
- •2. Вiдтворення населення I його характеристики.
- •6.Трудовий потенцiал: сутнiсть, показники
- •7. Формування та розвиток трудового потенцiалу.
- •8. Поняття та сучасне розумiння сутностi соц-труд вiдносин
- •9. Сторони соцiально-трудових вiдносин
- •10. Державна служба зайнятості, її роль у регулюванні ринку праці .
- •11. Пасивна I активнi полiтика на рп.
- •13.Форми та види зайнятостi
- •14. Державна полiтика зайнятостi
- •15. Активнi та пасивнi заходи регулювання зайнятостi населення
- •16. Безробiття:сутнiсть,типи,соц.-екон. Наслiдки.
- •17. Показники, що характеризують рiвень безробiття.
- •18. Сутнiсть закону Оукена.
- •19. Сутнiсть соц.Партнерства та його роль у функцiонуваннi ринковоi економiки.
- •20.Ринок працi як пiдсистема ринковоi економiки.
- •21. Механiзм функцiонування ринку працi.
- •22.Сегментацiя рп.
- •23. Сутнiсть монiторингу соц-труд сфери I його положення
- •24. 3Авдання монiторингу соцiально-трудовоi сфери
- •25. Мiжнародна органiзацiя працi(моп) в сучасному свiтi:цiлi, завдання, структура.
- •26. Органiзацiя дiяльностi моп
- •27. Механiзм нормотворчоi дiяльностi моп
- •28. Сутнiсть, змiст, завдання I значення органiзацii працi
- •29. Принципи органiзацii працi
- •32. Умови працi: сутнiсть I значення.Фактори формування.
- •33. Нормування працi як провiдна складова II орг-цii.
- •34. Класифiкацiя втрат робочого часу
- •35. Методи нормування працi.
- •36. Види норм працi.
- •37. Методи дослiдження трудових процесiв.
- •38. Методи встановлення норм.
- •39. Сутнiсть продуктивностi I продуктивностi працi.
- •40. Показники I методи вимiру продуктивностi працi
- •41. Фактори продуктивностi та iх класифікація
- •42. Резерви зростання продуктивностi праці
- •43. Теоретико-методологiчнi аспекти ефективностi працi
- •44. Економічний аналіз у сфері економіки.
- •45. Характеристика основних трудових показників, їх аналіз
- •46. Звітність показників з праці: статистична, оперативна.
- •47. Аудит у сферi працi
- •48. Напрями, етапи I методи проведення аудиту в сферi працi.
- •49. Сутнiсть,джерела та структура доходiв населення
- •50. Номiнальнi I реальнi доходи
- •51. Заробiтна плата
- •52. Органiзацiя зп II принципи та елементи
- •53. Характеристика елементiв озп на пiдприeмствi
- •54. Тарифне нормування оплати працi
- •55. Системи винагороди за працю
- •56. Планування працi його роль в управлiннi людськими ресурсами
- •57. Види планiв з працi.
- •58. Методи планування трудових показникiв на рiвнi пiдприeмства
- •59. Планування соцiального розвитку трудових колективiв
- •1.Населення як демоекономiчна категорiя.
- •47. Аудит у сферi працi
1.Населення як демоекономiчна категорiя.
Населення є одним із головних індикаторів соціально-економічного та екологічного розвитку держави та її регіонів — основою формування трудового потенціалу.
Населення можна характеризувати з двох боків: як елемент продуктивних сил і як носія соціально-трудових відносин. Однак існує і третій бік, властивий населенню, — це відтворення самого населення. Під відтворенням населення розуміють його оновлення шляхом народжуваності і смертності, які постійно змінюють чисельність, статево-вікову структуру та інші його показники.
Населення не може існувати поза економікою, як і економіка без населення, це дві частини одного соціального організму. Стосовно до економіки населення виступає одночасно як виробник і споживач матеріальних та духовних цінностей. У триєдиній системі «населення — діяльність — життєве середовище» перший її елемент (за чисельністю, віком та статтю) має визначальне значення для формування двох інших. Одночасно демографічна ситуація є основним індикатором успішності реалізації трансформаційних ринкових перетворень у державі. Параметри населення є тим чинником, який разом із купівельною спроможністю індивідів визначає потенційний обсяг споживчих товарів та послуг, а отже, безпосередньо впливає на виробництво, сферу обслуговування, масштаби експортно-імпортних операцій тощо.
Постійне населення — це сукупність людей, що постійно проживають на певній території, незалежно від того чи перебувають вони в даний момент на цій території.
Наявне населення даної території — це сукупність людей, які перебувають на ній, незалежно від тривалості перебування.
Юридичне населення — це ті, які зазначені у списках жителів даної території та зареєстровані на ній.
З огляду на можливості трудової діяльності і відповідно до законодавства України населення поділяється на три частини. Перша частина — це особи, молодші працездатного віку, від народження до 16 років, тобто діти та підлітки, друга частина — це особи працездатного (робочого віку), що є основною складовою трудових ресурсів країни (жінки 16—54 років, чоловіки 16—59 років), третя частина — це особи, старші працездатного віку, після закінчення якого надається пенсія.
Працездатне населення — це сукупність осіб, переважно працездатного віку, які здатні за своїми психологічними та фізичними здібностями брати участь у трудовій діяльності.
На розвиток економіки суспільства істотно впливає структура населення. Вона визначається за такими ознаками: статевою, віковою, етнічною, сімейною, соціальною, економічною.
Саме структура населення визначає його кількісний та якісний стан розміщення по країні.
2. Вiдтворення населення I його характеристики.
Використання робочої сили у процесі праці передбачає її відтворення, яке перебуває у взаємозв’язку із відтворенням суспільного продукту. Під відтворенням населення розуміють безперервне відновлення його кількісних і якісних характеристик протягом тривалого історичного періоду з відносно сталими умовами життя. Відтворення населення — один із головних процесів відтворення суспільства, постійне відновлення генерації людей.
Виділяють три типи відтворення населення: розширене, просте, звужене.
При розширеному відтворенні населення народжуваність перевищує смертність. Просте відтворення характеризується постійною кількістю населення внаслідок приблизно однакової народжуваності і смертності. При звуженому типі відтворення населення смертність перевищує народжуваність.
Розширене відтворення може бути екстенсивним і інтенсивним. Екстенсивне відтворення означає збільшення чисельності трудового потенціалу в країні та окремих регіонах без зміни якісних характеристик економічно активного населення. Інтенсивне відтворення трудового потенціалу пов’язане зі зміною його якості (зростання освітнього рівня працівників, їхньої кваліфікації, фізичних і розумових здібностей тощо).
Специфіка виробничих відносин багато в чому визначає якісні аспекти відтворення населення. Від характеру виробничих відносин залежить рівень зайнятості та її структури за видами економічної діяльності, за статтю й віком, а це, в свою чергу, вирішально впливає на всі аспекти відтворення населення. Система виробничих відносин багато в чому впливає на розселення людей як у масштабах країн та регіонів, так і в глобальному масштабі. Виробничі відносини визначають безпосередньо всі аспекти соціального відтворення населення.
Отже, на відтворення населення впливає все навколишнє середовище, тобто і природні, і соціальні, й економічні його компоненти. Залежно від конкретного змісту ці чинники мають як позитивний, так і негативний вплив.
3.Трудовi ресурси як соцiально- ек i статистична категорiя.
Трудовi рес-це форма вираження людських рес,що явл собою один iз видiв ресурсiв економ поряд iз матерiальними .
Трудові ресурси – це складна багатогранна категорія. Залежно від мети їх вивчення трудові ресурси можуть розглядатись як демографічна, економічна, соціальна та статистична категорії.
Як соціально – економічна категорія трудові ресурси являють собою найважливіший фактор розвитку економіки, частину продуктивних сил суспільства.
У ринковій економіці поняття „трудові ресурси” дає змогу використовувати його як ефективний інструмент державного регулювання ринку праці.
Трудові ресурси – це частина працездатного населення країни, яка володіє фізичними, розумовими здібностями, знаннями і здатна для здійснення корисної діяльності.
Працездатний вік – один з елементів умовної градації віку людини, зайнятої трудовою діяльністю. Межі працездатного віку визначаються законодавством у кожній країні. В Україні вони складають 16-59 років для чоловіків та 16-54 роки для жінок. Для окремих категорій працівників верхні межі знижуються (шахтарям до 55 років, дояркам – 50 років). В більшості країн світу працездатний вік завершується значно пізніше. Так, в Скандинавських країнах він закінчується в 65 років як для чоловіків, так і для жінок.
До трудових ресурсів належать:
· працездатне населення в працездатному віці, крім працюючих інвалідів 1-ї і 2-ї груп та непрацюючих осіб, які одержують пенсію на пільгових умовах (жінки, які народили п’ять і більше дітей і виховують їх до восьми років, а також особи, які вийшли на пенсію раніше у зв’язку з тяжкими і шкідливими умовами праці);
· працюючі особи пенсійного віку;
· працюючі особи віком до 16 років.
Процес відтворення робочої сили поділяється на окремі фази: формування, розподілу і перерозподілу та використання.
Розрізняють екстенсивний та інтенсивний типи відтворення робочої сили.
Екстенсивне відтворення означає збільшення чисельності трудових ресурсів в окремих регіонах та в країні загалом без зміни їх якісних характеристик.
Інтенсивне відтворення трудових ресурсів пов’язане зі зміною їхньої якості. Це – зростання освітнього рівня працівників, їхньої кваліфікації, фізичних та розумових здібностей тощо.
5. Економiчно- активне i економiчно неактивне населення.
Населення- це сукупнiсть людей, що прож на певнiй територii,а також e джерелом формув трудових рес.
Відповідно до рекомендацій МОП і міжнародних конференцій статистики праці, населення поділяється на економічно активне і економічно неактивне.
Економічно активне населення – це частина населення обох статей віком від 15 до 70 років, яка протягом певного періоду забезпечує пропозицію робочої сили для виробництва товарів та послуг. Кількісно ця група населення складається із зайнятих економічною діяльністю, яка приносить дохід, та безробітних (у визначенні МОП).
Економічно неактивне населення – це особи, які не можуть бути кваліфіковані як „зайняті” або „безробітні”. До складу цієї категорії відносяться:
· учні, студенти, курсанти, які навчаються в денних навчальних закладах;
· особи, які одержують пенсію за віком або на пільгових умовах;
· особи, які одержують пенсію у зв’язку з інвалідністю;
· особи, зайняті веденням домашнього господарства, вихованням дітей, доглядом за хворими;
· особи, які зневірились знайти роботу, тобто готові приступити до роботи, але припинили її пошуки;
· інші особи, які не мають необхідності у працевлаштуванні, та ті, що шукають роботу, але не готові приступити до неї найближчим часом.