1.Поняття, ознаки та система речових прав.

Речовим є право на річ, яке закріплює приналежність цієї речі особі, безпосередній вплив на неї у межах визначених повноважень і яке користується захистом від будь-якого порушника.

Ознаки:

1.Об’єктом речового права є річ;

2.Носій речового права має безпосередній вплив на річ (для задоволення його інтересів не потрібні дії інших осіб), а забовязальне право, навпаки засвідчує таке повноваження, яке можна реалізувати через посередництво інших осіб

3.Річ стає об’єктом права власності, якшо вона визначена родовими ознаками і лише за умови їх індивідуалізації.

4.Абсолютний характер.

5.Речові права користуються абсолютним захистом. Він забезпечується за допомогою речово-правових способів захисту (напр.. позовів негаторний, віндикаційний, позов про визнання права власності);

6.Кожному речовому праву притаманне право слідування. Сутність у тому, що право слідує за річчю при передачі від одного власника (володільця ) до іншого. З переходом одного речового права на річ не припиняються інші речові права на неї.

7.Безстроковий характер речових прав, тобто доки існує річ, доти й речове право на неї;

8.Види речових прав та їх зміст – встановлюються законом.

Система речових прав:

1. Речове право на своє майно - право власності (основне реч право) 2.право довірчої власності

3.Речові права на чуже майно:

1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право забудови земельної ділянки (суперфіцій); 4) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 5)ін, встановлені законом (наприклад ГКУ передбачає також оперативне управління і господарське відання).

2. Поняття власності та право власності.

Власність –(законод визн нема)це суспільні відносини щодо речей, в яких одні особи (власники) ставляться до приналежних їм речей як до власних , а інші -(не власники) ставляться до них як до чужих і утримуються від посягань на ці речі.

2) Толстой Ю.К: власність – це відношення особи до приналежної йому речі як до своєї, яке виражається у володінні, користуванні та розпорядженні нею.

3) Грібанов: власність – це відношення суб’єкта до приналежної йому речі.

4) Камишанський: власність як економічне відношення, складається з двох елементів, які обумовлюють його правову форму: 1) відносини між людьми з приводу ПЕВНОГО майна; 2) відношення особи до присвоєного майна як до власного;

Право власності (ч 1 , ст. 316 ЦКУ) – це право особи на річ, майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею ,незалежно від волі інших осіб;

Термін "право власності" традиційно використовується у двох значеннях: в об'єктивному і в суб'єктивному.

Право власності(обєкт розумінні) – це система правових норм ,які закріплюють приналежність матеріальних благ певним суб’єктам, регулюють володіння, користування і розпорядження ними, а також способи і порядок захисту повноважень власника.

Право власності в суб’єктивному розумінні – це можливість власника володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю на свій власний розсуд і в своїх інтересах чи інтересах іншим осіб, одночасно беручи на себе тягар і ризик його утримання.