43. Поняття і засоби забезпечення дисципліни праці.

Трудова дисципліна — система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов'язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов'язків. Методи забезпечення трудової дисципліни — способи забезпечення виконання працівниками та роботодавцем своїх обов'язків, передбачені трудовим законодавством. Метод переконання — спосіб виховного впливу на працівників. У сучасних умовах набувають значення економічні й організаційні умови праці, регламентування взаємних прав та обов'язків сторін трудових правовідносин і матеріальне стимулювання сумлінної праці. Метод заохочення — моральне та матеріальне заохочення за сумлінну працю, надання переваг і пільг працівникам, які успішно й сумлінно виконують свої трудові обов'язки. Метод примусу — застосування до порушників трудової дисципліни, у необхідних випадках, заходів дисциплінарного і громадського впливу та матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну шкоду, заподіяну роботодавцеві внаслідок невиконання покладених на них трудових обов'язків.

44.Поняття і правова природа матеріальної відповідальності сторін труд. Договору, її відмінність від цивільно-правової відповідальності.

Матер. відповідальність — це обов'язок кожної зі сторін трудових правовідносин (прац. та роботод.) відшкодувати шкоду, заподіяну іншій стороні внаслідок невиконання чи неналежн. виконання трудових обов'язків у встановленому законом розмірі та порядку.

В основі матеріальної відповідальності лежить обов'язок прац. дбайливо ставитися до майна роботод. та вживати заходів щодо запобігання шкоди, а також обов'язок самого роботод. створювати умови, необхідні для нормальної роботи; забезпечувати здорові та безпечні умови праці, а також впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки та санітарно- гігієнічні заходи, які запобігають виробничому травматизму і виникненню професійних захворювань працівників (ст. 153 КЗпП).

Матер. відповідальність прац. та роботод. різняться розміром відшкодованої шкоди, порядком відшкодув., характером правових норм, що їх регулюють. Так, обсяг матеріальної відповідальності прац. за загальним правилом визначається розміром завданої шкоди в межах середнього заробітку прац. (зобов'язання повного відшкодув. виникає у випадках, прямо зазначених у КЗпП). Роботодавець відшкодовує завдану працівнику шкоду в повному обсязі незалежно від свого фінансово-економічного стану.

Суб'єктом матеріальної відповідальності, можуть бути лише працівники, які перебувають у трудових відносинах з роботод. При цьому письмові договори про повну матеріальну відповідальність, якщо це передбачено для певних категорій працівників, не можуть укладатися з неповнолітніми працівниками до 18 років.

Працівники несуть відповідальність лише за заподіяну ними шкоду. Це означає, що відповідальність настає тільки за шкоду, яка перебуває у прямому причинному зв'язку з діями (бездіяльністю) прац.. Для встановлення причинного зв'язку у разі необхідності створюється спеціальна комісія або призначається експертиза.

Працівник визнається винним у заподіянні шкоди, якщо протиправне діяння скоєно ним умисно або з необережності (за винятком випадків, коли шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки). Форма та вид вини впливають на вид матеріальної відповідальності прац., а отже — на розмір та порядок відшкодув. шкоди.

Розрізняють обмежену та повну мат. відповідальність працівників. За умисне завдання шкоди працівник завжди відповідає в повному розмірі завданої шкоди.

Форма вини роботод. для притягнення його до матеріальної відповідальності значення не має.Роботод. зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану прац. при виконанні трудових обов'язків. Шкода, завдана роботод. працівнику, полягає у повній чи частковій втраті заробітної плати, яка зумовлена: незаконним звільненням, переведенням, відстороненням прац. від виконання трудових функцій; порушенням роботодавцем законодавчо встановленої процедури розірвання труд. договору; затримкою виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого прац.; недотримання вимог законодавства про охорону праці, що призвело до труд. каліцтва або іншого ушкодження здоров'я прац.Матер. відповідальність роботод. також може бути наслідком псування, знищення або крадіжки особистих речей прац. під час роботи.

Передбачена можливість відшкодув. роботодавцем моральної шкоди працівнику. Так, ст. 237-1 КЗпП передбачає відшкодув. роботодавцем моральної шкоди працівнику, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для орг. свого життя.

Працівник зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну роботодавцю, незалежно від того, чи застосовувались до нього заходи інших видів юридичної відповідальності (дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної).

Трудове законодавство передбачає обставини, які виключають матер. відповідальність прац.. Так, якщо шкода була завдана роботодавцю діями прац., які підпадають під ознаки труд. правопорушення, однак були вчинені в результаті нормального виробничо-господарського ризику, крайньої необхідності чи необхідної оборони, правовідносини матеріальної відповідальності не виникають.

Працівник може добровільно відшкодувати шкоду (повністю або частково) або за згодою роботод. передати рівноцінне майно чи поновити пошкоджене.