18. Інші підстави набуття права власності

Стаття 333. Привласнення загальнодоступних дарів природи

Особа, яка зібрала ягоди, лікарські рослини, зловила рибу або здобула іншу річ у лісі, водоймі тощо, є їхнім власником, якщо вона діяла відповідно до закону, місцевого звичаю або загального дозволу власника відповідної земель­ної ділянки.

Набуття права власності допускається лише у тих випадках, коли збір або добування відповідних об'єктів дозволено перш за все законом (у даному випад­ку мається на увазі земельне, водне, лісове законодавство).Лісовий кодекс дозволяє грома­дянам у порядку загального використання лісових ресурсів безкоштовно збира­ти для власного споживання дикорослі трав'яні рослини, квіти, ягоди, горіхи, інші плоди, гриби, крім випадків, передбачених законодавством.

Під місцевим звичаєм слід розуміти не передбачене законодавством, стале й широко застосова­не в певній місцевості правило поведінки.

Стаття 345. Набуття права власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності

Фізична або юридична особа може набути право власності у разі привати­зації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Стаття 345 ЦК є загальною, оскільки відсилає до спеціального приватизацій­ного законодавства

України. Умови одержання фізичними та юридичними осо­бами державного майна та майна, що є в комунальній власності, визначаються законами України: «Про приватизацію державного майна»; «Про приватизацію невеликих держав­них підприємств (малу приватизацію)» та іншими.

Згідно із ЗУ про приватизацію держ.майна , приватизація — це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути по­купцями, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробниц­тва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

До об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, належать: майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, які є єдиними (цілісними) майновими комплексами, якщо у разі їх виділення у самостійні підприємства не порушується технологічна єдність виробництва з основної спеціалізації підприємства, із структури якого вони виділяються; об'єкти неза­вершеного будівництва та законсервовані об'єкти; акції (частки, паї), що нале­жать державі у майні господарських товариств та інших об'єднань. Окремі май­нові комплекси підприємств приватизуються за погодженням з Кабінетом Міністрів України (підприємства-монополісти; підприємства військово-промис­лового комплексу; підприємства, приватизація яких здійснюється із залученням іноземних інвестицій за міжнародними договорами України; інших об'єктів, віднесених Державною програмою приватизації до групи Г).

Стаття 336. Набуття права власності на рухому річ, від якої власник відмовився

Особа, яка заволоділа рухомою річчю, від якої власник відмовився, набуває право власності на цю річ з моменту заволодіння нею.

Заволодіння матиме місце у тих випадках, коли особа почала користуватися річчю чи здійснила інші дії, що свідчать про звернення речі у власність

Особа може відмо­витися від права власності на певне майно, заявивши про це, або вчинити інші дії, які свідчать про відмову від права власності на дане майно, наприклад, зни­щити, викинути річ. Вихід речі з володіння проти волі власника сам по собі не є відмовою від права власності.