35. Модель зваженої граничної вартості капіталу.

Ціна капіталу, яка визначається на основі прогнозних величин фінансових витрат, пов’язаних з забезпеченням необхідної структури джерел фінансування, і може базуватися на поточній інформації про стан фінансового ринку або на передбачуваних оцінках майбутніх змін умов надання капіталу, називається зваженою (маржинальною) граничною вартістю капіталу (МСС).

МСС визначається за такою формулою:

де k_b k_e k_p k_s - відповідно ціна боргових коштів (b); прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства (e); привілейованих акцій(p); простихакцій (s), коефіцієнт;I_b I_e I_p I_s – обсяг фінансування, одержаний з відповідних джерел, у старій структурі капіталу, грн.;

∆I_b ∆I_e ∆I_p ∆I_s – збільшення капіталу, який залучається з відповідних джерел, грн.

Якщо в результаті використання додаткових коштів фінансування змінюється не тільки структура капіталу, а й ціна окремих джерел, тоді варто визначати граничну ціну для кожного джерела фінансування. Наприклад, гранична ціна боргових коштів (МСВ) визначатиметься за такою формулою:

де k_bn k_b0 – ціна боргових коштів відповідно в новій та старій структурі капіталу, коефіцієнт;

I_bn I_b0 – величина боргу після і до залучення додаткових коштів, грн.

Завершальним етапом є розрахунок узагальнюючого показника граничної ціни капіталу, який буде визначатися як сума усіх граничних цін джерел фінансування інвестованого капіталу:

де d_en , d_dn, d_pn , d_sn – доля відповідних джерел у новій структурі інвестиційного капіталу, коеф.;

MCC – гранична ціна інвестованого капіталу, коеф.;

MCP – гранична ціна привілейованих акцій компанії, коеф.;

MCS – гранична ціна реінвестованого прибутку, коеф.

36. Складові процесу оптимізації структури капіталу.

Співвідношення між складовими капіталу фірми представляє собою структуру інвестованого капіталу, яка безпосередньо впливає на прийняття інвестиційних рішень.

Оптимальна структура капіталу виражає таке співвідношення використання власного та позичкового капіталу, за якого забезпечується найефективніший взаємозв’язок між коефіцієнтами рентабельності власного капіталу та заборгованості, тобто максимізується ринкова вартість підприємства.

Процес оптимізації структури капіталу здійснюється у такій послідовності:

1. Аналіз складу капіталу у динаміці за низку періодів (кварталів, років), а також тенденції зміни його структури. При цьому розглядаються такі показники, як коефіцієнти фінансової незалежності, заборгованості, співвідношення між довгостроковими та короткостроковими зобов’язаннями. Далі вивчаються показники оборотності та рентабельності активів та власного капіталу.

2. Оцінка основних факторів, що визначають структуру капіталу. До них належать:

• галузеві особливості господарської діяльності;

• стадія життєвого циклу фірми (молоді компанії з конкурентноздатною продукцією можуть залучати для свого розвитку більше позичкового капіталу, а зрілі використовують переважно власні кошти);

• кон’юнктура товарного та фінансового ринків;

• рівень прибутковості поточної діяльності;

• податкове навантаження на компанію (частка податків, що сплачуються, у виручці прямих і непрямих від продажу – брутто);

• ступінь концентрації акціонерного капіталу (прагнення власників капіталу зберегти контрольний пакет акцій.

З урахуванням цих та інших чинників управління структурою капітал передбачає вирішення двох основних завдань:

а) встановити пропорції використання власного або зовнішнього капіталу;

б) забезпечити (за необхідністю) залучення додаткового внутрішнього або зовнішнього капіталу.

3. Оптимізація структури капіталу за критерієм прибутковості власного капіталу.

4. Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації його вартості (ціни). Вона базується на попередній оцінці власного та залученого капіталу за різних умов його залучення й варіантних розрахунках середньозваженої вартості капіталу.