4) Етапи розвитку організації: зародження, зростання, зрілості, старіння. Збереження рівноваги організації та її цілісності.

. 1. Етап зародження.  Здійснюється пошук інвестицій, визначається мета, ставляться задачі, фор­мується життєвий цикл продукції, відбувається забезпечення необхідними ресурсами.

2 .Етап зростання. Стабільна децентралізована організаційна структура, здійснюється делегування повноважень, метою діяльності є нарощування обсягів продажу, розширення ринків збуту, підвищення прибутку, підвищення оплати праці, здійснюється розробка і прийняття виважених рішень, впроваджуються інновації.

3 .  Етап зрілості. Відбувається максимізація прибутку, встановлення системи менеджменту, з’являються системи планування і контролю витрат, система управління формалізована, бюрократизована, здійснюється галузева диверсифікація підприємства з метою завоювання конкурентних переваг на ринку. Механізм прийняття рішень децентралізований.

4. Старіння. Цей тип ніколи б не наступив, якби керівництво організації по­стійно усвідомлювало необхідність відновлення. Конкуренти незмінно зазіхають на частку організації на ринку. Бюрократична тяганина, не завжди об­ґрунтована стратегія, неефективна система мотивацій, громіздка система кон­тролю, закритість до нових ідей – усе це, разом узяте, створює умови для "закупорки артерій". Як показує практика, дуже важко зупинитися і припи­нити виконання непродуктивної роботи. У результаті організація поступово починає розпадатися. Вона змушена або прийняти тверду систему відновлен­ня, або загинути як самостійна структура, влившись у відповідну корпорацію. Організація відкочується назад, і знову починається боротьба за її виживання.

5.Організаційні теорії: класична організаційна теорія; теорії організаційної поведінки; теорія інститутів та інституційних змін; популяційно-екологічна (еволюційна) теорія; тектологія О. Богданова; ноосфера В. І. Вернадського.

Класичні організаційні теорії (Ф. Тейлор, А. Файоль) широкопропагували використання ефективної діяльності організацій. Але зчасом прийшло переконання, що влада далеко не завжди є ефектив-ним інструментом управління організацією. Автори цієї теорії визна-чили наступні основні риси організацій: загальна ціль чи місія; роз-поділ праці; координація зусиль; ієрархія повноважень і влади.

Теорія інститутів і інституціональних змін Інституціональний розвиток економіки відбувається під впливом взаємодії між інститутами й організаціями, коли перші визначають "правила гри", а другі є "гравцями". Нові інститути, за Дугласом Нортом, з'являються тоді, коли суспільство бачить можливість одержання прибутку, що не може бути отримана в умовах вже існуючої інституціональної системи. У своїх роботах Дуглас Норт показав, що організаційні фактори грають більш важливу роль, ніж технічні, оскільки ведуть до зміни інститутів, що, у свою чергу, впливають на розвиток економіки. Технічні зміни й інші важливі фактори економічного розвитку є недостатніми: будучи складовими процесу росту, самі по собі вони не можуть його пояснювати. Ключем до економічного зростання є ефективна організація економіки. Великі інституціональні зміни відбуваються повільно, тому що інститути є результатом історичних змін, що формують індивідуальну поведінку.

ТЕОРІЯ. ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ ПОВЕДІНКИ Організаційна поведінка - поняття, широко використовується в сучасних психологічних, соціологічних та економічних концепціях організації та управління. Виникнення і широке використання цього терміну, а також формування теорії організаційної поведінки як особливого наукового напрямку були пов'язані з усвідомленням представниками управлінських наук того, що, по-перше, поведінкові реакції на однорідні зовнішні впливи різноманітні; по-друге, поведінка людей в організації та поза її різна; по-третє, поведінкові реакції однієї й тієї ж людини (групи, організації) різні в різні періоди і в різних ситуаціях.

У сучасної організаційної теорії вивчаються самі різноманітні типи організаційної поведінки, а також механізми, їх забезпечують. За ступенем усвідомленості людської поведінки розрізняють целерациональное (усвідомлене) і неусвідомлене організаційна поведінка; за цілями - спрямоване на вирішення індивідуальних, групових, загальноорганізаційних цілей; за типом суб'єкта-носія - індивідуальне, групове, рулонний, організаційне; за типом впливу на суб'єкта-носія - реактивне (реакція на відповідні санкції з боку лідера (групи, організації), конформне (відтворення поведінки лідера, групи), рольовий (відповідь на безособові вимоги посадових і професійних приписів); за наслідками реалізації того чи іншого типу поведінки для групи (соціальної системи) - конструктивне і деструктивне; за формою перебігу - коопероване (орієнтоване на підтримку співробітництва) і конфліктне.