9. Створення речі як підстава набуття права власності

Виготовлення або створення нової речі (виробництво) є осно­вним первісним способом набуття права власності. При цьому способі з'являється нова річ, яка раніше не існувала, тому право власності на неї виникає з моменту її створення.

Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору з іншою особою, є власником цієї речі.

Право власності на новостворене нерухоме майно (будівлі, спору­ди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо законом або договором передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані у процесі цього будівництва (створення майна).

За заявою заінтересованої особи суд може визнати її власником недобудованого нерухомого майна у разі, якщо буде встановлено, що частка робіт, яка не виконана відповідно до проекту, є незнач­ною (ст. 331 ЦК України).

10. Переробка речі як підстава набуття права власності

Переробкою (специфікацією) є використання однієї речі (мате­ріалу), в результаті чого створюється нова річ. Визначальною ознакою тут є не сам факт створення речі , а те що нова річ створюється в результаті праці однієї особи з матеріалів, що належать іншій особі.

Суб'єктами даних відносин виступають специфікатор (особа, яка переробляє річ) і власник матеріалу.

Особа, яка самочинно переробила чужу річ( знала або повинна була знати що створює річ із чужого матеріалу) ,не набуває права власності на нову річ і зобов'язана відшкодувати власникові мате­ріалу його вартість.

Право власності на рухому річ, створену особою шляхом переробки з матеріалу, що їй не належить, набувається власником матеріалу за його бажанням, якщо інше не встановлено законом або договором.

Власник матеріалу, який набув право власності на виготовлену з нього річ, зобов'язаний відшкодувати вартість переробки особі, яка її здійснила, якщо інше не встановлено договором.

Вартість переробки визначається специфікатором. А у разі спору щодо вартості переробки сторони можуть звернутися до суду.

Якщо вартість переробки і створеної нової речі істотно перевищує вартість матеріалу, право власності на нову річ на­буває, за її бажанням, особа, яка здійснила таку переробку. У цьому разі особа, яка здійснила переробку, зобов'язана відшкодувати влас­никові матеріалу моральну шкоду/

11.Правовий режим об’єктів незавершеного будівництва

В одному випадку ОНБ визнається об’єктом будівництва, тобто об’єктом - зобов’язання підрядника збудувати і передати об’єкт; в іншому - вважається новостворюваним об’єктом (новоствореним майном), право власності на який не зареєстровано, тобто об’єктом, який не є завершеним з причин відсутності зареєстрованого на нього права власності. Має місце також розуміння ОНБ як будівлі або споруди, не прийнятої в експлуатацію. Тому наявність зареєстрованого права власності на ОНБ не може вважатись підставою виникнення і здійснення права власності на завершений будівництвом об’єкт. Для виникнення права власності на нього необхідна державна реєстрація цього права згідно з положеннями Цивільного кодексу України про правочини з нерухомістю.   ОНБ виникає з моменту набуття ознаки нерухомої речі у вигляді тісного зв’язку із землею і неможливості переміщення без непропорційної шкоди його призначенню. Відповідно, будівельний матеріал перестає існувати як такий з моменту, коли його відділення від об’єкта незавершеного будівництва неможливе без непропорційної шкоди його призначенню. До 01.01.2004р. , ОНБ був повноцінним об’єктом цивільного обігу, хоч ні сам об’єкт нерухомості, ні право власності на нього до завершення будівництва не реєструвались. Згідно з ЦКУ ,під час його введення в дію , право власності на незавершене будівництво виникає тільки з моменту завершення будівництва, здачі об’єкта в експлуатацію та проведення державної реєстрації права власності. У ЦКУ було відтворене правило, вироблене судовою практикою, за яким, до завершення будівництва, особа вважалась лише власником будівельних матеріалів, що були використані в процесі будівництва. Однак, ЦКУ за заявою зацікавленої особи суд міг визнати її власником недобудованого нерухомого майна, якщо було встановлено, що частина робіт, що не була виконана відповідно до проекту – незначна. Тобто, єдиним способом набуття права власності на ОНБ – було рішення суду. Але чому суд мав визнавати особу власником незавершеного будівництва, якщо до введення в дію ЦКУ існувала практика укладення правочинів про відчуження ОНБ в режимі нерухомості? Після того ч.3 ст.331 зазанавала змін у 2005 і 2010 рр. І в сучасному вигляді воно є так: До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). Якщо виникає необхідінсть, то особа може(власник поки що фактично матеріалів) може укласти договір з органом державної реєстрації на нерухоме майно на підставі документів,що підтверджують право власності на земельну ділянку , а також дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, які містять опис ОНБ.