84. Вимоги до наукових гіпотез.

Одним із критеріїв обґрунтованої гіпотези є її несуперечливість з наявними даними. Гіпотеза має узгоджуватися із законами науки, науковими теоріями і т. д., які стосуються того класу явищ, стосовно якого висувається гіпотеза. Друга необхідна вимога до обґрунтування гіпотези – її перевірюваність. Гіпотеза має в принципі допускати можливість ствердження чи спростування. Коли ці вимоги не задовольняються, гіпотезу не можна вважати ефективною.Третім способом теоретичного обґрунтування гіпотези є її перевірка на застосовність не лише до вузького кола тих об’єктів, для з’ясування яких вона висувається, а й до більш широкого класу об’єктів, які підлягають вивченню у відповідній галузі науки. Оскільки гіпотези висуваються під час досліджень нових явищ, може статися так, що вони суперечать існуючій системі наукових поглядів. У разі експериментального ствердження така гіпотеза призводить до фундаментальної перебудови відповідної наукової дисципліни.Роль гіпотез у науковому пізнанні неможливо переоцінити. Гіпотези – стрижень наукової теорії. У широкому розумінні гіпотеза – це запитання, побудоване відповідно з науковими правилами. Коли на запитання отримана певна відповідь, гіпотеза або стає невід'ємною частиною наукового знання, або відкидається. Отже, існують два способи підтвердження гіпотези: емпіричний і теоретичний. У першому випадку гіпотеза одержує право на існування. В другому – визначаються її місце, функції і роль у системі наукового знання

85. Способи відбору наукових гіпотез.

Наукова гіпотеза – це припущення з приводу вирішення проблеми, але істинність гіпотези ще треба довести. Наукова гіпотеза формується разом з тим, коли ми виявили проблему. Гіпотеза складається з основи та висновку. Основа – це твердження, що спирається на логіку міркувань. Висновок – умовивід, що випливає з попереднього твердження. Наукова гіпотеза має відповідати наступним вимогам: релевантність, верифікація, відповідність сучасним науковим уявленням, простота. При прийнятті рішення дослідник проблеми займається відбором гіпотез, а відбір гіпотез спирається на теорію прийняття рішень.

Способи відбору гіпотез:

1) при відборі гіпотез до уваги береться імовірність реалізації конкретного рішення і відкидаються ті, імовірність яких є низькою;

2) до уваги береться критерій корисності, переваг даного рішення.

86. Наукова парадигма як результат диференціації та інтеграції знань

Наукова парадигма – вихідна концептуальна схема, модель постановки проблем і їх вирішення, яка панує протягом певного історичного періоду в науковому співтоваристві. Формування парадигми, за Т. Куном, є ознакою зрілості розвитку будь-якої науки. Парадигма виникає шляхом накопичення наукових результатів, отриманих на основі стандартних методологічних підходів і дослідницьких принципів, визнаних науковою спільнотою в певній теоритичній галузі. Деякі загальні положення теорії Куна можна підсумувати таким чином:

1. Рушійною силою розвитку науки є люди, що утворюють наукове співтовариство, а не щось, закладене в саму логіку розвитку науки;

2. Розвиток знання визначається зміною панівних парадигм, а не простим підсумовуванням знань, тобто відбуваються не тільки (і не стільки) кількісні, а й якісні зміни в структурі наукових знань;

3. Наука розвивається за принципом чергування періодів «нормальної» і «революційної» науки, а не шляхом накопичення знань та приєднання їх до вже наявних.