
- •1. Методологія наукових досліджень у широкому тлумаченні.
- •2. Методологія наукових досліджень у вузькому тлумаченні
- •3. Особливості методології економічних досліджень.
- •5.Процес пізнання як об’єкт методології наукових досліджень.
- •6.Позитивний аспект у методології економічних досліджень.
- •7.Нормативний аспект у методології економічних досліджень.
- •8.«Методологічний плюралізм» у економічному аналізі.
- •9.Наука як суспільний інститут.
- •10. Етапи розвитку науки як суспільного інституту
- •11.Погляди к.Поппера на закономірності розвитку науки
- •12.Погляди т.Куна на закономірності розвитку науки
- •14.Загальний зміст та складові інструментарію наукового дослідження.
- •15. Гіпотези та провідні ідеї у науковому інструментарії.
- •16. Розвиток наукового інструментарію економічній науці у хх ст
- •17. Реалізація нормативного аспекту методології наукових досліджень у магістерській дипломній роботі.
- •18. Практичне використання знань з методології наукових досліджень при підготовці та захисті магістерської дипломної роботи.
- •19.Складники (елементи) наукової діяльності.
- •20.Тенденції та закономірності як прояви наукового знання і результати наукової діяльності.
- •21.Закони науки як прояви наукового знання і результати наукової діяльності.
- •22.Теорії як прояви наукового знання і результати наукової діяльності.
- •23.Загальні ознаки наукового знання.
- •24.Організація суб’єктів наукової діяльності
- •31. Дисертаційне дослідження як продукти наукової діяльності: вимоги до змісту та представлення результатів.
- •32 Наукова діяльність як елемент управління.
- •33. Науковий аналіз в управлінському рішенні.
- •34. Об’єкт, предмет та мета дослідження у магістерській роботі: визначеність та взаємозв’язок.
- •35. Множинність предметів в межах одного об’єкту дослідження.
- •36.Зв'язок наукової проблеми, предмету і мети дослідження.
- •37. Загальні випадки виникнення наукових проблем.
- •38. Особливі випадки формування наукових проблем у сфері державного управління.
- •39. Оцінка ефективності наукового дослідження за співставленням результату і затрат.
- •41. Проблеми оцінки результату у прикладних дослідженнях
- •42. Конкретні показники оцінки ефективності прикладних досліджень.
- •43. Зміст наукової комунікації.
- •44. Загальна модель теорії наукової комунікації.
- •45. Прями та зворотні канали руху наукової інформації.
- •46. Класифікація наукової інформації за носіями.
- •47. Класифікація наукової інформації за способами подання
- •48. Класифікація наукової інформації за придатністю до використання.
- •49. Інтернет у науковій комунікації
- •50. Поняття «рівень методології наукового дослідження»
- •51. Виділення рівнів наукового дослідження за критеріями масштабу застосування і результату.
- •52. Фундаментальний (філософський) рівень методології наукового дослідження.
- •53.Принципи детермінізму та його застосування в економічному дослідженні.
- •54. Принцип єдності і відмінності процесів і явищ та його застосування в економічному дослідженні.
- •55. Принцип поєднання аналізу і синтезу та його застосування в економічному дослідженні.
- •56. Принцип поєднання індукції та дедукції та його застосування в економічному дослідженні.
- •57. Принцип сходження від абстрактного до конкретного та його використання в економічному дослідженні.
- •58. Загальнонауковий – рівень методології наукового дослідження
- •59. Принцип історизму та його застосування в економічному дослідженні.
- •61. Принцип формалізації та його застосування в економічному дослідженні.
- •62. Принцип моделювання та його застосування в економічному дослідженні.
- •63. Контент – аналіз та його застосування в економічному дослідженні.
- •64. Конкретнонауковий рівень наукового дослідження.
- •65. Принцип термінологічного аналізу та його застосування в економічному дослідженні.
- •66. Візуалізація та її застосування в економічному дослідженні
- •67. Статистичний аналіз та його застосування в економічному дослідженні
- •68. Експертні оцінки та їх застосування в економічному дослідженні, Експериментальні (ігрові) методи та їх застосування в економічному дослідженні.
- •70 Аксіоматичність, евристичність, креативність в економічному дослідженні.
- •71. Несуперечливість доведення – спростування суджень у аргументації в економічному дослідженні
- •72. Поєднання спостереження, порівняння, вимірювання у економічному дослідженні
- •73.Принципи і методи наукового дослідження як система. Необхідність поєднання принципів і методів у конкретному дослідженні.
- •79.Етапи реалізації бенчмаркінгу у аналізі економічної політики.
- •80. Наукова проблема, гіпотеза, парадигма у науковому дослідженні
- •81. Вирішення наукових проблем як перманентний процес.
- •82.Взаємозвязок наукової гіпотези і парадигми.
- •83. Структура наукової гіпотези.
- •84. Вимоги до наукових гіпотез.
- •85. Способи відбору наукових гіпотез.
- •86. Наукова парадигма як результат диференціації та інтеграції знань
- •87. Парадигми інформаційної економіки.
- •89. Складові наукової теорії.
- •90. Критерії класифікації теорій.
- •91.Пояснюючі моделі у структурі наукових теорій. Складові наукової теорії.
- •99. Кластер ний аналіз у економічному дослідженні
- •100. Зміст та необхідність економетричного обґрунтування зв’язків економічних явищ.
- •6. Позитивний аспект у методології економічних досліджень.
82.Взаємозвязок наукової гіпотези і парадигми.
Зв'язок, гіпотези, парадигми полягає в такій схеми: проблемна ситуація ‑‑ наукова проблема, з якої випливає дві послідовності: 1)формування нової гіпотези‑‑нова парадигма‑‑нова теорія. 2)аналіз існуючих гіпотез‑‑аналіз альтернатив прийняття рішень‑‑вибір варіанту прийняття рішення
Парадигма (від греч. παράδειγμα , "Приклад, модель, зразок ") - сукупність фундаментальних наукових установок, уявлень і термінів, що приймається і колективна науковим співтовариством і об'єднує більшість його членів. Забезпечує спадкоємність розвитку науки і наукової творчості.
Гіпотеза (з грец. - передбачення розв´язку) - спрямовуюча наукова ідея, що потребує подальшої перевірки з точки зору якісних характеристик. Гіпотеза-це науково-обгрунтоване припущення про факт, що знаходиться за межами безпосереднього спостереження або про закономірні зв´язки і закономірний порядок явищ, не перевірені науковими методами. Розрізняють наступні типи гіпотез: необгрунтовані, теоретично обгрунтовані, емпірично обгрунтовані та повністю обґрунтовані.Гіпотеза повинна бути такою, що перевіряється; володіти певною передбаченістю; не повинна бути логічно суперечливою.Необхідність розробки гіпотези полягає в тому, що, по-перше, неможливо здійснювати дослідження, не маючи певної цілі (ідеї) та методів її досягнення; по-друге, передбачення розв´язку (гіпотеза) дає уявлення про достатність матеріалу, що є в наявності у дослідника, чи його недостатність. Знання методики дослідження скеровує дослідника на необхідний масив інформації, що потрібно зібрати в процесі дослідження.
Процес прийняття гіпотези складається з декількох етапів:
-розгляд власної ідеї дослідника і співставлення її з вивченим матеріалом;
-опрацювання літератури з теми дослідження;
-вибір однієї найбільш ймовірної чи декількох альтернативних гіпотез;
-уточнення, доповнення, вдосконалення вибраної гіпотези в процесі дослідження.
83. Структура наукової гіпотези.
Гіпотеза — процес розвитку думки. Процес мислення в гіпотезі має певні стадії. Розрізняють дві такі стадії побудови і доведення гіпотези:
1) висування гіпотези і 2) доведення гіпотези. Дехто виділяє в гіпотезі не дві, а три, чотири чи п'ять стадій: 1) вивчення обставин досліджуваного явища (збирання фактів), 2) формування гіпотези, 3) виведення із гіпотези наслідків (розвиток гіпотези), 4) перевірка цих наслідків на практиці і 5) висновок про істинність або хибність висунутої гіпотези.
Логічна структура гіпотези складна. Гіпотеза не зводиться до якогось одного судження чи умовиводу. Вона — система суджень, понять і умовиводів. Якесь одне окремо взяте судження або умовивід ще не складає гіпотези.
Гіпотеза може складатися одночасно із різних видів умовиводів: індукції, аналогії і дедукції. Наприклад, судження-припущення може бути висловлене за аналогією чи індукцією, а потім розвинуте й доведене у формі дедукції. Але припущення в гіпотезі може бути висунуте не тільки у формі індукції чи аналогії, воно висловлюється часто дедуктивне, а доводиться потім у формі індукції або дедукції тощо
Гіпотеза (з грец. - передбачення розв´язку) - спрямовуюча наукова ідея, що потребує подальшої перевірки з точки зору якісних характеристик. Гіпотеза-це науково-обгрунтоване припущення про факт, що знаходиться за межами безпосереднього спостереження або про закономірні зв´язки і закономірний порядок явищ, не перевірені науковими методами. Розрізняють наступні типи гіпотез: необгрунтовані, теоретично обгрунтовані, емпірично обгрунтовані та повністю обґрунтовані.Гіпотеза повинна бути такою, що перевіряється; володіти певною передбаченістю; не повинна бути логічно суперечливою.Необхідність розробки гіпотези полягає в тому, що, по-перше, неможливо здійснювати дослідження, не маючи певної цілі (ідеї) та методів її досягнення; по-друге, передбачення розв´язку (гіпотеза) дає уявлення про достатність матеріалу, що є в наявності у дослідника, чи його недостатність. Знання методики дослідження скеровує дослідника на необхідний масив інформації, що потрібно зібрати в процесі дослідження.
Процес прийняття гіпотези складається з декількох етапів:
-розгляд власної ідеї дослідника і співставлення її з вивченим матеріалом;
-опрацювання літератури з теми дослідження;
-вибір однієї найбільш ймовірної чи декількох альтернативних гіпотез;
-уточнення, доповнення, вдосконалення вибраної гіпотези в процесі наукова теорія висловлюється спочатку як гіпотеза.