51.Поняття,види і причини виникнення трудових спорів.

Трудові спори-це неврегульовані шляхом безпосередніх переговорів розбіжності між працівником (колективом працівників) і власником підприємства (уповноваженим ним органом) з приводу застосування норм трудового законодавства, а також встановлення нових або зміни існуючих умов праці..

Момент виникнення індивідуального трудового спору – звернення із заявою до відповідного органу,який розглядає трудові спори.

Колективний трудовий спір (конфлікт) виникає з моменту, коли уповноважений представницький орган найманих працівників, категорії найманих працівників, колективу працівників або профспілки одержав від власника або уповноваженого ним органу повідомлення про повну або часткову відмову в задоволенні колективних вимог і прийняв рішення про незгоду з рішенням власника або уповноваженого ним органу (представника), або коли строки розгляду вимог, передбачених Законом закінчилися, а відповіді від власника не надійшло

Розрізняють:За змістом - індивідуальні і колективні.

Змістом індивідуального є вимога про поновлення або визначення прав індивідуального працівника. А колективних - є вимога про встановлення нових або зміну існуючих умов праці для всіх працівників.

За характером-позовні та непозовні. До позовних -суперечності, що виникають у зв'язку із застосуванням позова. А непозовні- суперечності, що виникають з приводу зміни діючих або встановлення нових умов праці.Порядок вирішення індивідуальних спорів регулюється гл. 15 КЗпП. Індивідуальні трудові спори розглядаються:комісіями по трудових спорах (КТС);

І місцевими судами. Умови виникнення:організаційно-виробничого та правового характеру.До першого належать- недоліки в організації виробництва і праці,у нормуванні праці,оплаті, залучення до надурочних робіт,роботи у вихідні. До другого-недосконалість чинного законодавства про працю.

53. Порядок вирішення колективних трудових спорів

Регламентується ЗУ „Про порядок вирішення колект. Труд. спорів (конфліктів)” від 3.03.1998 р. Відповідно до ст.2 цього закону, кол. Труд. спір (конфлікт) – це розбіжності, що виникли між сторонами соц.-труд. відносин, щодо встановлення нових або зміни існуючих соц..-екон. умов праці та виробничого побуту, укл. чи зміни колект. дог., угоди, виконання кол. дог. або окремих її положень, невиконання вимог з-тва про працю.

ст.4 закону-при виникн. труд. спору вимоги найманих прац. формуються і затверджуються загальними зборами (конференцією) найманих прац. або форм. шляхом збору підписів і вважаються чинними за наявності не менше ніж половини підписів членів труд. колективу підпр. Власник або уповн. ним орган зобов’язаний розглянути вимоги найманих прац. та повідомити їх представ. про своє рішення у триденний строк з дня одержання вимог.

Розгляд кол. труд. спору з питань встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту здійснюється примирною комісією, а у разі неприйняття рішення у встановлені законом строки – трудовим арбітражем. Трудовим арбітражем розглядаються і спори про виконання колективного договору, угоди або окремих її положень, а також про невиконання вимог з-тва про працю.

Примирна комісія утв. за ініціативою однієї із сторін на виробничому рівні у 3-денний, на галузевому чи територіальному рівні у 5-ти денний, на національному рівні – у 10-денний строк з моменту виникнення кол. труд. спору з однакової к-сті предст. сторін. Кол. труд. спори розгул. виробничою примир. комісією у 5-денний, галуз. та територ. – у 10-денний, прим. комісією на нац.. у рівні – у 15 денний строк з моменту утв. комісій. Труд. арбітраж – це орган, який скл. із залучених сторонами фахівців, експертів та інших осіб і приймає рішення по суті труд. спору. Труд арб утв. з ініціативи однієї із сторін або незалежного посередника у 3-денний строк у разі: 1) неприйняття прим. Ком. погодженого рішення щодо вирішення кол. труд. спору про встановл. нових або зміну існуючих соц-екон. умов праці та виробн. побуту, а також про укл. чи зміну кол. дог.; 2) виникн. Кол. труд. спору про виконання кол. дог, угоди або окремих її положень, про невиконання вимог з-тва про працю. До складу труд. арбітр. не можуть входити ос., які є предст. сторін кол. труд. спору, або ос., які зацікавлені в його однобічному вирішенні. Кол. труд. спір розгул. Труд. арбітражем з обов’язковою участю предст. сторін, а в разі потреби – предст. інших заінтересованих орг. та о-цій. Труд. арб. повинен прийняти рішення у 10-денний строк з дня його ств., цей строк може бути продовжено до 20 днів.

Нац. служба посередництва і примирення-повноваження: аналіз вимог працівників, виявлення і узагальнення причин кол. труд. спорів; підготовка посередників та арбітрів, які спеціалізуються на вирішенні кол. труд. спорів; посередництво у вирішенні кол. труд. спору; залучення до участі в примирних процедурах нар. Деп.. У., представ. Держ. влади, органів місц с-ння. Рішення про оголошення страйку на п-тві прийм. заг. зборами найм. прац. шляхом голосування і вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість найм. прац. або 2/3 делегатів конференції. Орган (особа), який очолює страйк, зобов’язаний письмово попередити власн. або уповн. ним орган не пізніше як за 7 днів до початку страйку, а у разі прийняття рішення про страйк на безперервно діючому в-цтві – за 15 днів