5.8.Тривалість робочого часу в закладах охорони здоров’я

Тривалість робочого тижня медичних працівників, не зазначе­них у розділі 32 «Охорона здоров’я, освіта та соціальна допомога» Переліку № 163, визначається відповідно до Постанови № 2499, що не втратила чинність і на сьогодні, з розрахунку 6,5 год при 6-денному робочому тижні згідно з додатком № 3 до зазначеної Постанови і 5,5 год при 6-денному робочому тижні згідно з додат­ком № 4 до цієї Постанови.

Норма робочого часу (нормальна чи скорочена) чинним за­конодавством установлена у розрахунку на тиждень. Тому в усіх випадках, коли у чинному законодавстві встановлюється ско­рочений робочий час у розрахунку на день, тижнева тривалість робочого часу визначається шляхом перемноження скороченої тривалості робочого дня на 6 (кількість робочих днів на тиждень), навіть якщо на підприємстві був установлений для працівників

5-денний робочий тиждень. Отже, для зазначеної категорії пра­цівників норма тривалості робочого часу становитиме 39 і 33 год на тиждень відповідно.

Постановою Ради Міністрів СРСР від 8 березня 1956 р. було ви­значено, що тривалість робочого часу напередодні вихідного дня не може перевищувати 6 год. При переведенні на 5-денний робочий тиждень тижнева тривалість робочого часу залишалася незмінною (п. 1 Роз’яснення Держкомпраці СРСР і ВЦРПС № 4/П-10). Еле­менти невизначеності були внесені до цієї ситуації Роз’ясненням Держкомпраці і ВЦРПС № 6/п-18, в якому йшлося про скорочен­ня робочої зміни напередодні святкових і вихідних днів.

Але ж тривалість робочої зміни — це, за наукою, елемент ре­жиму робочого часу. І скорочення робочої зміни саме по собі не повинне означати скорочення робочого часу.

Згідно з частиною другою ст. 53 КЗпП, напередодні вихідних днів тривалість роботи при 6-денному робочому тижні не має пе­ревищувати 5 год.

Отже, мова йде про скорочення тривалості не робочого часу, а роботи. Тобто зазначені вище норми не передбачають скорочення робочого часу, а лише вимагають його перерозподілу в такий спо­сіб, щоб напередодні вихідних днів тривалість роботи скорочува­лася за умови, що норма тривалості робочого часу за обліковий період, передбачена законодавством (у цьому разі 39 та 33 год на тиждень), зберігається.

Таким чином, відповідно до частини першої ст. 52 КЗпП при

5-денному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з профспілковим комітетом підприєм­ства, установи, з додержанням установленої тижневої тривалості робочого часу 39 та 33 год на тиждень відповідно.

Чинним законодавством не передбачено установлювати під­приємствам, установам, організаціям єдину норму тривалості робочого часу на рік. Ця норма може бути різною залежно від того, який робочий тиждень установлено на підприємстві (5- чи

6-денний), яка тривалість щоденної роботи, коли встановлено ви­хідні дні. З урахуванням цього на підприємствах, в установах і організаціях самостійно ухвалюється рішення щодо встановлен­ня норми тривалості робочого часу на рік за умови дотримання статей 50—53, 67 і 73 КЗпП.

Як передбачено ст. 50 КЗпП, нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 год на тиждень, але підприємства й організації під час укладення колективного до­говору можуть установлювати меншу норму тривалості робочого часу.

Крім того, ст. 69 Господарського Кодексу (ГК) України також надає право підприємствам самостійно визначати для своїх пра­цівників скорочений робочий день та інші пільги.

Згідно зі ст. 51 КЗпП, скорочена тривалість робочого часу встановлюється для окремих категорій працівників, а саме:

•для працівників віком від 16 до 18 років — 36 год на тиж­день, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють під час канікул) — 24 год на тиждень;

•для працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умова­ми праці, — не більше як 36 год на тиждень. Перелік виробництв, цехів, професій і посад зі шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого часу, затвердже­но Постановою № 163.

Слід нагадати, що тривалість робочого тижня медичних пра­цівників, не зазначених у Переліку, визначається згідно з додат­ками № 3 та 4 до Постанови № 2499.

Скорочена тривалість робочого часу, регламентована ст. 51 КЗпП, означає, що час, упродовж якого працівник має виконува­ти трудові обов’язки, скорочується, але працівник має право на оплату праці у розмірі повної тарифної ставки, повного окладу.

За рахунок власних коштів підприємства й організації мо­жуть установлювати скорочену тривалість робочого часу для жі­нок, які мають дітей віком до 14 років або дитину-інваліда.

Отже, з урахуванням вищенаведеного можна зробити такий висновок: оскільки щорічні листи Міністерства праці про норму тривалості робочого часу не реєструються у Міністерстві юстиції України, то вони мають рекомендаційний характер та є методич­ним посібником під час розрахунку норми робочого часу на рік залежно від тривалості робочого тижня, тривалості щоденної ро­боти, вихідних днів, установлених підприємством, установою, організацією самостійно.

Тривалість робочого тижня медичних працівників, за ви­нятком зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці, вста­новлюється відповідно до наказу Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження норм робочого часу для працівників закладів та установ охорони здоров’я» від 25 травня 2006 р. № 319 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 червня 2006 р. за №696/12570).

Згідно з цим наказом, для фахівців з базовою та неповною вищою медичною освітою (середній медичний персонал), за ви­нятком тих, хто працює у шкідливих умовах, амбулаторно- поліклінічних закладів охорони здоров’я встановлена норма ро­бочого часу 38,5 год на тиждень.

Скорочена тривалість робочого тижня за роботу зі шкідливи­ми умовами праці встановлюється медичним працівникам згідно з Переліком виробництв, цехів, професій і посад зі шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. № 163.

Відповідно до підрозділу «Інфекційні, туберкульозні (проти­туберкульозні) лікувально-профілактичні установи та заклади, відділення, палати, кабінети; санітарно-лісові школи та школи- інтернати, дитячі будинки, дитячі садки (групи), ясла-садки (групи), дитячі ясла (групи) та будинки дитини (групи) для дітей, хворих на туберкульоз; будинки інвалідів (відділення) для хво­рих на туберкульоз; навчальні заклади для інвалідів, хворих на туберкульоз» розділу 32 «Охорона здоров’я, освіта та соціальна допомога» зазначеного вище Переліку, молодші спеціалісти з ме­дичною освітою, які безпосередньо обслуговують хворих у цих установах і підрозділах, мають право на скорочену тривалість ро­бочого тижня (36 год).

Обслуговування хворих — це робота, виконання якої здійснюєть­ся в умовах безпосереднього контакту медичного працівника і па­цієнта: виконання діагностичних і лікувальних процедур, заходів із догляду за хворими. До цих робіт належать масаж, ін’єкції, проце­дури, маніпуляції, годування хворих, їх транспортування, санітар­не оброблення тощо.

Згідно з Порядком застосування Переліку, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 23 березня 2001 р. № 122, скорочена тривалість робочого тижня встановлюється колективним договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці.

Підтвердження цього права можливе тільки за умови відне­сення його робочого місця до категорії зі шкідливими і важкими умовами праці.

Скорочений робочий час тривалістю 5,5 год на день встанов­лений для таких категорій медичних працівників:

1)лікарів амбулаторно-поліклінічних установ (поліклінік, амбулаторій, диспансерів, медичних пунктів, станцій, відділень і кабінетів), зайнятих виключно амбулаторним прийомом хворих;

2)лікарів лікарсько-трудових експертних комісій (відповідно до ст. 69 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» замість поняття «лікарсько-трудові експертні комісії» у законодавстві України використовується поняття «медико-соціальні експертні комісії» — МСЕК);

3)лікарів-стоматологів, зубних лікарів та лікарів-про- тезистів;

4)лікарів та середнього медичного персоналу, що працюють упродовж усього робочого дня на медичних генераторах ультракороткохвильової частоти потужністю вище ніж 200 Вт.

Якщо у функціональні обов’язки, скажімо, офтальмолога, отоларинголога, невропатолога чи іншого спеціаліста входить лише ведення амбулаторного прийому хворих, то такі лікарі мають право на робочий день тривалістю 5,5 год. Але зазвичай їхнім обов’язком, крім ведення амбулаторного прийому хворих, є обслуговування хворих на дому, робота з диспансерною гру­пою хворих, проведення санітарно-освітньої та іншої роботи. Відповідно, тривалість їх робочого дня має становити 6,5 год. Якщо в правилах внутрішнього трудового розпорядку та в колек­тивному договорі установи організації, закладу для них виокрем­лять певні дні тижня, коли ці лікарі прийматимуть лише амбула­торних хворих, то, відповідно, у такі дні тривалість їх робочого часу має становити 5,5 год, а решта днів тижня — 6,5 год. У тако­му разі економіст установи, організації, закладу має розрахувати індивідуальну норму тривалості робочого тижня.

Скорочена тривалість робочого часу (36 год на тиждень) встановлена для медичних сестер, що виховують дітей у віці до З років, і вихователів ясельних груп дитячих дошкільних установ та будинків дитини (постанова Ради Міністрів СРСР «Про подаль­ше поліпшення суспільного дошкільного виховання і підготовки дітей до навчання у школі»).

Відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров’я України № 204-О від 18 грудня 2000 р. «Про затвердження Галузевих пра­вил внутрішнього трудового розпорядку», затверджено робочий час та його використання — час початку, закінчення роботи і пе­рерви для відпочинку та харчування.

Тривалість щоденної роботи (крім того, час початку і закін­чення роботи, перерви для відпочинку та споживання їжі), визна­чається графіками змінності, що затверджує власник або уповно­важений ним орган за погодженням із профспілкою з дотриман­ням встановленої тривалості робочого часу за тиждень або інший обліковий період.

Відповідно до ст. 61 КЗпП України, у закладах охорони здоров’я на роботах, пов’язаних із наданням медичної допомоги населенню, як правило, застосовується щомісячний облік робо­чого часу. У закладах охорони здоров’я тривалість нічної роботи дорівнює денній і становить до 12 год у зміну. Призначати пра­цівника на роботу впродовж двох змін поспіль забороняється. Про графіки змінності працівника повідомляють зазвичай не пізніше ніж за 1 міс. до введення їх в дію. За рішенням трудо­вого колективу дозволяється встановлювати тривалість робочої зміни до 24 год (крім водіїв санітарного транспорту). У кожно­му конкретному випадку питання встановлення тому чи іншому працівнику тривалості робочої зміни до 24 год має вирішуватися

лише за згодою працівника і профспілкового органу заклад охо­рони здоров’я.

Працівники чергують по змінах рівномірно. Перехід із однієї зміни в іншу має відбуватися через кожен тиждень в години, ви­значені графіками змінності.

Тривалість перерви в роботі між змінами має бути не менше за подвійну тривалість часу роботи в попередній зміні (враховую­чи і час перерви на обід).

Про початок і закінчення роботи в закладі, установі, органі­зації, на підприємстві, а також про перерву в роботі працівників сповіщають відповідними сигналами або іншим способом.

Час, витрачений на переодягання перед початком і після за­кінчення робочого дня (зміни), не входить в облік робочого часу.

Власник або уповноважений ним орган зобов’язаний органі­зувати облік виходу на роботу медичних працівників. Біля міс­ця обліку має бути годинник, що правильно вказує час. Порядок обліку часу роботи поза межами закладу, установи, організації, підприємства (наприклад надання лікарями допомоги на дільни­ці) встановлюється адміністрацією. Медичного працівника, що з’явився на роботу у нетверезому стані, власник або уповноваже­ний ним орган не допускає до роботи цього дня (зміни).

На безперервних роботах (стаціонари, ургентні підрозділи по­ліклінік, станцій невідкладної допомоги тощо) забороняється за­лишати зміну до приходу медичного працівника, який заміняє.

У разі відсутності заміни працівник зобов’язаний повідомити про це старшого по роботі (зміні), який повинен негайно вжити заходів щодо заміни його іншим медичним працівником.

На тих роботах, де за умовами виробництва перерву для від­починку і харчування встановити неможливо, медичному праців­нику має бути надана змога споживати їжу впродовж робочого часу.

Перелік таких робіт, порядок і місце харчування встановлює власник або уповноважений ним орган за погодженням із проф­спілкою закладу, установи, організації, підприємства.

Для медичних працівників лікувально-профілактичних та інших закладів охорони здоров’я, що мають 6,5-годинний або меншої тривалості робочий день, надання обідньої перерви не обов’язкове.

Робота в надурочний час зазвичай не допускається. Застосу­вання роботи в надурочний час власником або уповноваженим ним органом дозволяється у виняткових випадках згідно із чин­

ним законодавством, лише із дозволу профспілки закладу, уста­нови, організації, підприємства.

Забороняється у робочий час:

•відволікати медичних працівників від їхньої безпосеред­ньої роботи, викликати або знімати їх з роботи для виконання громадських обов’язків і проведення різного роду заходів, що не пов’язані з виробничою діяльністю (зльоти, семінари, спортивні змагання, конкурси, участь у художній самодіяльності, турис­тичні поїздки тощо);

•скликати збори, засідання, наради з питань, що не пов’язані з виробничим процесом.

Узагальнюючи вищевикладене, відповідно до ст. 51 КЗпП, п. «з» ст. 77 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» передбачено скорочений робочий день для ме­дичних працівників. У Наказі Міністерства охорони здоров’я України від 25 травня 2006 р. «Про затвердження норм робочого часу для працівників закладів та установ охорони здоров’я» пе­редбачено такі скорочені варіанти тривалості робочого часу за­лежно від посади і(чи) спеціальності:

—38,5 год на тиждень (для лікарів та фахівців із базовою та неповною вищою медичною освітою (середнього медичного пер­соналу), медичних реєстраторів, дезінфекторів закладів охорони здоров’я (структурних підрозділів) за винятком тих, хто працює у шкідливих умовах праці);

—33 год на тиждень (для лікарів, зайнятих лише амбулатор­ним прийомом хворих);

—40 год на тиждень (для керівників закладів та установ охо­рони здоров’я, їх заступників, головних бухгалтерів та їх заступ­ників, керівників відділів, служб та інших підрозділів; за винят­ком лікарів та фахівців із базовою та неповною вищою медичною освітою — керівників структурних підрозділів та закладів охо­рони здоров’я, (у тому числі амбулаторно-поліклінічних), голо­вних фахівців (головних медичних сестер, головних фельдшерів, головних інженерів, головних енергетиків, головних технологів тощо), фахівців, технічних службовців та робітників (за винят­ком тих, хто працює у шкідливих умовах праці));

—18 год на тиждень (для вчителів І—XII класів шкіл, вчителів-дефектологів та логопедів закладів охорони здоров’я (крім будинків дитини));

—20 год на тиждень (для завідувачів логопедичних пунктів, логопедів будинків дитини);

—ЗО год на тиждень (для вихователів, старших вихователів закладів охорони здоров’я);

—36 год на тиждень (для вихователів-методистів закладів охорони здоров’я, вихователів будинків дитини).