18. Трудова правосуб’єктність працівника: виникнення, зміст, випадки обмеження.

Правосуб’єктність – можливість мати та своми власними діями набувати і здійснювати суб’єктивні права та нести юридичні обов’язки, передбачені нормами даної галузі права. Інакше її називають праводієздатністю, оскільки її складовими є правоздатність (пасивна правосуб’єктність, можливість мати права та обов’язки) і дієздатність (активна правосуб’єктність, можливість набувати та реалізувати права та обов’язки своїми власними діями).

Як сторона труд правовідношення працівник володіє ТПс. На відміну від цив права трудова правозд і дієзд виникають одночасно. ТПс (правозд і дієзд) працівників виникає за загальним правилом з 16 р. За згодою одного з батьків або особи, яка його замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу особи, що досягли 15 р. Для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийом на роботу учнів з 14 р в порядку, передбаченому ст. 188 КЗпП У Крім вікового критерію, ТПс характеризує і вольовий критерій. Не є S труд права особи, визнані судом недієздатними.

тим здатність виконувати певну роботу може бути в деяких випадках обмежена не тільки віком, але й станом здоров'я

Для певних категорій працівн власник зобов'яз ств пільговий режим праці

Згідно із ст. 139 КЗпП працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядж вл або уповнов ним органу, дотримуватися труд і технологічної дисципліни, вимог н актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено труд договір.

Чинне з-во про працю забороняє необґрунтовану відмову в прийнятті на роботу, надає гр. право його оскарження в судовому порядку, передб можливість переведення працівн на іншу роботу тільки за згодою працівника, обмежує звільнення працівника з ініціативи вл.

19. Роботодавці як суб’єкти трудового права. Ознаки трудової правосуб’єктності роботодавців.

Трудова правосуб'єктність роботодавця - організаційно та економічно забезпечена суспільно-правова властивість, яка полягає в наданні державою особі (юридичній чи фізичній) вихідних прав і обов’язків, при наявності яких вказана особа може застосовувати найману працю.

Есть 2 группы:

Роботодатели собственник предприятия, учредитель организации.

Физические лица – субьекты предмринимательской деятельности и обычные граждане.

Признаки правосубьектности:

-Приобретение статуса роботодателя в установленном законом порядке.(с момента гос реестрации)

-Имущественная самостоятельность.

-Право приема и увольнения работников.

-Обязование обеспечивать условия труда необходимого для выполнения роботы.

20. Поняття та джерела міжнародно-правового регулювання трудових відносин.

Международное правовое регулирование труда – это регламентация с помощью межгосударственных отношений по поводу применения наёмного труда , улучшение его условий, охраны труда , защиты индивидуальных и коллективных трудовых прав и интересов работников.

Суб'єктами міжнародно-правового регулювання праці є 00Н та її спеціалізований орган - Міжнародна Організація Праці (МОП). Суб'єктами міжнародно-правового регулювання праці можуть бути різні об'єднання держав: Рада Європи, Європейський Союз, СНД.

Источники международно-правового регулирования – это акты международных организаций ООН, МОТ, Европейского союза.

ООН – Декларация прав человека 48г

МОТ – Европа – Европейская хартия (пересмотренная) (31 социальное право)