і регулярний сектор вторинного ринку. На біржах посередницькі функції виконують тільки її члени. Основними формами членства є: постійне, тимчасове, гостьове. За постійне членство сплачується значний річний внесок. Однак постійні члени мають певні переваги: вони висувають своїх представників до керівних органів біржі, оплачують менші комісійні при укладанні угод, вільно користуються інформацією біржі. Тимчасові члени купують право участі в роботі біржі на обмежений термін - 3, 6, 9, 12 місяців. Вони не можуть мати своїх представників у керівних органах, оплачують більші комісійні, мають обмежений доступ до інформації. Гості купують гостьовий білет на день і їхні інтереси можуть бути представлені на біржі тільки через маклерів.

На біржі працюють маклери, брокери, ділери. Маклер – штатний працівник біржі, який обслуговує членів і гостей біржі, оформляючи угоди купівлі – продажу цінних паперів між покупцями і продавцями. Він не має права укладання біржових угод. Брокер – особа, яка надає послуги і членам і нечленам біржі і може діяти лише за дорученням клієнта і за його рахунок. Ділери – особи, які виконують ті ж функції, що і брокери, але здійснюють операції за свій рахунок.

На фондовій біржі здійснюються касові і термінові угоди. Касова – це угода, розрахунок за якою проводиться у найкоротший термін: в той же день чи на протязі декількох днів. Термінова – це угода, здійснення якої обумовлено певним терміном. Термінові угоди поділяються на ф′ючерсні та опціонні. Ф′ючерсна угода укладається з приводу майбутнього продажу цінних паперів за попередньо визначеною ціною. Оскільки ціна цінного паперу на момент реальної реалізації може відрізнятись від зазначеної в угоді (бути вищою чи нижчою від неї) біржа перерозподілить кошти, внесені учасниками ф′ючерсного контракту таким чином, щоб компенсувати їм додаткові витрати чи недоотримані кошти пов′язані з цим. Угода за опціоном – це придбання права (а не зобов′язання) купити або продати цінні папери за певною ціною у певний час. Це своєрідне страхування від втрат, пов′язаних з пониженням чи підвищенням ціни цінних паперів, яким можна скористатися, а можна і не скористатися.

Важливе місце в обслуговуванні обігу цінних паперів належить позабіржовому ринку. Він є конкурентом фондових бірж та їх органічним доповненням. На позабіржовому ринку функції посередника при купівлі – продажу цінних паперів виконують інвестиційно – банківські установи, а також спеціалізовані компанії.