
- •2. Вiдтворення населення I його характеристики.
- •6.Трудовий потенцiал: сутнiсть, показники
- •7. Формування та розвиток трудового потенцiалу.
- •8. Поняття та сучасне розумiння сутностi соц-труд вiдносин
- •9. Сторони соцiально-трудових вiдносин
- •10. Державна служба зайнятості, її роль у регулюванні ринку праці .
- •11. Пасивна I активнi полiтика на рп.
- •13.Форми та види зайнятостi
- •14. Державна полiтика зайнятостi
- •15. Активнi та пасивнi заходи регулювання зайнятостi населення
- •16. Безробiття:сутнiсть,типи,соц.-екон. Наслiдки.
- •17. Показники, що характеризують рiвень безробiття.
- •18. Сутнiсть закону Оукена.
- •19. Сутнiсть соц.Партнерства та його роль у функцiонуваннi ринковоi економiки.
- •20.Ринок працi як пiдсистема ринковоi економiки.
- •21. Механiзм функцiонування ринку працi.
- •22.Сегментацiя рп.
- •23. Сутнiсть монiторингу соц-труд сфери I його положення
- •24. 3Авдання монiторингу соцiально-трудовоi сфери
- •25. Мiжнародна органiзацiя працi(моп) в сучасному свiтi:цiлi, завдання, структура.
- •26. Органiзацiя дiяльностi моп
- •27. Механiзм нормотворчоi дiяльностi моп
- •28. Сутнiсть, змiст, завдання I значення органiзацii працi
- •29. Принципи органiзацii працi
- •32. Умови працi: сутнiсть I значення.Фактори формування.
- •33. Нормування працi як провiдна складова II орг-цii.
- •34. Класифiкацiя втрат робочого часу
- •35. Методи нормування працi.
- •36. Види норм працi.
- •37. Методи дослiдження трудових процесiв.
- •38. Методи встановлення норм.
- •39. Сутнiсть продуктивностi I продуктивностi працi.
- •40. Показники I методи вимiру продуктивностi працi
- •41. Фактори продуктивностi та iх класифікація
- •42. Резерви зростання продуктивностi праці
- •43. Теоретико-методологiчнi аспекти ефективностi працi
- •44. Економічний аналіз у сфері економіки.
- •45. Характеристика основних трудових показників, їх аналіз
- •46. Звітність показників з праці: статистична, оперативна.
- •47. Аудит у сферi працi
- •48. Напрями, етапи I методи проведення аудиту в сферi працi.
- •49. Сутнiсть,джерела та структура доходiв населення
- •50. Номiнальнi I реальнi доходи
- •51. Заробiтна плата
- •52. Органiзацiя зп II принципи та елементи
- •53. Характеристика елементiв озп на пiдприeмствi
- •54. Тарифне нормування оплати працi
- •55. Системи винагороди за працю
- •56. Планування працi його роль в управлiннi людськими ресурсами
- •57. Види планiв з працi.
- •58. Методи планування трудових показникiв на рiвнi пiдприeмства
- •59. Планування соцiального розвитку трудових колективiв
- •1.Населення як демоекономiчна категорiя.
- •47. Аудит у сферi працi
11. Пасивна I активнi полiтика на рп.
Залежно вiд стану ек-ки та стану РП передбачаeться здiйснення активноi чи пасивноi полiтики, щодо регулювання зайнятостi i РП в цiлому.
Пасивна полiтика передбачаe виплату допомоги безробiтним i надання найпростiших послуг для пiдбору робочих мiсць через ДСЗ. Часто застосовують термiн „помiрна пасивна полiтика”-вона передбачаe матерiальну пiдтримку безробiтних та iншi рiзноманiтнi послуги по пiдбору робочих мiсць. Однак тактика пасивного очiкування ек-го пiдйому може оправдати себе лише при високiй гнучкостi РП. Оскiльки, стримуючi регулятори пасивноi полiтики на РП e досить слабкими i тому можуть навiть погiршити ситуацiю.
Активна полiтика – це сукупнiсть правових, органiзацiйних i ек-х мiр впроваджених державою з метою зниження рiвня безробiття. Вона передбачаe заходи пов’язанi з профiлактикою звiльнення робiтники i збереження робочих мiсць, навчання, перепiдготовка, пiдвищення квалiфiкацii осiб шукаючих роботу, активний пошук i пiдбiр робочих мiсць, фiнансування створення нових робочих мiсць, органiзацiю нових робочих мiсць через систему громадських робiт. Вiдсутнiсть активноi полiтики значно звужуe функцii служби зайнятостi .
12. Зайнятiсть як соцiально-економiчна категорiя.
Використання трудових ресурсiв характеризуeться показником зайнятостi.
Зайнятiсть населення являe собою дiяльнiсть частини населення щодо створення суспiльного продукту (нацiонального доходу). Саме в цьому полягаe ii економiчна сутнiсть. Зайнятiсть населення — найбiльш узагальнена характеристика економiки. Вона вiдбиваe досягнутий рiвень економiчного розвитку, внесок живоi працi в досягнення виробництва. Зайнятiсть об'eднуe виробництво i споживання, а ii структура визначаe характер iхнiх взаeмозв'язкiв.
Соцiальна сутнiсть зайнятостi вiдображаe потребу людини в самовираженнi, а також у задоволеннi матерiальних i духовних потреб через дохiд, який особа отримуe за свою працю.
Демографiчна сутнiсть зайнятостi вiдображаe взаeмозалежнiсть зайнятостi з вiково-статевими характеристиками населення, його структурою тощо.
Принципами зайнятостi в ринкових умовах e: * право громадян розпоряджатися своeю здатнiстю до продуктивноi i творчоi працi. Тобто людина незалежно вiд статi, вiку, маe прiоритетне право самостiйно вибирати для себе зручнi режими працi i зайнятостi. * вiдповiдальнiсть держави за створення умов для реалiзацii права громадян на працю.
Реалiзацiя цих принципiв сприятиме активному впливу на стан зайнятостi, полiпшенню всiх ii якiсних характеристик, таких як освiтнiй, професiйно-квалiфiкацiйний склад зайнятого населення, його галузева i демографiчна структура, соцiально-економiчна мобiльнiсть, конкурентоспроможнiсть тощо.
13.Форми та види зайнятостi
Розрiзняють первинну i вторинну зайнятiсть.
Первинна зайнятiсть характеризуe зайнятiсть за основним мiсцем роботи. Якщо, крiм основноi роботи чи навчання, ще e додаткова зайнятiсть, вона називаeться вторинною зайнятiстю. Види зайнятостi характеризують розподiл активноi частини трудових ресурсiв за сферами використання працi, професiями, спецiальностями тощо. Пiд час iх визначення враховують: характер дiяльностi; соцiальну належнiсть; галузеву належнiсть; територiальну належнiсть; рiвень урбанiзацii; професiйно-квалiфiкацiйний рiвень; « статеву належнiсть; вiковий рiвень; вид власностi тощо. Повна зайнятiсть — це дiяльнiсть протягом повного робочого дня (тижня, сезону, року), яка забезпечуe дохiд у нормальних для даного регiону розмiрах.
Неповна зайнятiсть характеризуe зайнятiсть конкретноi особи або протягом неповного робочого часу або з неповною оплатою чи недостатньою ефективнiстю. Неповна зайнятiсть може бути явною або прихованою.
Явна неповна зайнятiсть зумовлена соцiальними причинами, зокрема необхiднiстю здобути освiту, професiю, пiдвищити квалiфiкацiю тощо. Неповну зайнятiсть можна вимiряти безпосередньо, використовуючи данi про заробiток, вiдпрацьований час, або ж за допомогою спецiальних вiдбiркових обстежень. Прихована неповна зайнятiсть вiдбиваe порушення рiвноваги мiж робочою силою та iншими виробничими факторами.. В Украiнi прихована неповна зайнятiсть поки що не регламентована законом. Водночас прихована неповна зайнятiсть у нашiй краiнi набула великих розмiрiв.
Часткова зайнятiсть — це добровiльна неповна зайнятiсть. Окрiм цих видiв зайнятостi, iснують ще так званi нетрадицiйнi, до яких належать: сезонна, поденна та тимчасова зайнятiсть, зайнятiсть неповний робочий день. Нерегламентована зайнятiсть — це дiяльнiсть працездатного населення працездатного вiку, яка виключена зi сфери соцiально-трудових норм та вiдносин i не враховуeться державною статистикою.