33. Класифікація способів захисту права власності

Усі способи захисту права власності поділені на 3 групи:

1)Речово-правові (є такі, що пов’язані з безпосереднім порушенням правомочностей суб’єкта речового права і до них відноситься віндикаційний, негаторний і про визнання права власності речово–правових способів). Речово-правові засоби захисту спрямовані на захист суб'єктивного права власності як абсолютного цивільного права громадян чи організацій, які на момент порушення права не перебувають у договірних чи інших зобов'язальних відносинах з порушником.

2)Зобовязально-правові (вимоги власника (іншого титульного володільця), що не базуються безпосередньо на речовому праві, а підставою їх пред’явлення є інші цивільно-правові інститути. Приклади: повернення майна після закінчення договору найму, оренди; позов про відшкодування шкоди, завданої майну власника, іншого титульного володільця; позови з безпідставного набуття або збереження майна) Зобов'язально-правові способи захисту мають на меті захист інтересів власника як учасника зобов'язальних відносин і розраховані на випадки порушення цих прав особою, яка знаходиться із власником чи іншим носієм цивільного права в договірних чи інших зобов'язальних правовідносинах. Зобов'язально-правові засоби відзначаються відносним характером взаємовідносин сторін, а також тим, що об'єктом захисту можуть бути будь-які речі та майнові права. Наприклад, якщо права вимоги не можуть бути об'єктом речово-правових засобів захисту, то цю проблему можна вирішити за допомогою зобов'язально-правових засобів. Однак, незважаючи на усталеність такої класифікації, єдності щодо входження до неї конкретних засобів захисту не існує.

3)Інші (вони не ввійшли до двох перших груп, містяться в різних інститутах цивільного права; в них немає спільної кваліфікуючої ознаки. Це є позови про визнання правочинів недійсними; про застосування правових наслідків правочинів; позови про захист майнових прав та інтересів осіб, визнаних безвісно відсутніми або оголошеними померлими; позов про переведення прав та обов’язків покупця; про припинення права на частку спільній частковій власності; позов про відшкодування вартості земельної ділянки - перелік не є вичерпним).

32. Віндикація

З латинської – оголошую про застосування сили. Віндикаційний – це позов про витребування майна в натурі з чужого незаконного володіння. Умови пред’явлення віндикації:

Власник (титульний володілець) позбавлений можливості фактичного панування над річчю. Таке позбавлення може мати місце ц випадках: викрадення у будь-який спосіб; у випадку втрати; або інше вибуття з володіння власника з володіння власника чи володільця поза їх волею, або вибуття з володіння власника з його волі, але титульного володільця поза його волі. Наприклад, безвідплатне набуття майна відбулося особою (незаконним володільцем) від особи, яка не мала права його відчужувати.

Предметом віндикації може бути лише індивідуально визначене майно, яке збереглося в натурі. Речі, визначені родовими ознаками, можуть стати предметами віндикації, мають бути індивідуалізовані. (наприклад, мішок цукру – якщо на ньому є спеціальна відмітка). Якщо майно не збереглося в натурі (використане, тощо) – тоді позов про відшкодування шкоди

Майно перебуває в незаконному володінні

Суб’єкти індикаційного позову не можуть перебувати в договірних відносинах

Суб’єкти:

Позивачем за віндикаційним позовом може бути власник або титульний володілець (до таких титульних володільців, які мають майно на певній правовій підставі (титулу) – наймачі, орендарі, зберігачі, заставодержатель. Це також юридичні особи, які мають майно на праві особливого відання). Титульний володілець має право на захист навіть проти власника (якщо наприклад, майно передане орендарю, і хтось вкрав це майно – то до викрадача звертаються і власник і володілець – майно мають повернути не власнику, а титульному володільцю (якщо строк дії оренди ще не закінчився)). Спірним питанням є – чи може особа набувач за набувальною давністю, чи може він звернутися за віндикаційним позовом (5 років володіє нерухомим майном, але він не встиг звернутися до суду з визнанням права власності на це майно, то він може звернутися з віндикаційним позовом.)

Відповідач. Ним може бути незаконний володілець, тобто особа, в якої фактично перебуває майно, але без достатнього правого титулу. З приводу цього титулу, то може бути різна ситуація (наприклад, без титулу – вкрав; титул був – і він відпав; титул закінчився)

Незаконний володілець може бути добросовісним або недобросовісним набувачем.

Будь-який набувач вважається добросовісним, поки це не буде спростовано в судовому порядку, тобто застосовується презумпція добросовісності, яку можна спростувати. Добросовісним ж такий набувач, який не знав і не повинен був знати, про те, що він набуває майно в особи ,яка не мала права його відчужувати. В цьому листі під поняттям «знав» пропонують розуміти не лише безпосередню обізнаність особи у тому, що вона набуває майно у суб’єкта, який не наділений правом на його відчуження, а й водночас усвідомлює факт порушення своїми діями прав іншої особи. Поняття «повинен був знати» характеризує недобросовісність того набувача, який хоч і не був безпосередньо інформований про відсутність у відчужувача права на відчуження майна, але за обставинами його набуття міг та забовязаний про це знати. (Наприклад, чоловік йде продавати телевізор на базар без згоди жінки і покупець купляє – і він мав знати про те, що той чоловік не має права його продати без згоди).

Недобросовісний є такий набувач, який знав або повинен був знати про незаконність свого володіння, незаконність набуття. У тому листв – особи, які заволоділи майном, або одержали внаслідок злочину (крадіжка, тощо) – в будь-якому разі вважаються недобросовісними.

В літературі звертали увагу на те, чи було в діях незаконного володільця має бути умисел, тощо.

МЕЖІ віндикації – ст. 388.

Від недобросовісного набувача майно може бути витребуване в будь-якому випадку. Від добросовісного набувача – 1) якщо безвідплатно набуте – можна витребувати; 2) якщо відплатно набуте (особа йог окупила) – то лише в таких випадках: майно вибуло з володіння власника або титульного володільця поза їхнею волею. Не можна витребувати в недобросовісного набувача, якщо воно було продано в порядку виконання судового рішення.

Стаття 388. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача

1. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Розрахунки при віндикації стосуються :

Доходів,Витрат,Поліпшення майна

Доходи .до них відносяться ті , які особа отримала і повинна була одержати .

Недобросовісний набувач віддає доходи за весь час володіння, а добросовісний – з моменту, коли дізнався, або повинен був дізнатися.

Витрати – такі необхідні витрати володільця, які викликані необхідністю підтримувати майно в справному стані, проводити капітальні та поточні ремонти, а також витрати виробничого характеру.

Вони мають право на відшкодування витрат за той період часу, за який вони відшкодовують доходи. Добросовісний і недобросовісний, то х приводу поліпшення, якщо їх відділити можна, якщо не можна – то він має право на відшкодування.Якщо можна відділити – то недобросовісний забере їх, а якщо не можна відділити – то він не має права на то.Незалежно від форми власності позовна давність в віндикації – 3 роки