Назва документа
Текст, в якому вказується:
ПІБ та посада особи, яка видає розписку і підтверджує отримання цінностей
ПІБ та посада особи, що передала цінності
Найменування матеріальних цінностей, їх кількість і вартість (цифрами і прописом)
Відомості про документ (паспорт, посвідчення), що ідентифікує особу, яка отримує цінності
Підстава передачі та отримання цінностей
Дата
Підпис особи, що отримала цінності
Засвідчення підпису
Конспект як засіб організації розумової праці. Етапи конспектування.
Конспект – короткий письмовий виклад змісту книги, статті, лекції тощо. Конспект складається із плану та стисло викладених основних положень, фактів і прикладів. Існує 2 види конспектів: текстуальний та вільний.
Мета конспектування: глибоко осмислити наукову інформацію і подати її точно і стисло у формі конспекту.
Етапи конспектування:
Занотувати паспортні дані джерела, над яким працюєте.
Записати план конспекту.
Під час записування слова скорочувати так, зоб вони однозначно встановлювались за контекстом. Для цього використовувати лише загальноприйняті скорочення.
Найважливіші фрагменти авторського тексту слід оформляти шляхом цитування (у кінці цитати зазначають номер сторінки, з якої її взято).
Витяг з протоколу, його реквізити. Вимоги до оформлення витягу з протоколу.
Витяг з протоколу – відтворення частини протоколу, яка стосується окремого питання.
Реквізити:
Назва документа
Номер витягу з протоколу (відповідно до номеру протоколу)
Назва заходу, який протоколюється
Назва організації, де відбувається захід
Дата проведення
Пункт порядку денного протоколу
Ухвала
Підписи голови і секретаря
Анотування. Призначення довідкової та рекомендаційної анотації.
Анотування – стисла характеристика змісту книги чи статті. Призначення анотації полягає в тому, що вона відповідає на питання, про що йдеться в цьому джерелі. Складається з двох частин: бібліографічного опису та власне тексту.
Довідкова анотація характеризує наукове джерело за тематикою і проблематикою, але не дає йому критичної оцінки.
Рекомендаційна анотація характеризує джерело і дає його оцінку щодо призначення для певного кола читачів, враховуючи їхній рівень підготовки, вік тощо.
Обсяг рекомендаційної анотації більший від обсягу довідкової.
Доручення, його реквізити. Вимоги до оформлення доручення.
Доручення – документ, яким організація чи особа надає право іншій особі від її імені здійснювати юридичні дії або отримувати матеріальні цінності.
Залежно від того, хто оформляє повноваження, доручення поділяють на особисті та офіційні.
Особисті видаються окремими особами, які передають свої права іншим особам (на отримання зарплати, поштового переказу тощо).
В офіційному дорученні зазначають:
Назва організації, яка його видає
Номер доручення і дата видання
Посада, ПІБ особи, якій видано доручення
Назва організації, від якої повинні бути отриманні цінності
Перелік цінностей із вказівкою на їх кількість і вартість
Строк дії доручення
Зразок підпису особи, якій видано доручення
Назва документа, що посвідчує особу отримувача цінностей (паспорт, посвідчення)
Підписи службових осіб, які видали доручення
Печатка організації, яка видала доручення
Доручення можуть бути разовими, спеціальними і загальними.
Методика складання анотації. Лексико-граматичні засоби тексту анотації.
Ознайомитися з вихідними даними джерела і скласти його бібліографічний опис.
Прочитати текст, усвідомлюючи його загальний зміст.
Визначити вступну, основну і заключну частини наукового джерела.
Визначити головну інформацію основної частини, відповівши для цього на питання:
Які проблеми висвітлюються?
Що констатує автор?
Як розв’язуються поставлені проблеми?
Яких висновків доходить автор?
Оформити письмово тест анотації, використовуючи необхідні лексико-граматичні конструкції.
Указати категорію читачів , для яких рекомендовано це наукове джерело.
Лексико-граматичні засоби тексту анотації:
Статтю присвячено актуальній проблемі…
Автор статті здійснює ґрунтовний аналіз…
У статті порушуються такі питання…
У статті наведено статистичні данні…
Автором стверджується, що…
Стаття розрахована на (широке коло читачів, фахівців з професійної освіти)…
Телефонна розмова, її компоненти. Специфіка телефонної розмови.
Телефонна розмова – вид усного професійного мовлення.
Його специфіка полягає в тому, що співрозмовники не бачать один одного, а тому виключається можливість передавання інформації через міміку та жести.
Компоненти:
Момент встановлення зв’язку (розпочинаючи розмову треба представитися і сказати від імені якої установи ви телефонуєте)
Виклад справи (введення в курс справи, обговорення, відповідь)
Завершення розмови (заключні слова, які означають, що розмову завершено)
Ініціатива завершення розмови як правило, належить тому, хто телефонує. Але якщо особа старша за посадою або віком, то ініціатива належить їй.
Комунікативні якості мовлення (правильність, точність, логічність, чистота), їх характеристика.
Правильність мовлення — одна з його суттєвих ознак. Це, з одного боку, повна відповідність мовлення нормам літературної мови, а з другого — одна з основ мовленнєвої культури
Точність мовлення — одна з визначальних комунікативних ознак мовлення, яка найбільше пов’язана з його нормативністю, правильністю і логічністю.
Логічне мовлення — це мовлення продумане, виважене, семантично й структурно впорядковане. Його сутність найбільшою мірою визначається повною відповідністю сказаного чи написаного певним реаліям життя. Логічність мовлення обов’язково передбачає його правильність, розумність, які втілюються в літературно-нормативних формах слів, у структурах речень, словосполучень тощо.
Чистота мовлення як одна з його комунікативних ознак досягається тоді, коли мовлення нормативне і всі його елементи (фонетико-орфоепічні, лексичні, фразеологічні, граматичні, стилістичні) є літературними.
Акт, види актів. Вимоги до оформлення акту.
Акт – офіційний документ правової чинності, що констатує або підтверджує певні факти, події, явища, пов’язані з вчинками приватних або службових осіб, підприємств, їх структурних підрозділів.
Акти укладаються кількома службовими особами. Бувають законодавчі та адміністративні.
Акти укладаються в таких випадках:
Проведення випробувань нової техніки
Ліквідація, знищення застарілих,зіпсованих чи непридатних матеріальних цінностей
Планове або позапланове обстеження, ревізія
Нещасний випадок (травма, аварія, стихійне лихо)
Акт є документом суворої звітності, на підставі якого порушують кримінальну справу.
Текст поділяється на вступну і констатувальну частину.
У вступній ній частині вказують підстави для складання акта, перелічують осіб, які склали акт або були присутніми у процесі складання.
У констатувальній частині викладають характер проведеної роботи, перелічують встановлені факти і подають висновки.
Реквізити: