8. Конституційні гарантії прав громадян на оп

Гарантії прав громадян на працю, відпочинок, ОП, охорону здоров’я.

Кожен працівник має право на працю, яку він вільно обирає аба з якою погоджується і яка дає можливість отримувати заробітну плату не нищу за мінімальну.

Працівник має право на безпечні умови праці. У разі виробничої ситуації, що суттєво може завдати шкоди працівнику, людям, які його оточують, навкл. середовищу працівник має право відмовитися від виконання дорученої роботи. За період простою працівник отримує середню заробітну плату.

Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник порушує законодавство про ОП

Для забезпечення стану здоров’я працівників на належному рівні, роботодавець організовує проходження попередніх та періодичних мед. Оглядів.

Якщо працівник потребує за мед. висновками переведення на легшу роботу він повинен бути переведений на таку.

8. Порядок укладання трудового договору

Трудовий договір — угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (далі власник), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник — виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором й угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами. Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.

Суб’єктивними правами і обов’язками володіє кожний працівник, як учасник трудових правовідносин. Ці права, а до них слід віднести право на працю, на відпочинок і здоров’я і безпечні умови праці, визначають правовий статус працівників. Компонентом врегулювання поведінки працівників в рамках трудових правовідносин є їх трудові обов’язки. До таких обов’язків необхідно віднести сукупність належних дій працівників, що пов’язані з їх участю, особистою працею у здійсненні завдань того підприємства, з яким вони перебувають у трудових правовідносинах.

Обсяг і характер трудових обов’язків залежить від багатьох чинників і конкретизуються стосовно до роду роботи (спеціальність, кваліфікація, посади) і особи працівника. Найбільш загальні і важливі трудові обов’язки працюючих сформульовані в КЗпП і типових правилах внутрішнього трудового розпорядку.

Для загальних обов’язків працюючих у трудових правовідносинах належать:

• виконання обумовленої при влаштуванні на роботу трудової функції;

• тимчасове виконання роботи, що не відноситься до трудової функції працівника за наявності в цьому потребі;

• додержання встановленої міри праці;

• забезпечення належної якості роботи;

• додержання режиму робочого дня;

• додержання правил техніки безпеки, технологічного режиму.