Укр.мова. Екзамен 23.01.2013.

1. Поняття національної та літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови.

Національна мова – це мова, що є засобом спілкування всієї нації.

Нац. мова існує:

1. У вищий формі загальнонародної форми – сучасній українській літературній мові.

2. У нижчих формах загальнонародної форми – її територіальні діалекти.

Літературна мова – унормована, відшліфована форма загальнонародної форми, що обслуговує найрізноманітніші сфери суспільної діяльності людей.

Літературна мова характеризується унормованістю, стандартністю, високою граматичною організацією та розвиненою системою стилів. Реалізується в усній та писемній формах.

2. Запрошення, його реквізити. Вимоги до оформлення.

Запрошення – документ, який адресується конкретній особі і містить пропозицію узяти участь у події або заході.

Реквізити:

1. Назва документа

2. Звертання до адресата в поважній формі

3. Текст, в якому згадується: дата і час події, місце події, тематика заходу, прізвища доповідачів з кожного питання, прізвище і контактний телефон відповідальної особи, маршрут проїзду.

4. Підпис.

3. Усне і писемне мовлення, їх ознаки.

Усне мовлення	Писемне мовлення
Первинне	Вторинне.
Діалогічне (полі логічне) і монологічне	Монологічне.
Розраховане на певних слухачів, які виступають співрозмовниками	Графічно оформлене.
Непідготовлене заздалегідь	Пов’язане з попереднім обдумуванням.
Живе спілкування	Відбір мовних засобів, чітке підпорядкування стилю і типу мовлення.
Інтонація, міміка, жести	Повний і ґрунтовний виклад думок.
Імпровізоване мовлення	Поглиблена робота над словом і текстом.
Чітко індивідуалізоване мовлення	Редагування думки і форми її вираження.
Емоційне та експресивне мовлення	Самоаналіз написаного.

4. Довідка, види довідок. Реквізити довідки, вимоги до її оформлення.

Довідка – документ інформаційного характеру, що підтверджує факти з життя, різні обставини діяльності підприємств.

Можуть бути:

1. Особисті (підтверджують біографічні або юридичні факти з життя особи)

2. Довідки службового характеру (складаються на запит або за вказівкою вищої організації чи службової особи)

Довідки укладаються на спеціальних бланках організації чи підприємства, до яких відносять індивідуальні відомості.

Довідки. Що відображають виробничу діяльність організації можуть бути зовнішніми та внутрішніми.

Зовнішні укладаються для подання до іншої організації і підписуються крім укладача також керівником установи і завіряються печаткою.

Внутрішні укладаються для подання керівництву організації або на розгляд до колегіального органу. Вони підписуються лише укладачем і не потребують печатки.

Реквізити:

1. Назва міністерства, якому підпорядкована організація

2. Назва організації, що видає довідку та її дані (адреса, телефон)

3. Дата видачі

4. Номер довідки

5. ПІБ особи, якій видається довідка

6. Текст

7. Призначення (куди подається)

8. Підписи

9. Печатка

5. Мовна норма. Типи мовних норм.

Мовні норми – це правила літературно опрацьованого мовлення, які є зразком усної та писемної форм спілкування. Це історично сформований стандарт, що регулює всю мовленнєву діяльність людини, тому мовні норми є головною категорією культури мовлення. Ці норми закріплені в словниках і довідниках, вони надають мові характеру загальної обов’язковості.

Розрізняють норми:

1. Орфоепічні

2. Акцентуаційні

3. Орфографічні

4. Морфологічні

5. Пунктуаційні

6. Стилістичні

7. Лексико-фразеологічні

6. Оголошення, види оголошень. Вимоги до оформлення.

Оголошення – документ, який містить точний перелік запланованих до виконання робіт або заходів, їх послідовність, обсяг, часові координати.

Розрізняють:

1. Службові – стосуються підприємств, навчальних закладів, фірм тощо.

2. Особисті – стосуються приватної особи чи групи осіб.

Реквізити:

1. Назва документа

2. Текст, що містить дату, час, місце проведення.

3. Назва структурного підрозділу або посада і прізвище особи, яка дає оголошення.

7. Поняття терміна. Види термінологічної лексики.

Термін – слово або словосполучення, що є назвою спеціального поняття науки, техніки та інших галузей.

Характерні ознаки терміна:

1. Належність до певної термінологічної системи

2. Наявність визначення (дефініції)

3. Однозначність у межах однієї терміносистеми.

4. Точність

5. Стилістична нейтральність

6. Відсутність експресивності та образності

Види термінологічної лексики:

1. Суспільно-політична

2. Науково-технічна

3. Природнича

4. Адміністративно-ділова

8. Доповідна записка, її реквізити. Вимоги до оформлення доповідної записки.

Доповідна записка – документ, адресований керівникові структурного підрозділу або установи і інформуючий про наявні факти, явища, ситуацію, що склалася, з висновками та пропозиціями автора.

Поділяються:

1. За походженням:

• Внутрішні, які адресуються керівникові підрозділу, де працює укладач;

• Зовнішні, що адресуються керівництву, якому підпорядкована ця організація.

Внутрішні підписує тільки укладач, а зовнішні оформляються на службовому бланку з підписом укладача і його керівника.

2. За призначенням:

• Звітні;

• Інформаційні;

• Ініціативні.

Реквізити:

1. Назва документа

2. Посада, прізвище, ініціали керівника, якому вона подається

3. Посада, прізвище, ініціали укладача

4. Текст

5. Дата складання

6. Підпис

9. Вимоги до використання термінологічної лексики в книжних стилях.

10. Основні правила складання бібліографічного опису джерел.

1. Оформлюючи бібліографію джерела, необхідно звернути увагу на те, скільки воно має авторів.

2. Назва книги подається без скорочень і без лапок.

3. Указується місце видання, видавництво, рік видання:

3. 1) Місце видання подається з великої літери із загальноприйнятими скороченнями: Москва – М., Санкт-Петербург – СПб., Київ – К., Харків – Х., Мінськ – Мн.

3. 2) Назва видавництва пишеться з великої літери без лапок, а далі ставиться кома.

3. 3) Рік видання пишеться арабськими цифрами, далі ставиться крапка і тире.

3. 4) Завершує бібліографічний опис інформація про кількість сторінок:

А) Якщо вказується загальна кількість сторінок, то пишемо так: 235 с.

Б) Якщо вказуються конкретні сторінки, то пишемо так: С.15-18.

11. Лексикографія. Типи словників (енциклопедичні, філологічні).

Лексикографія – спеціальний розділ мовознавства, що займається теорією і практикою укладання словників.

Об’єктом опису в енциклопедичному словнику є поняття, а у філологічному – слово.

Енциклопедичні словники за характером матеріалу поділяються на загальні (універсальний словник-енциклопедія) та спеціальні (подають системні знання з окремих галузевих ділянок).

Філологічні поділяють на такі види:

1. Тлумачні

2. Словники іншомовних слів

3. Перекладні

4. Етимологічні

5. Фразеологічні

6. Фразеологічні

7. Словники синонімів

8. Словники омонімів

9. Словники антонімів

10. Словники паронімів

12. Пояснювальна записка, її реквізити. Вимоги до оформлення пояснювальної записки.

Пояснювальна записка – довідково-інформаційний документ особистого характеру, в якому пояснюються певні дії особи (невиконання роботи або порушення дисципліни)

ПЗ, яка не виходить за межі установи, оформляється на стандартному аркуші паперу. А якщо ПЗ направляється за межу установи, її оформляють на бланку та реєструють.

Реквізити: