Функції управління закладом освіти. Розвиток управлінських функцій керівника освітнього закладу.

У функціях відображається основний зміст управлінської діяльності керівника закладу освіти, а точніше, вони становлять закінчений цикл певних дій, які в сумі складають управлінську діяльність.

Управлінська функція — це особливий вид управлінських об'єктів менеджменту або особливий вид дій суб'єкта менеджменту з інформацією. Це досить важливо, оскільки інформація, необхідна для управління, є предметом і, в той же час, продуктом управлінської діяльності, власне, всього менеджменту.

Глибокий аналіз наукової літератури з питань управління (як педагогічного, так і соціального та виробничого), спостереження за роботою керівників шкіл дають можливість визначитись із поняттям «функції управління» та розробити певну класифікацію функцій директора сучасної школи. На думку О.І Мармази, функції — це основні види діяльності, які утворюються шляхом зведення однотипних видів робіт, що виконує керівник, до більш загальних та поєднуються однаковою цілеспрямованістю.

Діяльність менеджера освіти має внутрішню структуру, яку і складають функції управління. її можна подати у вигляді певної моделі (рис. 1).

Рис. 1 Умовна модель управлінської діяльності (функціональний аспект)

1 — загальні (операційні) функції

2 — соціально-психологічні функції

3 — цільові функції

4 — типологічні функції

З огляду на те, що відсутнє однакове розуміння терміна «функції», немає і їх єдиної класифікації. Проте більшість авторів схильні виокремлювати загальні (основні, операційні) функції, які засвідчують циклічність діяльності. Таких функцій налічується понад двадцять. Серед них Б.А. Гаєвський називає, передбачення, контроль, планування, аналіз, координацію, програмування; В. Г. Афанасьєв — організацію, контроль, виконання, регулювання; М. М. Поташник — організацію, контроль, планування, керівництво; Ю. К. Конаржевський — аналіз, планування, організацію, контроль, регулювання; М. Мескон — планування, організацію, мотивацію, контроль.

Функції управління складають основний зміст управлінської діяльності. Вони конкретизуються типом організації, залежать від мікроклімату та традицій колективу, на їх якість впливає стиль управління та культура поведінки керівника. Проте не викликає сумніву, що сприйняття та застосування процесуального підходу до управлінської діяльності є вагомим впливовим чинником ефективності. Концепція процесуального підходу продовжує свій розвиток та удосконалення. Це засвідчують нові наукові праці вчених та практика управління закладами освіти.

Результатом виконання функції планування та прийняти рішення є розпорядження, накази, рекомендації, плани тощо. Планування взаємодії освітніх процесів у школі та прийняття рішення — одна з основних функцій менеджменту, що реалізується через визначення основних видів діяльності і заходів, а також їх конкретних виконавців і термінів здійснення.

Безумовно, будь-яке управління, і управлінський вплив, зокрема, є результатом певного управлінського рішення, прийнятого менеджером конкретного рівня управління. При цьому управлінське рішення має відповідати низці вимог. Аналіз теорії менеджменту [Л.М. Карамушка], вивчення¹ практики показують, що рішення повинно:

1) характеризуватися цільовою спрямованістю (тобто повністю повідати меті менеджменту);

2) бути обґрунтованим і мати конкретного виконавця, який втілюватиме його в життя і нестиме відповідальність за його ефективну реалізацію;

3) бути правовим, тобто базуватись на строгій правовій основі

4) бути несуперечливим, тобто узгодженим із загальною системою управлінських рішень, які приймаються керівництвом;

5) характеризуватися конкретними термінами реалізації, передбачати оптимальні затрати сил, засобів і часу;

6) відповідати умові актуальності й необхідності, а також бути ним, конкретним і чітко викладеним.

План роботи школи — це сукупність взаємопов'язаних, об'єднаних спільною метою практичних заходів щодо реалізації поставлених п навчальним закладом цілей і виконання конкретних завдань навчання і виховання та розвитку учнів.

Функція організації виконання прийнятих рішень і планів передбачає доведення прийнятого рішення (плану) до відома виконавця; організаційне та ресурсне забезпечення виконання рішення (плану); узгодження плану (рішення) з настановами і потребами особи виконавця (іншого суб'єкта менеджменту).

Функція контролю — одна з основних функцій менеджменту, виконання якої — це процес отримання та опрацювання інформації про хід та результати навчально-виховного процесу для прийняття на цій основі певного управлінського рішення. Контроль включає: спостереження, вивчення, аналіз та оцінювання ефективності діяльності виконавців.

Аналіз взаємодії освітніх процесів — одна з функцій і основний метод контролю в структурі менеджменту; спосіб отримання знань про причини того чи іншого рівня результативності спільної діяльності вчителя та учня.

Таким чином, у комплексі ці функції відображають хід і послідовність певних управлінських впливів, їх завершений цикл.

Кожна управлінська дія починається з прийняття рішення або планування (адже план — це прийняте управлінське рішення, певним чи­ном зафіксоване — у паперовому, електронному документі тощо), а за­вершується підсумковим контролем та аналізом результативності й ефективності цього управлінського рішення.

Щоразу під час здійснення керівником управлінського впливу на підлеглих дії циклу повторюються в тій самій послідовності.

Узагальнюючи різні підходи до характеристики функцій шкільного менеджменту, визначимо суть циклу таким чином: дослідницький, прогностичний, виховний, гностичний, організаторський, контрольний етапи.

Друга група функцій — соціально-психологічиі (представлено Н.Л. Коломінським та Р.X. Шакуровим). Вони спрямовані на створення сприятливого соціально-психологічного мікроклімату, на формуванні необхідних для продуктивної роботи властивостей колективу, на розвиток його формальної та неформальної структури. До соціально-психологічних функцій належать такі функції: організація колективу, його згуртування, удосконалення, розвиток самоуправління, мотивація.

Організація шкільного колективу — це діяльність керівника школи щодо узгодження та координації дій усіх учасників навчально-виховного процесу, що сприяє високій результативності спільних зусиль.

Згуртування — це діяльність керівника щодо вироблення в колективі властивості зберігати свою цілісність на основі спільної мети та завдань прагнень, інтересів, переконань, бажань усіх членів колективу.

Активізація — це діяльність керівника, яка передбачає вплив на мотиваційну сферу вчителів з метою підтримки оптимальної трудової напруги.

Удосконалення — це діяльність керівника щодо забезпечення оновлення і розвитку шкільного колективу та його діяльності.

Розвиток самоуправління — це діяльність керівника щодо розширення прав та обов'язків шкільного колективу, створення умов для співпраці та децентралізації шкільного управління.

Розвиток теорії та практики менеджменту свідчить про тенденцію психологізації управлінської діяльності, про увагу до фактора «людина», про розбудову суб'єкт-суб'єктних відносин, про удосконалення особистого стилю діяльності керівника.

Третю групу функцій складають цільові функції. Вони відбивають основні напрями діяльності керівника школи: управління навчально-виховним процесом, адміністративно-розпорядницька діяльність, керівництво педагогічним колективом, робота з батьками, робота з громадськістю, викладацька діяльність, робота з учнями, фінансово-господарська діяльність, інструктивно-методична робота.

До четвертої групи функцій слід віднести типологічні функції. Типологічні функції управління будуть обумовлені завданнями, що стоять перед керівниками закладів певного типу, певного режиму діяльності, певної організаційної структури, певних можливостей диференціації та розвитку особистості тощо.

Ще один підхід до класифікації функцій управління об'єднує авторів, які визначають функції, виходячи із основних напрямів діяльності директора школи: Є.С. Березняк, Б.С. Кобзар, І.С. Мар'єнко, М.Л. Портнов, П.Т. Фролов.

Вони виокремлюють такі функції: керівництво навчально-виховною роботою та підвищення кваліфікації педагогів школи, забезпечення зв'язку з батьками та громадськістю, організаційно-господарська, фінансова та адміністративно-управлінська функція, науково-організаційна робота, адміністративно-інструктивна діяльність.

Зміст діяльності керівника зумовлюється режимом розвитку школи. М. М. Поташник, наприклад, порівнює режими життєдіяльності закладу освіти. За параметри зіставлення він бере вид освітньої установи, об'єкти управління, цілі, завдання, зміст освіти тощо (табл. 3).

Таблиця 3.

Порівняння режимів функціонування та розвитку закладу освіти та відповідної управлінської діяльності

Параметр порівняння	Режим життєдіяльності
	функціонування		розвиток
1.Об'єкт управління	Навчально-виховний процес		Інноваційний процес
2. Характеристики управління	Забезпечення порядку, стабільності, дотримання норм та стандартів		Оновлення управлінських технологій, методів, підходів
3. Вимоги до керівника	Справедливість, компетентність, авторитетність		Ініціативність, рішучість, творчість
4. Зміст освіти	Реалізація традиційних програм		Використання нових ідей, оновлених програм, нових предметів
5. Технології навчання	Забезпечують рівень освіти, дисципліну, суб'єкт-об'єктні відносини між учителем і учнем		Забезпечують отримання освіти, яка відповідає вимогам завтрашнього дня; встановлюють «суб'єкт-суб'єктні» відносини між учителем і учнем
6. Організація навчального процесу	Збереження традиційної системи навчання з чітко визначеною кількістю навчальних днів, семестрів, ступенів	Експериментальне засвоєння нових моделей організації навчального процесу
7. Кадрове забезпечення	Стабільний склад	Конкурсні засади добору кадрів, контрактна основа
8. Науково-методичне забезпечення	Традиційна система організації науково-педагогічної роботи, підвищення кваліфікації	Інноваційні форми та зміст методичної роботи в закладі освіти, перманентна система підвищення кваліфікації
9. Матеріально-фінансове забезпечення	Бюджетні кошти	Позабюджетне фінансування (спонсорство, платні освітні по­слуги, маркетингова діяльність)
10. Мотиваційна діяльність	Створення сприятливого мікроклімату, розвиток діло­вих та офіційних відносин	Вивчення мотивів цінностей, інтересів, потреб кожного члена колективу; створення умов для саморозвитку та самореалізації
11. Нормативно-правова база	Використання типових документів	Розробка та затвердження пакету нових (своїх) документів

Розвиток функцій управління в режимі управління розвитком навчального закладу.

Аналітична діяльність керівника навчального закладу в режимі функціонування спрямована на вивчення стану різних систем: освітньої, виховної, розвиваючої, педагогічної, фінансово-економічної тощо. Завдання керівника полягає у визначенні кількісних та якісних показників навчально-виховного процесу. З цією метою визначаються джерела постійного надходження достовірної інформації, застосовуються вивірені методи аналізу.

Аналіз у режимі управління розвитком орієнтований на діагностико-прогностичні завдання, тобто реальний стан справ важливий тільки як віха для аналізу тенденцій розвитку. Для цього необхідна чітка система інформаційного забезпечення та система ефективних технологій аналізу.

Планування в режимі функціонування навчального закладу спрямоване на підтримку стабільності ситуації, досягнутих позитивних результатів, усунення незначних недоліків та розв'язування виниклих проблем. За умов оптимальності В роботи немає потреби у прогнозуванні, у далекоглядних стратегіях.

Навпаки, за умов розвитку, коли створюється невизначеність, нестабільність, рухливість усіх процесів освітньої установи, першочергова увага приділяється прогнозуванню результатів, позитивних та негативних наслідків розвитку. На перше місце виходять дії керівника, спрямовані на проектування, моделювання. Більш важливими стають стратегічні плани, які несуть на собі основне цільове навантаження. Тактичні плани розглядаються як поступові технології їх реалізації.

Організаційна структура управління в режимі функціонування будується за лінійно-функціональним принципом, переважають субординаційні зв'язки. Першочергова увага приділяється формальній структурі колективу, розподілу функціональних обов'язків, обов'язків та відповідальності кожного в колективі. Організація реалізується тільки з функціонального аспекту (процеси, діяльність, системи тощо). Залишається без уваги соціально-психологічний аспект функції, створення сприятливого мікроклімату, людиноцентристський погляд на управління.

Організація в режимі розвитку характеризується рухливими матричними або проектними структурами, які дозволяють створювати різного роду підструктури (творчі групи, проектні команди тощо). Це сприяє децентралізації управління, колегіальному прийняттю важливих рішень, моделюванню в обов'язках та дорученнях членів колективу, створює додаткові можливості залучення до співуправління інші вузи, громадські організації, спонсорів і таке інше. Організаційна діяльність керівника навчального закладу в умовах розвитку пов'язана із якістю реалізації соціально-психологічних функцій, із першочерговою увагою до людей, до мікроклімату, до особистих та колективних цінностей у закладі.

Контрольно-корекційна діяльність у навчальному закладі, що перебуває в режимі функціонування, відрізняється впорядкованістю, плановістю, визначеністю щодо об'єктів та методик контролю. Контроль має, перш за все, діагностичне та виховне значення. Він дозволяє відстежувати незначні коливання від норм та визначених завдань, підтримує оптимальний трудовий режим та дисципліну.

Контроль в умовах управління розвитком навчального закладу має такі особливості: контролюється швидше мета, тенденція, ніж стан певних об'єктів; контроль має яскравий мотиваційно-методичний характер; за своєю формою контроль стоїть ближче до аналізу, ніж до перевірки.

Розвиток освітньої установи передбачає радикальну перебудову управління нею, його децентралізацію, демократизацію та гуманізацію. Це потребує оновлення функцій управління сучасним навчальним закладом, розробки та впровадження нових форм організаційно-педагогічної діяльності, підвищення рівня соціально-психологічних знань та умінь роботи з людьми.

У період кардинальних змін досить часто мають місце крайнощі. Одна з них — відмова від традиційного заради впровадження нового; друга — прагнення зберегти традиції, свідоме відторгнення нового. Мабуть, у питаннях оновлення управління слід дотримуватись «золотої середини». Адже будь-який розвиток можливий тільки за умови впровадження інновацій, які після адаптації самі стають традиціями. Саме так забезпечується енергетика життєдіяльності освітнього закладу, зміна режимів його діяльності: розвиток — оптимальне функціонування — розвиток.

Порівняння двох видів управління вказує на їх суттєві відмінності. Ознаками управління кінця XX — початку XXI ст. є раціоналізація, гуманізація, системність та концептуальність управління.

Управління методом «спроб та помилок», реактивне управління, несистемне та емпіричне управління залишилось у непрофесійному минулому. Людина перестає бути засобом управління, стає його метою. Керівник-погонич — формула управління вчорашнього дня. Його змінює керівник-лідер, керівник-реформатор.

Усе це свідчить на користь інноваційної діяльності. Водночас, у традиційному управлінні теж є вагомі набутки: накопичено досвід управління навчальними закладами, наявні певні алгоритми, технологічні карти, циклограми, досягнення відносної стабільності показників діяльності тощо. Відкинути все це означає зробити помилку.

Підвищення функціональної компетентності керівника повинно мати рефлексивний характер. Сутність удосконалення управління полягає у розвитку діалогу та взаємозбагаченні підходів до керівництва закладом освіти, у розкритті індивідуальності інтелектуальних і творчих здібностей як керівника, так і всіх учасників навчально-виховного процесу, у відході від уніфікації до жорсткої регламентації діяльності.

Аналіз нормативно-законодавчих документів про освіту, опрацювання наукової та організаційно-методичної літератури про педагогічне управління, ознайомлення із передовим досвідом управління навчальними закладами дали змогу виокремити дві підсистеми управління: традиційну та інноваційну.

Мета традиційного управління полягає у забезпеченні оптимального функціонування навчального закладу; інноваційного — переведення освітньої установи на більш високий якісний рівень, забезпечення розвитку та оновлення, відповідність педагогічного процесу вимогам сучасності. Основними напрямами інновацізації управлінської діяльності є:

• концептуальність в управлінні закладом;

• цільовий підхід до управління;

• психологізація управління;

• моделювання структури управління, створення швидкодіючих технологій механізмів управлінської діяльності;

• побудова рухливої структури горизонтальних зв'язків;

• приведення функцій управління у відповідність до завдань освітнього закладу

• рефлективність діяльності керівника;

• управління якістю освіти і вироблення нових підходів до визначення ефективності педагогічного процесу;

• комп'ютеризація, технологізація управління;

• адаптація досягнень науки менеджменту в соціальній та виробничій сфері управління закладом освіти.

Ці та інші напрямки оновлення діяльності керівника сучасної школи дають змогу порівняти традиційне та інноваційне управління за кожною з основних функцій: аналітична діяльність, планування, організація, контроль та регулювання (табл. 4).

Таблиця 4

Традиційне та інноваційне управління

Функція управління:аналіз
Традиційне управління (характерні ознаки)	Інноваційне управління (характерні ознаки)
Аналіз навчально-виховного процесу, його кількісних та якісних показників Аналіз стану справ у школі Висновки на підставі аналізу щодо існуючого стану справ Використання аналізу для удосконалення основних видів управлінської діяльності Алгоритмізація управлінського мислення Критичність мислення Постановка та аналіз проблем Визначення основних джерел управлінської інформації Володіння основними технологіями збору та обробки інформації Обезособлення інтересів та справ	Аналіз навчально-виховного процесу як засіб визначення рівня розвитку школярів. Вивчення мотивів, цінностей вчителів, можливостей стимулювання на інноваційну, експериментальну діяльність Висновки на підставі аналізу щодо існуючого стану справ як уроки на майбутнє Використання системного аналізу як засобу удосконалення функцій управління. Гуманізація управлінського мислення, людиноцентристський погляд Підсилення системності управлінського мислення Рефлексивність мислення Аналіз шляхів розв'язання проблем Налагоджена система інформаційного забезпечення Наявність відлагодженої системи зворотних зв'язків Аналіз колективу з позиції ролі в ньому кожного вчителя Аналіз колективу, створення його портретної характеристики Ідентифікація особистих інтересів учителів з успіхом загальної справи
Функція управління: планування
Розробка перспективного плану Прогнозування та проектування розвитку школи та її підсистем Одноосібне планування Планування цілей пов'язується з бюджетом Планування в умовах заданих проблем Ідеологізована постановка мети, планування від мети зверху Планова основа управління Складання планів досліджень, саморозвитку вчителів	Розробка програми розвитку школи Розробка цільових проектів Залучення колективу до складання планів, програм розвитку, цільових проектів Планування в умовах вільного вибору цілей та завдань Визначення місії школи Складання планів роботи, самонавчання вчителів Широке використання можливостей наукового підходу до планування Досягнення цілей через оптимізацію Концептуальна основа управління
Функція управління: організація
Побудова структури управління за лінійно-функціональним принципом Встановлення чітких вертикальних зв'язків та відносин (субординація та підлеглість) Регламентація горизонтальних зв'язків Забезпечення стабільних обов'язків та прав усіх суб'єктів протягом року Удосконалення формальної структури колективу Добір молодих кадрів, підтримка тенденції оновлення колективу У посадовому зростанні вчителів увага приділяється стажу Орієнтація на загальну систему підвищення кваліфікації вчителів Демократизація шкільного життя взагалі Створення атмосфери підтримки, довіри	Моделювання структури управління Розробка матричної рухливої структури управління. Встановлення горизонтальних зв'язків, забезпечення їх координації Забезпечення динаміки функціональних обов'язків та прав усіх суб'єктів залежно від завдань Створення умов для розвитку неформаль­ної структури колективу Добір досвідчених спеціалістів У посадовому зростанні вчителів увага приділяється індивідуальним можливостям Орієнтація на перманентну систему підвищення кваліфікації вчителів Демократизація управління як основа демократизації школи Формування організаційної культури
Функція управління: контроль
Спирання на облік, кількісні аспекти перевірки Спирання на перевірку методики навчаль­них занять Увага до виховної функції контролю Використання сталої, випробуваної системи внутрішньошкільного контролю Спрямування психологічного боку внутрішньошкільного контролю на доброзичливі відносини керівника та підлеглого Використання несподіваного контролю як засобу адміністративного впливу Керівник планує контроль одноосібно Вибір зручної технології контролю Дотримання формальних вимог (бюрократія) контролю Контроль визначається як основний засіб перевірки роботи вчителів та учнів Надання переваги визначенню якісних аспектів перевірки	Надання переваги визначенню якісних аспектів перевірки Увага до кінцевих результатів, вивчення системи роботи Увага до методичної спрямованості контролю Постійне моделювання та оновлення системи внутрішньошкільного контролю Увага до мотиваційної функції контролю Забезпечення випереджального характеру контролю Обговорення системи внутрішньошкільного контролю в колективі Вибір ефективної технології контролю Демократизація внутрішньошкільного контролю, дотримання принципу еталітарності Контроль визначається як засіб регулювання та корекції в педагогічному процесі
Функція управління: регулювання
Колективна (безособова) відповідальність за стан справ Використання перевірених технологій навчання та виховання Здійснення управлінської діяльності засобом управлінського циклу Стимулювання вчителів до роботи Орієнтація на співпрацю, співуправління з педколективом Створення ділової атмосфери Обізнаність в об'єкті перевірки Планомірна раціоналізація управління Робота на межі можливого	Індивідуальна відповідальність за справи Створення нових та оновлення навчально-виховних технологій Приведення функцій управління у відповідність до завдань навчально-виховного закладу Стимулювання вчителів Формування колективу критичних однодумців Створення творчої атмосфери Постійне підвищення рівня компетентності керівника Оптимізація управління Збереження резервів, ресурсів (кадрових, матеріальних, фінансових)

Класичні функції управлінської діяльності керівника закладу в умовах розвитку залишаються провідними, хоча спостерігаються суттєві зміни в їх змісті методах реалізації. Поряд із ними з'являються нові, модернізовані, а саме: прогностична, консультативна, представницька, політико-дипломатична, менеджерська. Завдяки модернізованим функціям:

• оновлюється зміст навчання та виховання (впроваджуються нові стандарт освіти, авторські навчальні програми, підручники, посібники. Відбувається індивідуалізація та персонологізація освітнього процесу);

• розробляються та апробуються нові освітні технології (розвиваючого, модульного, диференційованого навчання тощо);

• удосконалюється організація навчально-виховного процесу (суб'єкт-суб'єктнї відносини між викладачами та студентами; діалогічні форми спілкуванню запроваджується технологія педагогічної підтримки);

• трансформуються технології контролю (запроваджуються рейтингові системі оцінювання, комп'ютерні програми, моніторингові системи дослідження об’єктів);

• модернізуються зміст, форми й методи управління закладами й установам^ освіти (створюються багатоваріантні моделі управління, системи управлінні інноваційними програмами).

Прогностична функція — це передбачення перспектив розвитку освітнього за кладу, прогнозування результативності його діяльності, створення умов для формування соціально активної особистості і здатність виділяти основне, суттєве перспективне.

Консультативна функція реалізує кваліфіковані поради з різних питань: науково-педагогічних, методичних, правових, економічних. Передбачає залучення до співуправління різних спеціалістів: соціологів, психологів, економістів, юристів тощо.

Представницька функція полягає в умінні належно репрезентувати заклад освіти, педагогічний колектив, будь-якого працівника чи учня, виступати на конференціях, симпозіумах. Керівник повинен мати добре розвинуті комунікативні, рефлексивні, інтелектуально-евристичні здібності.

Дипломатична функція реалізується через запровадження в практику роботи принципів демократизму та гуманізму, за участі керівника в місцевих (регіональних, державних) органах влади; полягає у правильному розумінні роз'ясненні та втілення в життя ідеології держави, пропаганді досягнень національної культури, традицій.

Менеджерська функція передбачає посилення уваги до роботи з персоналом, зокрема: раціональне розміщення кадрів, створення умов для праці, соціальний та правовий захист, створення системи із збереження життя та здоров'я педагогів і студентів.

Мотиваційна функція передбачає передусім реалізацію підходу партисипативного керування.

Людина в організації уявляє себе не тільки як виконавець певної роботи чи певної функції. Вона зацікавлена в тому, як організована її робота, у яких умовах вона працює, у тому, як її робота позначається на діяльності організації. Тобто їй притаманне прагнення брати участь у процесах, які пов'язані з її діяльністю в організації, але які при цьому виходять за межі її компетенції, за межі виконуваної нею роботи і вирішуваних нею завдань. Партисипативне управління керується тим, що людина, беручи активну участь у різноманітній діяльності, отримує задоволення і працює ще з більшою віддачею, краще, якісніше і продуктивніше.

Мотиваційна функція керівника навчального закладу може бути реалізована за такими напрямами:

По-перше, педагоги отримують право самостійно приймати виконання з приводу того, як їм здійснювати свою діяльність. Самостійність може торкатися, наприклад, таких аспектів їх діяльності, як вибір навчально-виховних технологій, добір методів тематичного контролю, використання зручної форми поурочного планування.

По-друге, педагоги можуть прилучатися до прийняття рішень щодо організації їхньої роботи, діяльності всього педагогічного колективу чи закладу освіти. У цьому випадку керівник радиться з персоналом, що йому робити і як виконувати поставлені перед ним завдання. Тобто педагоги беруть участь у постановці цілей, визначенні завдань, організації роботи всієї установи.

По-третє, педагогам надається право контролю за якістю і кількістю здійснюваної ними праці і відповідно встановлюється відповідальність за кінцевий результат.

По-четверте, партисипативне керування припускає широку участь працівників в інноваційній та раціоналізаторській діяльності, у розробці пропозицій щодо вдосконалення їх особистої роботи та окремих підрозділів.

По-п'яте, можливим напрямком здійснення партисипативного керування є надання працівникам права на формування робочих груп із тих членів організації, з якими їм хотілося б працювати разом. У цьому випадку право прийняття виконання можливе не тільки з урахуванням особистої роботи члена організації, але й з урахуванням того, з ким кооперуватися в груповій діяльності.

Ідеї партисипативного керування можуть бути співвіднесені з ідеями теорій мотивації, які спираються на аналіз потреб людини. Участь у прийнятті рішень, у постановці цілей і в їх подальшій реалізації сприяє задоволенню потреб досягнення. Аналогічно: ширша участь у вирішенні питань життя організації сприяє задоволенню потреб у самореалізації і самоутвердженні. Певний зв'язок спостерігається між партисипативним управлінням і теорією очікування, бо участь у прийнятті виконання робить для працівника реальнішим і яснішим, що йому чекати в результаті своєї діяльності і якою може бути винагорода.

Отже, питання змісту управлінської діяльності та підвищення рівня компетентності керівника сучасної школи завжди актуальне. Воно детермінується як зовнішніми, так і внутрішніми умовами роботи директора, зумовлюється невпинним процесом оновлення функцій управління.

В ІМ

Методи управління навчальним закладом.