15.Розкрийте особливості зображення людських почуттів у повісті м.Коцюбинського «Тіні забутих предків»

Як пpекpасна поезія постає пеpед нами кохання Івана і Маpічки. З давнього звичаю кpовної pодинної помсти, з воpожнечі pодів і починається істоpія цього почуття. Чистого, як небо після літнього дощу, палючого, як пpомені весняного сонця... Та не судилося молодятам щастя: у буpхливому потоці загинула Маpічка, а чеpез кілька pоків, не звідавши щастя з Палагною, з туги за пеpшим коханням помиpає Іван. Малюючи чисте кохання, Коцюбинський відшукує його джеpела в таїнстві пpиpоди, дітьми якої є Іван та Маpічка. Тому й любов у них така віддана. Hе залишає поза увагою автоp обpядовість гоpян, зокpема обpяд поховання. Пpоникливо змальовує письменник в повісті святвечіp. Звучать у твоpі фольклоpні пісні Каpпат.

16.Проаналізуйте світ дитинства в кіноповісті «Зачарована Десна» Олександра Довженка.

Одним з найкращих творів О.Довженка є повість «Зачарована Десна».Це автобіографічний твір. Письменник вільно пішов за спогадами про своє раннє дитинство. Дав волю і теперішнім своїм роздумам,почуттям.Маємо двох ліричних героїв, два обличчя авторського «Я»: малий Сашко як носій спогадів, і зрілий майстер,який ті спогади перепускає через свій гіркий життєвий досвід.

Головний персонаж твору - хлопчик Сашко. Образ Сашка вражає своєю щирістю та відкритістю, хлопець ще не вміє брехати, він сповнений любов’ю до рідних, до навколишнього світу, до природи. Все видається Сашкові цікавим та чарівним, він ще не стикався з хитрощами та брехнею. Сашко має розвинену фантазію, він багато вигадує і фантазує. Він прагне пригод! Ось з цього і виходять різні історії. Наприклад, історія з левом. Аварія на залізниці, внаслідок якої з клітки втік лев, викликає у хлопця ціле море фантазій. Він вигадує зустріч з левом і вірить у неї. Проте його вигадки - це не обман, це просто уявні пригоди, які для самого хлопця не менш реальні, ніж дійсність. Світ видається Сашкові чарівним, сповненим див.

«Зачарована Десна» — це літопис відкриття селянським хлопчиком широкого світу. У полоні спогадів про дитячі мрії автор піднімає завісу над першими печалями й радощами білоголового хлопчика. Тут і страх перед гадюкою у густій смородині, і перший гріх за вирвану моркву, по-дитячому наївне розуміння картини Божого суду, «що на неї боявсь дивитися навіть Пірат». Олександр Довженко зумів правдиво передати світ мрій сільського хлопчика. Ці «незабутні чари дитинства» залишилися назавжди в уяві письменника-життєлюба.

19.Розкрийте сутність поняття літературне «Шістдесятництво» як суспільне і культурне явище. Проаналізуйте життя та творчість одного з поетів-шістдесятників. Прочитати вірш напам’ять аналізованого автора.

Шістдесятництво- умовна назва нового покоління митців, вчених, які на початку 60-х рр. своїми творами і активною громадською діяльністю намагалися відроджувати національну свідомість, боролися за збереження української мови й літератури, сприяли демократизації.

Шістидесятники влаштовували неформальні літературні читання, художні вистави на заборонені теми, вечорниці в пам’ять репресованих митців,ставили замовчувані театральні п’єси,складали петиції на захист української культури.

Риси їх творчості мали спільні ознаки:

Посилення особистого начала,як головної ознаки письменства 60-х рр., «Юний ідеалізм», який просвітлює, підносить,єднає, шукає правди і чесної позиції.

Письменники шістдесятництва: І. Драч, М. Вінграновський, В.Симоненко, Л.Костенко, В.Шевчук, Є.Гуцало.

Ліна Костенко

Народ. 19 березня 1930р. у м. Ржищеві, у родині вчителів.

Після закінчення середньої школи навчалася в Київському педагогічному інституті, а згодом — у Московському літературному інституті імені О. М. Горького, який закінчила в 1956 році. А наступного року вийшла перша книжка її поезій «Проміння землі». Друга збірка «Вітрила» була опублікована в 1958 р., згодом — збірка «Мандрівки серця» (1961 р.)

У 1962 р. збірка «Зоряний інтеграл» була розсипана ідеологічною цензурою і світу не побачила. Ще одна збірка «Княжа гора» була розсипана у 1972 р. Це не було дивним, адже звучання поезій збірки було настільки сміливим для того часу, що не можна навіть уявити, що ці твори могли бути

надрукованими.

Поетичному слову Ліни Костенко було оголошено заборону, її твори не виходили окремими виданнями до 1977 року, до появи збірки «Над берегами вічної ріки». Поетеса писала «в шухляду».

У 1977 р. Ліна Костенко повернулась у поезію — вийшла друком її збірка «Над берегами вічної ріки», через два роки — роман у віршах «Маруся Чурай», у 1980 р. — збірка «Неповторність», у 1987 р. — збірка «Сад нетанучих скульптур».

Ліна Костенко стала почесним професором Національного університету «Києво-Могилянська академія», її обожнюють студенти і з трепетом ходять на її лекції, пишаючись тим, що можуть слухати «тирана» українського слова. Вона є почесним доктором Чернівецького національного університету.

Життя іде і все без коректур.  І час летить, не стишує галопу.  Давно нема маркізи Помпадур,  і ми живем уже після потопу.  Не знаю я, що буде після нас,  в які природа убереться шати.  Єдиний, хто не втомлюється, – час.  А ми живі, нам треба поспішати.  Зробити щось, лишити по собі,  а ми, нічого, – пройдемо, як тіні,  щоб тільки неба очі голубі  цю землю завжди бачили в цвітінні.  Щоб ці ліси не вимерли, як тур,  щоб ці слова не вичахли, як руди.  Життя іде і все без коректур,  і як напишеш, так уже і буде.  Але не бійся прикрого рядка.  Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.  Не бійся правди, хоч яка гірка,  не бійся смутків, хоч вони як ріки.  Людині бійся душу ошукать,  бо в цьому схибиш – то уже навіки.