87. Парадигми інформаційної економіки.

Парадигма – спосіб бачення світу або окремої сфери. Парадигма інформаційної економіки має наступні характеристики:

- Інформація – новий виробничий ресурс, який є вирішальним;

- зміна структури зайнятості, характеру та організації праці;

- зменшення граничних витрат виробництва, постійне зростання ефекту від масштабу;

- поява мережевих екстерна лій (ефект третіх осіб) внаслідок багаторазового використання інформації;

- скорочення трансакційних витрат і витрат, пов’язаних з обслуговуванням фінансового ринку;

88. Сучасна парадигма теорії державного управління Governance

Прикладом нового бачення ролі держави у житті сучасного суспільства стала парадигма Governance. Governance визначається (Програма розвитку ООН) як спосіб здійснення економічної, політичної, адміністративної влади для управління життям країни на усіх рівнях, що охоплює механізми, процеси та інститути, за допомогою яких окремі громадяни та їхні групи

- виявляють власні інтереси,

- реалізують свої права,

- виконують обов’язки,

- залагоджують конфлікти.

89. Складові наукової теорії.

Науко́ва тео́рія — це система узагальненого знання, пояснення різнобічності подій, ситуацій, що відбуваються у природі чи суспільстві. Теорія безперервно пов’язана з практикою, яка ставить перед пізнанням завдання і вимагає їх вирішення. Тому практика входить органічним елементом до теорії. Кожна теорія має складну структуру. Так, у економічній теорії можна виділити дві частини: формальні обчислення (економіко-математичні моделі, логічні рівняння та ін.) і «змістовну» інтерпретацію (категорії, закони, принципи). Остання пов’язана з філософськими поглядами, світоглядом ученого, з певними методологічними принципами підходу до дійсності.

Наукова теорія як форма організації знань забезпечує розширення сфери знання за межами безпосереднього спостереження, тому вона відрізняється від простої реєстрації спостережень і характеризується наявністю таких елементів:

- загальних законів і сфери їх застосування, де вона пояснює явища, які відбуваються;

- сфери передбачення невідомих явищ;

- логіко-математичного апарату виведення наслідку із законів;

- визначення концептуальної схеми, без якої неможливе пізнання об’єктів цієї теорії.

90. Критерії класифікації теорій.

Теорія - це найбільш адекватна форма наукового пізнання, система достовірних, глибоких та конкретних знань про дійсність, яка має логічну структуру і дає цілісне уявлення про закономірності та суттєві характеристики об'єкта.

Наукові теорії класифікуються за наступними критеріями:

1. за глибиною відображення дійсності:

-феноменологічні(пов’язані з поясненням окремих явищ;

-нефеноменологічні(пов’язані з поясненням глибинних процесів – теорія загальної рівноваги);

2. за об’єктом дослідження:

- теорії окремих сфер досліджуваної дійсності ( фінансові, монетарні теорії, теорії соціальної сфери, державного регулювання);

3. за точністю передбачення:

-детерміністські

- імовірнісні;

4. за станом досліджуваного об’єкта:

-статистичні

- динамічні