Мікроклімат.
Метрологічні умови виробничих приміщень, визначаються такими
параметрами :
температурою повітря в приміщені , Сْ ;
відносною вологістю повітря , %;
рухливістю повітря , м/с;
тепловим вимірюванням , Вт/м².
Основні нормативні документи , де наводяться норми мікроклімату, - це
санітарні норми та стандарти безпеки праці ( ГОСТ 12.1.005 – 88,
ДСН. 3.3.6.042 – 90)
Оптимальні норми температури , відносної вологості і швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень пари роботи оператора , що виконується стоячи або в русі з незначним навантаженням ( категорія робіт легка – 1б) :
період року – холодний ; категорія робіт - легка – 1б ; температура оптимальна 12…23 Сْ ; відносна вологість оптимальна – 40…60 %; оптимальна швидкість руху повітря – 0,1 м/с
період року – теплий : категорія робіт – легка – 1б ; температура оптимальна 22 … 24 С ْ ; відносна вологість оптимальна – 40 …60 % ; оптимальна швидкість руху повітря – 0,2 м/с
Запиленість
Основні нормативні документи , де наводяться норми запиленості приміщення ГОСТ 12.1.005.- 76 ССБТ, ГОСТ 12.1.016 – 79 ССБТ , СН 245 – 71. До найбільш дієвих засобів захисту персоналу відносять вентиляційну систему.
Вентиляція
Для підтримання необхідної температури , вологості і швидкості переміщення повітря , ступеню його чистоти у відповідності з санітарними нормами , застосовують вентиляцію , яку в залежності від призначення розділяють на витяжну і припливну.
Вентиляція повітря працюючої зони цеха повинно відповідати ГОСТ 12.100 – 76 СС Бт. В цеху передбачена припливно- витяжна вентиляція з механічним та природнім рухом повітря. Витяжка вентиляція служить для вловлювання шкідливих речовин безпосередньо в зоні їх виділення , а припливна вентиляція призначення для нагнітання свіжого повітря в робочі зони. Припливно витяжна вентиляція діє за допомогою механічних збудників руху повітря вентиляторів (механічна вентиляція).
Шум.
Допустимі рівні шуму на робочих місцях регламентуються за ГОСТ 12.1.003.- 83 ССБТ , ГОСТ 12.1.029 – 80 ССБТ , ГОСТ 12.1.050 – 86 ССБТ .
Застосовують 2 методи нормування шуму:
за граничним спектром ,ДБ
інтегрального показника рівня звуку , ДБА
На підприємстві вимірювання рівнів шуму на робочих місцях повинні проводитися не рідше 1 разу на рік.
Джерелом шуму є двигун.
Вібрація.
Гігієнічне нормування вібрації передбачає встановлення найбільш допустимих рівнів віброшвидкості м/с .ГОСТ 12.1012 – 78 ССБТ «Вибрация.Основные требования безопасности» є основним документом , який визначає гігієнічні норми вібрації.
Допустимі рівні ультразвуку у зонах контакту рух та ін. частин тіла оператора з робочими органами приладів та установок не повинні перевищувати 110 ДБ.
Допустимі рівні звукового тиску на робочих місцях низькочастотних
звукових
коливань , що поширюються повітряним
шляхом , неповинні
перевищувати
таких значень ( ГОСТ 12.1.001 – 83) : при
середньо геометричних частотах
триактавних смуг 12,5 кГцС 16,0 кГц; 31,5…100
кГц ;рівні звукового тиску відповідно
– 80 ДБ , 0,08 ДБ, …, 110 ДБ.
Методи боротьби із шумом і вібраціями можна поділити на 2 основні групи: організаційні і технічні .
Організаційні м-ди :
- Виключення із технологічної схеми віброакустично активного обладнання ;
- використання обладнання с мінімальним динамічним навантаженням , правильний його монтаж. Та інші методи.
Технічні м – ди:
Ізоляція фундаментів цього обладнання від несучих конструкцій і технологічних комунікацій ;
Застосування віброгасячих пристроїв і покритів не вібруючих комунікацій;
Звукоізоляція приводів із допомогою кожухів. Та ін.
Головним напрямком боротьби із шумом є його послаблення або ліквідація саме в джерелі виникнення( методи звукоізоляції, звукопоглинання)
Головними способами боротьби із вібрацією є віброізоляція і вібропоглинання (амортизатори, розсіювання енергії коливань покриття із великим внутрішнім тертям ).