Тема 5 основи трудового права. Особливості регулювання праці медичних працівників

План викладу і засвоєння матеріалу

5.1.Трудове право: поняття, предмет та система.

5.2.Джерела трудового права. Кодекс Законів про працю.

5.3.Колективний та трудовий договори, порядок укладання.

5.4.Оформлення трудових відносин із медичним персоналом.

5.5.Переміщення та переведення на інше робоче місце в галузі охорони здоров’я.

5.6.Відсторонення від роботи медичних працівників.

5.7.Робочий час, його види.

5.8.Тривалість робочого часу в закладах охорони здоров’я.

5.9.Час відпочинку, його види.

5.10.Оплата праці працівників охорони здоров’я при відхиленні від нор­мальних умов праці.

5.11.Матеріальна відповідальність у закладах охорони здоров’я.

5.12.Охорона праці в закладах охорони здоров’я.

5.13.Юридична відповідальність медичних працівників за порушення зако­нодавства про охорону праці.

Важливі терміни та поняття

>трудове право

>предмет трудового права

>трудові правовідносини

>колективний договір

>трудовий договір

>контракт

> охорона праці

>заробітна плата

>відпустки

>час відпочинку

>робочий час

>матеріальна відповідальність

5.1.Трудове право: поняття, предмет та система

Праця людини, її результати завжди цінувалися суспіль­ством, визначали в ньому становище людини. Тому такі важливі права, як право на працю та інші тісно пов’язані з ним права (на підприємницьку діяльність, відпочинок, страйк, соціальний за­хист), закріплено в Конституції України.

Конституційні норми, що закріплюють право на працю, ціл­ком відповідають нормам ст. 23 Загальної декларації прав люди ни, зокрема щодо вільного обрання праці або вільного погоджен­ня на неї. Це означає, що тільки конкретній людині належить виключне право розпоряджатися своїми здібностями до прятті. Водночас право на працю означає, що людина має вільний вибір не тільки професії, роду заняття, а й право ігнорувати будь-яку трудову діяльність.

Порядок та умови використання в житті цих прав конкре­тизовано в Кодексі законів про працю, у Законах України «Про підприємництво», «Про зайнятість населення», «Про колективні договори і угоди», «Про охорону праці», «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похило­го віку в Україні» та інших нормативно-правових актах. Узагалі, трудові відносини нині регулюються понад 500 нормативно- правовими актами України, а також значною кількістю норма­тивних актів, прийнятих центральними та місцевими державни­ми органами й органами місцевого самоврядування.

Усі правові норми, закріплені в цих нормативних актах, створюють єдину, за предметом правового регулювання, систему правових ак­тів, що має назву трудове право.

Саме предмет трудового права є основною відмінністю у будь- яких галузях права, визначає, які види суспільних відносин регу­люються тією чи іншою групою правових норм.

Предметом трудового правае, насамперед, трудові відносини, тобто суспільні відносини, що виникають у процесі застосуван­ня людиною своїх здібностей при виконанні певної трудової діяльності. Це, зокрема, відносини щодо участі працівників в управлінні підприємствами, установами, організаціями; відносини професійних спілок з державними органами, власни­ками (або уповноваженими ними органами чи фізичними осо­бами) підприємств, установ, організацій щодо організації праці, встановлення та застосування її умов; відносини щодо працев­лаштування, тобто створення системи організаційно-правових заходів, спрямованих на забезпечення громадян роботою, систе­ми соціальної допомоги, що надається державними органами певній категорії громадян; відносини, що виникають у процесі організації професійної підготовки та підвищення кваліфікації працівників безпосередньо на виробництві; відносини з нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю; процесуальні відносини, що виникають у процесі застосування матеріальних норм трудового права.

Систему трудового права утворюють усі діючі юридичні нор­ми, що регулюють суспільні відносини, які становлять предмет цієї галузі права.

Структура системи трудового права — це об’єктивно зумовле­на внутрішня організація галузі права, що виявляється в єдності, узгодженості й розподілі правових норм за інститутами та інши­ми галузевими структурними утвореннями.

Система трудового права структурно складається із Загальної і Особливої частин. Усі правові норми, які визначають загальні положення в регулюванні праці, належать до Загальної частини (це норми, які визначають предмет, метод, принципи трудового права тощо).

До Особливої частини традиційно належать правові інститути, які регулюють окремі елементи трудових відносин, а також відносини, тісно пов’язані з трудовими: забезпечення зайнятості і працевлаштування; трудовий договір, робочий час, час відпочинку; нормування праці; оплата праці; матеріальна відповідальність сторін трудового договору; дисципліна праці; охорона праці; пільги для осіб, які поєднують роботу з навчанням; трудові спори; нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю.

Трудове право — це окрема галузь права України, що регулює від­носини, які виникають у процесі реалізації особою права на працю. Це внутрішньо єдина цілісна система загальнообов’язкових пра­вил поведінки, що регулюють трудові, а також деякі інші (тісно пов’язані з трудовими) відносини найманих працівників.

Трудове право, як і будь-яка інша галузь права України, має свої джерела — форми зовнішнього вираження правових норм.