2) . Закони розвитку (динаміки) організації: закон онтогенезу (перетворення), закон синергії, закон інформованості-упорядкованості, закон єдності аналізу й синтезу, закон самозбереження

1)Закон СИНЕРГІЇ полягає в тому, що сума властивостей організованого цілого перевищує «арифметичну» суму властивостей, що є у кожного з тих, що увійшли до складу елементів цілого окремо. При цьому під властивістю елемента розуміється характеризуючий його склад параметрів, їх взаємозалежність, зміна в часі.

2) Закон САМОСБЕРЕЖЕННЯ свідчить, що будь-яка реальна фізична (організована) система прагне зберегти себе як цілісне утворення і, отже, економніше витрачати свій ресурс.

Поняття стійкості відноситься і до структури, і до функцій системи. При цьому стійкість структури первинна по відношенню до стійкості функціонування.

В основі характеризуючих механізм дії закону самозбереження. По-перше, самозбереження є виживання системи через підтримку її цілісності, стану жвавої рівноваги і стійкості, економного використання ресурсного потенціалу. По-друге, самозбереження безпосередньо пов'язано з пристосовуванням системи як до внутрішніх, так і до зовнішніх змін. По-третє, необхідними умовами самозбереження виступає зростання і розвиток організації.

2.4 Закон єдності аналізу і синтезу

Закон єдності аналізу і синтезу полягає в том, що процеси розділення, спеціалізації, диференціація і т.п., з одного боку, доповнюються протилежними процесами — з'єднання, кооперації, інтеграції і т.п., з іншою.

Облік вимог закону, що розглядається, необхідний на всіх етапах розвитку організацій живої і неживої природи, соціальних систем.

Ціль аналізу систем — більш повне пізнання закономірностей їх функціонування при існуючій, заданій структурі. В основі аналізу як способу пізнання лежить така ознака систем, як подільність.Синтез — це процес об'єднання в єдине ціле частин, властивостей, відносин, виділених за допомогою аналізу. Задача синтезу — спроектувати, побудувати таку структуру системи, при якій найкращим чином будуть реалізовані задані нею функції. Стадія синтезу відноситься до активної системостворюючої діяльності людини, будь-то конструювання технічних систем або розробка оптимальних ієрархічних структур управління соціально-економічними процесами.

2.5 Закон онтогенезу

Закон онтогенезу зумовлює, що кожна організація проходить в своєму розвитку наступні фази життєвого циклу: становлення, розквіт, згасання.

Онтогенез — індивідуальний розвиток організму, сукупність перетворень, що зазнають організми від зародження до кінця життя.

Закон онтогенезу вдається поки застосувати тільки до явищ життя з погляду біологічних і соціальних наук. Річ у тому, що він припускає повторення форм шляхом розмноження — умова, до цих пір спостережувана майже виключно в області життєвих процесів. Але, як справедливо відзначає А.А. Богданов, історія «мертвих» речей ще дуже мало відома, а звичка дивитися на них як на «неорганізовані» ще дуже сильно затримує організаційну науку.

3) . Принципи організації: принцип ланцюгового зв’язку; принцип інгресії; принцип підбору; принцип рухомої рівноваги; принцип слабкої ланки. Групування принципів

Принципи організації є відображенням об'єктивних закономірностей практики управління. Вони визначають вимоги до конкретної системи, структури та організації. Відповідно до цих вимог утворюються органи управління, встановлюються взаємини між його рівнями, організаціями і державою, застосовуються певні методи управління. Не слід вважати, що принципи організації є догмою. Економічне життя суспільства не стоїть на місці, воно змінюється. Разом із зміною реалій господарювання змінюється і принципи організації.

можна розділити принципи на загальні — для всіх організацій і ситуацій, часткові та ситуативні — характерні тільки для певної сфери або ситуації в діяльності організації, та принципи, характерні для певного стану організації, — динамічного або статичного.

Окрім цього, в літературі принципи організації поділяють на три групи:

1) структурні принципи (розподіл праці, єдність мети та управління, співвідношення централізації та децентралізації, влада і відповідальність);

2) принципи процесу (справедливість, дисципліна, нагорода персоналу, корпоративний дух, єдність команд, підпорядкування головному інтересу);

3) принципи кінцевого результату (порядок, стабільність, ініціатива).

Принцип ланцюгового зв'язку свідчить, що всяке з'єднання комплексів відбувається через загальні ланки, створюючи ланцюговий зв'язок. Сукупність загальних, співпадаючих елементів між комплексами, що входять в ланцюговий зв'язок, утворює «зв'язок». «Ланцюговий зв'язок може необмежено розгортатися по самих різних напрямах і з постійно змінними єднальними елементами.Але для ланцюгового з'єднання двох комплексів потрібна така їх зміна, щоб в них вийшли загальні елементи, відповідні задачі, якій служить даний організаційний процес. Це досягається за рахунок так званих організуючих комплексів, які містять загальні елементи з організовуваними і «входять» між ними. Звідси і назва самого методу — інгресія, тобто «входження». Принцип інгресії якраз і полягає в тім, що утворення ланцюгового зв'язку здійснюється шляхом входження комплексів, що є посередником, між організовуваними.

Прикладом застосування принципів ланцюгового зв'язку і інгресії може служити складна система машин, організована в потокову лінію і працююча в єдиному ритмі. Потрібен довгий і складний ланцюг інгресії, щоб вода, що поступає на лопаті турбіни гідроелектростанції, виробляла електроенергію і приводила в рух верстати, електровози, освітлювальні прилади і т.п. «Інгрессія, — за твердженням А.А. Богданова, - є загальна форма ланцюгового зв'язку»

Принцип підбору (відбору) є фундаментальним принципом організації. Він стверджує, що «всяка подія, всяке твердження може розглядатися як збереження або множення одних активностей, зміцнення і посилення одних зв'язків, усунення, зменшення, ослаблення інших в тому або іншому комплексі, в тій або іншій системі»

Даний принцип зводить організаційні процеси до дилеми: збереження або знищення різних цілісних утворень. «Закономірне збереження або знищення — це є перша схема універсального регулюючого механізму» яким є підбір. «Універсальність даного принципу така, що вона застосовна до всякого комплексу і до всякої його частини, у всякий момент, бо це в сутності просто певна точка зору, з якою можна підходити до будь-якого факту». Людство в своїй практиці постійно використовує принцип підбору, виконуючи штучний підбір, проводячи селекцію тварин, рослин і т.п. В людській діяльності підбір пов'язаний з репрезентацією, тобто з свідомим узагальненням корисних властивостей, що найбільш часто зустрічаються в масі явищ, що розглядаються.

Принцип рухливий рівноваги тісно зв'язаний з тим, що організаційні форми ніколи не зберігаються в простому і чистому вигляді. «Збереження є всього лише результатом того, що кожна з виникаючих змін врівноважується тут же іншою, протилежною — воно і є рухлива рівновага змін» Будь-який організм в процесі життя постійно затрачує, втрачає свої активності, віддаючи їх навколишньому середовищу у вигляді енергії, власних органів, що становить його речовини. Проте це не заважає йому протягом деякого часу залишатися практично таким самим, тобто зберігатися, одержуючи замість втраченого їжу і енергію із зовнішнього середовища. Це і є рухлива рівновага. Вона нескінченно поширена в природі.

Таким чином, принцип рухливий рівноваги полягає в тому, що всяке збереження форм повинне розглядатися як рухлива їх рівновага і всяка рухлива рівновага — як практична відносна рівність двох процесів: асиміляція — дезассиміляція .

Використовуючи принцип рухливої рівноваги, можна сформулювати нове розуміння принципу підбору, глибше характеризуючи і прогресивний розвиток комплексів, і їх відносний занепад. Його доцільно виразити терміном «прогресивний підбір: позитивний при зростанні суми активностей комплексу, тобто перевазі асиміляції над дезассиміляциєй, і негативний при зменшенні суми активностей, тобто переважанні дезасснміляції»

Принцип слабої ланки витікає з тектологічного закону найменших, розглянутого. Тому, не зупиняючись на ньому детально, лише підкреслимо, що організаційна цілісність будь-якої системи визначається стійкістю її щодо слабої ланки. Керуючись цим принципом, можна вирішувати важливі задачі військової тактики, господарської, політичної діяльності. Визначення слабих ланок, «вузьких місць» і розробка ефективних заходів по їх усуненню представляють одну з найважливіших організаторських функцій керівництва на будь-якому рівні. Богданов вважав цей принцип принципом величезного життєвого і наукового значення.

Таким чином, розглянуті нами принципи організації є сукупністю початкових положень і правил, що відображають механізми формування, регулювання і збереження організованості різних форм оточуючої нас дійсності.