Основні правила дискусії.

1. Всі відкрито висловлюють свої думки.

2. Всі точки зору повинні поважатися.

3. Слухайте інших не перебиваючи.

4. Не говоріть занадто довго та занадто часто.

5. Водночас говорить лише одна особа.

6. Дотримуйтесь позитивних ідей та стосунків.

7. Не критикуйте себе та інших.

8. Незгоди й конфлікти відносно ідей не повинні бути направлені на

конкретну особу.

Примітки:

1. Дуже важливо, щоб всі погодились з кожним пунктом правил,

“ратифікували” їх. Це дозволить далі посилатися на ці правила як на

“закон поведінки” під час дискусій.

2. Зауваження щодо порушень не повинні бути брутальними або образливими.

Можуть бути застосовані будь-які форми.

3. Перелік правли не є сталим і непорушним. Учасники можуть змінювати та

доповнювати його. Але важливо написати його разом. Це спочатку створить

атмосферу спільних зусиль, а не накинутих настанов.

Форми організації дискусії

"Дерево рішень" (метод усіх можливих варіантів)

Суть методу і його мета:

Ця методика застосовується при аналізі ситуацій і допомагає досягнути

повного розуміння причин, які призвели до прийняття того чи іншого

важливого рішення в минулому.

Учасники дискусії розуміють механізм прийняття складних рішень, а

викладач з великою точністю заносить у колонки переваги і недоліки

кожного з них. В ході обговорення учасники дискусії заповнюють таблицю.

7. Публічний виступ - це усне монологічне висловлення з метою досягнення впливу на аудиторію. У сфері ділового спілкування найбільш часто використовуються такі жанри, як доповідь, інформаційна, привітальна і торгова промова.

Ділова розмова – це розмова, метою якого є вирішення важливих питання, розгляд пропозицій про співпрацю, підписання угод купівлі-продажу і т.д.

Види ділових бесід бувають самими різними. Усіх їх можна розділити на дві великі групи: вільні (проходять без спеціальної підготовки, наприклад, збори колег по роботі) і регламентованими (ретельно продумані, з обов’язковим урахуванням тимчасовим рамок). А ось в залежності від мети, яку переслідує ділова бесіда, виділяють наступні види: зустріч керівника з потенційним співробітником, бесіда керівника з одним із співробітників з метою вирішення певних питань, бесіда партнерів з метою налагодження майбутньої співпраці, бесіда колег з приводу вирішення виробничих питань.

Службо́ва нара́да — це робота колективного розуму, спрямованого вмілим керівником у потрібне русло на плідний кінцевий результат.Проблема, яка виноситься для обговорення на нараду, може мати будь-який характер: організаційний, виробничий, дисциплінарний, інформаційний тощо.

Оптимальна кількість учасників наради — 10—12 осіб. Більша кількість учасників просто не зможе взяти активної участі в обговоренні, а менша не дасть змоги виявити різні погляди на проблему. Ефективність наради певною мірою залежить від рівня підготовки як самої наради, так і окремого її учасника й, безумовно, керівника.

Перегово́ри — дискусія, взаємне спілкування з метою досягнення сумісного рішення.

Виділяють 2 підходи до перемовин:

а) конфротаційний, який має суб’єкт-об’єктивний характер,- це протистояння сторін, їхня впевненість в тому, що треба здобути перемогу будь-якою ціною, а відмова від неї – це поразка.

б) партнерський, який має суб’єкт-суб’єктивний характер,- це спільний аналіз проблеми, в результаті якого учасники шукають найкращі, найбільш взаємовигідні варіанти розв’язання проблеми.

8. Публічний виступ являє собою процес передачі інформації, основна мета якого - переконати слухачів у правильності тих чи інших положень. Слово оратор (від латинського orare - «говорити») застосовується у двох значеннях:

1. людина, що говорить мова, виступаючий публічно;

2. людина, що вміє добре говорити публічно, що володіє даром красномовства, що володіє майстерністю слова.

Оратор - майстер публічного виступу, блискуче володіє мовою. Оратор впливає на слухачів, перш за все своїм красномовством, високою мовною культурою, словесним майстерністю. Такий оратор уміє вести пропаганду переконливо, дохідливо і яскраво. Він може не тільки строго і точно, але і емоційно викласти будь-який складний теоретичне питання. Але таких людей дуже мало.

Одне з найважливіших питань, що виникають при підготовці публічного виступу, — чи обов'язково складати письмовий текст промови. Слід сказати, що це залежить від досвіду оратора (початківцеві писати текст промови обов'язково, експромти може собі дозволити лише досвідчений оратор) і обставин, при яких відбувається виступ. Для мітингу чи політичного клубу характерним є спонтанність; науковий виступ, лекція — заздалегідь підготовлені і обґрунтовані.

Звичайно, писати текст виступу — справа нелегка. Але це має багато переваг. Записану промову можна перевіряти, виправляти. її можна показати колегам, спеціалісту, добиваючись таким чином вдосконалення змісту і форми викладення, а цього не досягнеш, якщо промова тільки в голові. Написаний виступ легше запам'ятовується і довше утримується в пам'яті, ніж неоформлений в кінцевому вигляді матеріал.