8.«Методологічний плюралізм» у економічному аналізі.

методологічний плюралізм, макроекономічний підхід до аналізу економічної дійсності, позитивне ставлення до ідеї активної ролі держави у регулюванні економічної системи вирізняють дослідження багатьох українських вчених (О. Білимович, М. Бунге, К. Воблий, В. Левитський, М. Соболєв, Г. Симоненко, Є. Слуцький, П. Фомін, М. Туган-Барановський). Зазначені методологічні підходи обумовили ґрунтовний науковий аналіз проблем генезису ринкової економічної системи, її сутності та закономірностей розвитку в українській економічній літературі другої половини XIX — початку XX ст. Вони залишаються важливою складовою сучасного методологічного інструментарію як світової, так і вітчизняної економічної науки. 

9.Наука як суспільний інститут.

Наука як соціальний інститут ефективно діє тоді, коли гармонійно реалізує всі свої функції, з урахуванням особливостей прояву основної функції – раціоналізації. Отже, деформація науки вірогідніша саме у цій частині. Конкретні форми прояву такої деформації можуть мати такий вигляд: поповнення членів наукової професійної групи йде не на основі особистих обдарувань, спілкування ґрунтується не на обраних наукою символах, знаннях і значеннях (група занурюється у повсякденність, стає ординарним суб’єктом побутової взаємодії); інституційні досягнення науки зустрічають опір; падає статус наукової діяльності; її представники кваліфікуються як “диваки”, прибульці з іншого світу; наукова мова тлумачиться як пустопорожня схоластика; інвестиції в науку зменшуються, її результати як непотрібні осідають у бібліотеках та ін. мережах інформації; інші соціальні інститути (право, мораль, релігія, мистецтво, політична ідеологія) уникають раціональних форм самовиразу і самоствердження, тяжіють швидше до здорового глузду, соромляться науковості; число науковців скорочується; академічна кар’єра знецінюється, експертна діяльність науковців звужується; спостерігається значна міграція з наукових закладів у інші групи і професії і т. д. Проте чим слабший вплив науки, тим менше здатне дане суспільство на раціональні колективні дії. А значить – на регульований і керований соціальний розвиток. У стані соціальної кризи воно діятиме за ситуативними критеріями і колективними настроями, шукаючи вихід методом спроб і помилок, а не методом раціонального осмислення власної історичної ситуації.

10. Етапи розвитку науки як суспільного інституту

Розвиток науки підпорядкований певним закономірностям (Теодор Кун «Структура наукової революції»:

«Розвиток науки має 2 складові, що постійно змінюють одна одну:

- кумулятивна (нагромаджувальна)

- революційна (поява нових концепцій).»

Імре Лакатош «Методологія наукових дослідницьких програм». Він вважає, що розвиток науки проходить такі етапи:

1. Формування «Жорсткого ядра» - фундаментальні вихідні положення, або гіпотези без доведень, вихідна ідея. Наприклад, монетаризм: зміна кількості грошей може впливати на динаміку цін.

2. «Захисний пояс», або «негативна евристика» - пояснення явищ, які, на перший погляд, суперечать раніше сформованим вихідним положенням.

3. «Позитивна евристика» - визначення правил для вибору тих чи інших тверджень, які можуть бути застосовані в певних умовах.