1. Соціальні права людини природньо-правовий та юридико-позитивіські підходи.

Соц права имеют 5 видов - гражданские, политические, экономические и культурне, социальные.

Трудовые права входять в состав социальных.

2 подхода к правам человека которые отличаются разним пониманием природы прав человека и взаемоотношений человека и госудорства.

1.Естественные права – поход основан на свободе и автономности личности ее индивидуальности, низависимости и произвола гос. власти.

Этот поход основуется на 3 постулатах

- Свобода поведения человека в отношении гос. И других лиц

- Ограничение вторжения гос. И других часных лиц в жизнь человека.

- Определение границ дозволеного человеку из дозволеного в отношении к нему.

2 подход противостоит естественно правовому. Согласно этому подходу - права человека их обьем содержание определяется госудорством, оно дарует права человеку и осуществляет в отношении его патерналистическии функции.

Сформулировались в 19, 20 веке. На данный момент нельзя придерживаться только одного подхода.

2. Трудові права у системі прав людини.

Концепция «поколений» прав человека возникла в 70-е годы XX века. Права человека, по времени их возникновения, делятся на три поколения:

1. Первое поколение — личные и политические права, провозглашенные Великой Французской революцией, а также американской борьбой за независимость;

2. Второе поколение — социально-экономические и культурные права, которые появились в результате борьбы народа за улучшение своего положения;

3. Третье поколение — права коллективные: право на мир, право на разоружение, право на здоровую окружающую среду, право на развитие и другие.

Особенности трудових прав:

-Связаны с выполнением государства определенных обязаностей в социальной сфере.

-Их исполнение зависит от уровня экономического развития общества.

-Эти права менее универсальны

-они связаны с рекомендательными оценочными положениями(справедливое условие труда..)

3. Основні тенденції розвитку трудових прав та інтересів у ххі ст.

Можна розделить на такие разветвления:

- Эдинство часных и публичных начал в обеспечении трудових прав

- Усиления влияния к личным неимущественным правам (право на защиту труда, чести и достоинства, право на профессиональное обучение, право на защиту персональних)

- Усиление гибкости прав регулирование трудовых отношений ., усиление гибкости трудовых прав.

- Розширение роли социального диалога.

- Усиление роли и значение международных трудовых норм в условиях глобализации международной экономики.

4. Державні гарантії трудових прав за законодавством України.

Государственные гаранти в трудовом законодательстве – это кзот(22) , ку (43, 44, 45)

ЗУ «Про зайнятість» ст.14

Стаття 14. Категорії громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню

1. До категорій громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, належать:

1) один з батьків або особа, яка їх замінює і:

має на утриманні дітей віком до шести років;

виховує без одного з подружжя дитину віком до 14 років або дитину-інваліда;

утримує без одного з подружжя інваліда з дитинства (незалежно від віку) та/або інваліда I групи (незалежно від причини інвалідності);

2) діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, особи, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу;

3) особи, звільнені після відбуття покарання або примусового лікування;

4) молодь, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби (протягом шести місяців після закінчення або припинення навчання чи служби) і яка вперше приймається на роботу;

5) особи, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" залишилося 10 і менше років;

6) інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";

7) особи, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу.

2. Для працевлаштування зазначених у частині першій цієї статті громадян (крім інвалідів, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", норматив працевлаштування на роботу яких встановлюється згідно із Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні") підприємствам, установам та організаціям з чисельністю штатних працівників понад 20 осіб встановлюється квота у розмірі 5 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік.

3. Роботодавці самостійно розраховують квоту, зазначену в частині другій цієї статті, з урахуванням чисельності громадян, які на умовах повної зайнятості вже працюють на підприємствах, в установах та організаціях і належать до таких, що неконкурентоспроможні на ринку праці (крім інвалідів), та забезпечують їх працевлаштування самостійно. Роботодавці можуть звернутися за сприянням для працевлаштування даної категорії громадян до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

Обов'язковою умовою дотримання роботодавцями квоти вважається працевлаштування таких громадян відповідно до вимог частини другої цієї статті, про що роботодавці інформують щороку центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, у встановленому ним порядку.

КЗПП :

Стаття 22. Гарантії при укладенні, зміні та припиненні трудового договору

Забороняється необгрунтована відмова у прийнятті на роботу.

Відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається.

Вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров'я працівника можуть встановлюватись законодавством України.

КУ :

Стаття 43. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Стаття 44. Ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів.

Порядок здійснення права на страйк встановлюється законом з урахуванням необхідності забезпечення національної безпеки, охорони здоров'я, прав і свобод інших людей.

Ніхто не може бути примушений до участі або до неучасті у страйку.

Заборона страйку можлива лише на підставі закону.

Стаття 45. Кожен, хто працює, має право на відпочинок.

Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Изменение трудового договора , по общему правилу только с согласия работника.

При прекращении трудового договора , по основанияп предусмотреними законом.