25. Самочинне будівництво

Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

На вимогу власника земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права ін осіб. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником земельної ділянки,на якій воно розміщене

26. Поняття спільної власності

Стаття 355. Поняття і види права спільної власності

Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Право спільної власності характеризується множинністю суб'єктів та єдністю об'єкта. Це відносини з приводу приналежності майна одночасно кільком особам - співвласникам. Причому відносини спільної власності можуть виникати між будь-якими суб'єктами права власності - фізичними, юридичними особами, державою, територіальними громадами тощо, але найчастіше виникають між фізичними особами. підставами виникнення права спільної власності є найрізноманітніші юридичні факти: створення або придбання майна спільними зусиллями або за спільні кошти, приватизація житла, перехід майна до кількох спадкоємців, укладення численних договорів тощо. Суб'єкти права спільної власності, як і будь-який власник, на свій розсуд володіють, користуються і розпоряджаються належним їм майном. Але правомочності володіння, користування і розпорядження даним майном вони здійснюють сумісно.

27. Право спільної часткової власності

В загальному виникнення права спільної частково власності презюмується. Тобто якщо в законі не вказано яке саме право спільної власності виникає, то виникає право спільної часткової власності.

Підстави виникнення права спільної часткової власності досить різноманітні. До них, зокрема, належать:-спадкування майна декількома спадкоємцями;-спільне придбання майна за договорами купівлі-продажу, дарування, міни при приватизації державного майна;-спільне придбання у власність майна в первісний спосіб (наприклад, шляхом його створення у виробництві, побудови жилого будинку, в процесі переробки, що пов'язано з поєднанням та змішуванням речей, за договором про сумісну діяльність та ін.) -щодо земельної ділянки : а) при добровільному об'єднанні власниками належних їм земельних ділянок; б) при придбанні у власність земельної ділянки двома чи більше особами за цивільно-правовими угодами; в) при прийнятті спадщини на земельну ділянку двома або більше особами г) за рішенням суду.

Учасникам спільної часткової власності належить не право власності на конкретну частку у спільній власності, а частка у праві власності, адже в протилежному випадку кожен із співвласників мав би можливість самостійно здійснювати право власності щодо даного майна у повному обсязі, що зводило б нанівець саму ідею спільної власності.

Ідеальна частка — це частка у праві на річ. Наприклад, якщо дві особи

мають у рівних частках право спільної власності на річ, то кожній з них

належить не половина речі, а половина права на цю річ.

Реальна частка визначається при припиненні права спільної власності і

поділі речі. У цьому випадку йдеться саме про право на частину речі.

Слід мати на увазі, що співвласники можуть визначити порядок

користування спільною річчю без визначення реальних часток. У цьому разі

право спільної власності не припиняється, кожний зберігає свою частку в

праві на річ. . Домінуючою у цивілістичній науці стала концепція «ідеальної частки», оскільки визнання за кожним співвлас­ником права на конкретну частину майна в натурі, фактично, означало б руйну­вання інституту права спільної часткової власності та недоцільність його існу­вання Здійснення права спільної часткової власності. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно. Переважне право купівлі частки Співвласники мають переважне право купівлі частки, крім випадку продажу з публічних торгів, за ціною, оголошеною для продажу. Співвласник-продавець повинен письмово повідомити інших співвласникі впро продаж частки за визначеною ціною. Але якщо інші співвласники відмовляться від купівлі або не повідомлять про бажання придбати частку щодо рухомого майна у 10тиденний термін(після отримання повідомлення), щодо нерухомого-в одномісяний термін, то продавець має право продати іншій особі. Якщо право спільної часткової власності належить як мінімум трьом особам, то у разі, якщо двоє інших співвласників виявлять бажання купити частку, то продавець вирішує сам, хто буде покупцем. Якщо було порушено обов’язок продавцем повідомити інших співвласників про продаж, то співвласники можуть пред’явити позов до суду з одночасним внесенням на депозитний рахунок ціну товару(частки) , яку бажає купити співвласник(позовна давність-1 рік). Передача співвласником свого переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності іншій особі не допускається.