42. Етапи фінансової оцінки лізингового проекту.
Методика фінансової оцінки лізингового проекту:
1)Вибір та формування інформаційної бази для здійснення фін. оцінки;
2)Оцінка платоспроможності лізингоотримувача та ліквідності його активів;
3)Аналіз структури капіталу лізингоотримувача;
4)Вибір та аналіз якісних критеріїв діяльності лізингоотримувача;
5)Розрахунок лізингових платежів в структурі лізингової угоди4
6)Аналіз фін. Ефективності лізингового проекту.
Вирішальною стадією етапу аналізу виступає оцінка економічної ефективності лізингового проекту.
Економічний ефект лізингодавця представляє собою різницю між загальною сумою лізингових платежів та сукупністю поточних витрат лізингодавця (з врахуванням податків) за період дії лізингової угоди.
В процесі здійснення оцінки ефективності довготермінового лізингового проекту необхідно застосовувати дисконтовані показники оцінки ефективності інвестицій, що ґрунтуються на концепції майбутніх грошових потоків, серед яких виділяють:
чистий приведений дохід (NPV);
індекс доходності (PI);
період окупності (PP);
внутрішня норма доходності (IRR).
Крім цього, розрахунок середньої норми прибутку при лізингу здійснюється на основі наступної формули:
Де Нпл – норма прибутку при лізингу; Д – щорічний валовий дохід; П – сума процентів, що отримує лізингодавець; С – вартість лізингового проекту (на початковому етапі лізингу та залишкова).
В основу аналізу ефективності лізингового проекту для суб`єктів господарювання в практиці українських банків покладена оцінка фінансового стану лізингоотримувача аналогічно до позичальника при інвестиційному кредитуванні, для здійснення якої комерційний банк має врахувати чітко визначені об`єктивні показники діяльності лізингоотримувача, серед яких: обсяг реалізації, прибуток та збитки, рентабельність, коефіцієнт ліквідності, грошові потоки, склад та динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості.
43. Державний інвестиційний кредит як форма державного фінансування проектів.
1) Найважливішою формою державного фінансування інвестиційних проектів є державний інвестиційний кредит - це сукупність кредитних відносин, в котрих кредитором виступає держава, а позичальником підприємства, у яких понад 50 % майна є державною власністю. Здійснюється таке фінансування з бюджетних асигнувань на поворотній і, як правило, платній основі під затверджені проекти використання коштів, що надаються як державна підтримка. Фінансову підтримку у формі бюджетної позики в Україні надає Міністерство фінансів на договірних засадах. Обсяг державного кредитування і його напрямки визначаються державною політикою.
У тих випадках, коли держава бере на себе відповідальність за погашення позик або виконання інших зобов’язань, взятих на себе фізичними чи юридичними особами, вона є гарантом (умовний державний кредит).
В останні роки в країнах з перехідною економікою як важливий інструмент стимулювання економіки часто розглядається надання державних гарантій за іноземними кредитами.
Велике значення у стимулюванні розвитку виробництва і зайнятості мають кошти, що надаються державою за рахунок бюджетних або позабюджетних фондів. З їх допомогою забезпечується прискорений розвиток відповідних регіонів або необхідних напрямів економіки на тій чи іншій території.
2) Державні цільові фонди - це форма перерозподілу і використання фінансових ресурсів, що залучаються державою для фінансування деяких суспільних потреб.
Цільові фонди можуть бути постійними і тимчасовими. Джерела формування цільових державних фондів визначаються характером і масштабністю завдань, для реалізації яких вони створені. Напрями використання коштів залежать від призначення фондів, конкретних економічних умов і змісту розроблених програм, що реалізуються. Надходження з державних цільових фондів за своїм змістом ідентичні бюджетним асигнуванням. Вони здійснюються у формі державних інвестицій і субсидій. Ці надані ресурси мають цільовий характер, що випливає із сутності даних фондів.
3) Фінансування інвестиційних проектів здійснюється і шляхом надання державних субсидій. У загальному розумінні субсидування – це неповернене фінансування, тобто надання грошових коштів та інших постійних та поточних активів на засадах неповернення.
Розрізняють такі види субсидування як: дотації, гранти, субвенції, спонсорська або донорська допомога.
Фінансування шляхом надання дотацій – це спосіб підтримки будь-яких проектів урядом чи місцевими органами влади. Як правило, дотуються соціально важливі програми та проекти, природоохоронні та ресурсозберігаючі технології. Дотації надаються на фінансування тільки частини інвестиційного проекту, а частка державних інвестицій, за звичай не перевищує 50%.
Гранти – близькі за змістом до дотацій. Відмінність полягає у тому, що їх розміри порівняно невеликі, вони можуть надаватися на фінансування проекту загалом, які носять переважно інноваційний або соціальний характер.
Субвенції на відміну від дотацій та грантів надаються урядом місцевим органам влади та мають цільове призначення.