ЛЕКЦІЯ 2
МЕТОДОЛОГІЧНІ ТА ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ В ОСВІТІ
Лекція 2. Методологічні та теоретичні основи менеджменту в освіті
– 2 години.
План.
Сутність та специфіка менеджменту в освіті.
Принципи менеджменту в установах освіти.
Мета і завдання управління закладом освіти
Функції управління закладом освіти. Поняття та класифікація функцій управління навчальним закладом. Розвиток управлінських функцій керівника освітнього закладу
Методи управління навчальним закладом.
Мета
Визначити методологічні й теоретичні засади менеджменту в освіті: закономірності, закони, принципи, мету, завдання, функції, методи, за різними класифікаціями.
Література
Основна:
Єльнікова Г.В Наукові основи розвитку управління загальною середньою освітою в регіоні. Монографія / Г.В. Єльнікова. – К. : ДАККО, 1999. – 303 с.
Конаржевский Ю.А. Менеджмент и внутришкольное управление. - / Ю.А. Конаржевський. – М.: Центр «Пед. поиск», 2000. – 224 с.
Мармаза О.І. Менеджмент в освіті: дорожня карта керівника. / О.І. Мармаза. – Х. : Вид. група «Основа», 2007. – 448 сс
Мармаза О.І. Менеджмент в освіті: секрети успішного управління. / О.І. Мармаза. – Х. : Вид. група «Основа», 2005. - 176с.
Освітній менеджмент. / За ред. Л.Даниленко, Л Карамушки. – К. : Шкільний світ, 2003. – 400с.
Островерхова Н.М. Ефективність управління загальноосвітньоє школою: соціально-педагогічний аспект. / Н.М. Островерхова, Л.І. даниленко. – К.: Школяр, 1996. – 236с.
Додаткова
Даниленко Л.І. Модернізація змісту, форм і методів управлінської діяльності директора загальноосвітньої школи. Монографія. – 2-е вид. – К.: Логос, 2002.- 140 с.
Дроб’язко П.І. Функції, форми і методи діяльності керівництва школи та їх модернізація в сучасних умовах // г. “Директор школи”.- 1998.-№32, с.1-4.
Зверева В.И. Самоаттестация школы. – М.: Центр «Пед.поиск», 2000. – 160 с.
Крижко В.В., Павлютенков Є.М. Менеджмент в освіті.- К., 1998. – 197 с.
Лазарев В.С. Системное развитие школы.- М.: Педагогическое общество России, 2002.- 304с.
Мармаза О.І. Інноваційні підходи до управління навчальним закладом. – Х.: Видав. Гр. «Основа», 2004. – 240с.
Маслов В.И. Теория и методика организации непрерывного повышения квалификации руководителей школ.- К.: ЦИПККО, 1990.
Павлютенков Є.М., Крижко В.В. Основи управління школою. – Х.: Видав. гр. «Основа», 2006. – 236 с.
Суть та специфіка менеджменту в освіті.
Внутрішньошкільний (педагогічний) менеджмент – теорія та практика ефективного управління закладом освіти.
Галузь менеджменту, що регулює процеси трансформування змісту освітньої діяльності, називається менеджментом в освіті; вона охоплює зміст, форми реалізації принципів, методів, підходів, технологій, функцій та прийомів управління взаємодією освітніх процесів.
Чинником трансформування діяльності, що відбувається в процесі здійснення менеджменту, є складні системи управління роботою людей. Як відомо, є три основні види таких систем: політична, економічна та соціальна. їх об'єднавчим аспектом є те, що в них одночасно діють дві взаємопов'язані підсистеми: першу утворюють об'єкти управління, другу — суб'єкти. Всі три системи підпадають під вплив зовнішнього середовища і самі змінюють це середовище.
Таким чином, менеджмент політичний, економічний і соціальний перебуває в щільному взаємозв'язку з освітнім менеджментом.
Поняття педагогічного управління та менеджменту розглядали різні науковці. Кожен із них вкладає у визначення цієї наукової категорії власне бачення. Розглянемо деякі із визначень.
Ю.В.Васильєв: “Педагогічне управління як педагогічна діяльність – це управління вихованням і навчанням підростаючих поколінь”.
Г.В.Єльнікова: “Сутнісно управління освітою можна визначити як цілеспрямований вплив суб’єктів управління різних рівнів (державного, регіонального, місцевого) на всі ланки освіти з метою гармонійного розвитку підростаючого покоління, життєдіяльність якого необхідно забезпечує збереження і подальший розвиток соціального організму та культури суспільства”.
М.М.Поташник: “Управління – це цілеспрямована діяльність всіх суб’єктів, яка забезпечує становлення, стабілізацію, оптимальне функціонування і обов’язковий розвиток школи”.
В.С.Лазарєв: “Управління школою можна визначити як особливу діяльність, під час якої її суб’єкт засобом рішення управлінських задач, забезпечує організованість сумісної діяльності учнів, педагогів, батьків, обслуговуючого персоналу та її спрямованість на досягнення освітніх цілей та розвитку школи”.
М.М.Поташник, А.М.Моісєєв: “Управління в освіті ми розглядаємо як галузь соціального управління і відповідно – складову частину соціального управління як науки, її галузь”.
Є.М.Хриков: “Суть внутрішкільного управління можна визначити як діяльність управлінської підсистеми, що спрямована на створення соціально-прогностичних, педагогічних, психологічних, кадрових, організаційних, правових, матеріально-фінансових, санітарно-гігієнічних, медичних умов, які потрібні для нормального функціонування і розвитку навчально-виховного процесу та реалізації мети школи”.
Одним із видів освітнього менеджменту є шкільній менеджмент.
Шкільний менеджмент — це комплекс організаційних форм, цілеспрямованих впливів керівника школи на діяльність персоналу та прийомів управління взаємодією освітніх процесів, до яких належать навчально-виховний, навчально-пізнавальний та самоосвітній процеси.
З огляду на вищезазначене учитель у школі по суті є менеджером навчально-пізнавального, навчально-виховного і самоосвітнього процесів як суб'єкт управління ними; керівник школи виконує роль менеджера, який займається визначенням та реалізацією різних освітніх процесів, забезпеченням їх динамічної взаємодії. Він є суб'єктом управління цими процесами в школі.
Шкільний менеджмент має певні особливості, що відрізняють його від загального освітнього. Вони відображаються у притаманних школі принципах, чинниках, формах організації освітніх процесів, її місії, мети, засобах діяльності, культурних традиціях, цінностях, а також в особистісній орієнтації та характері впливу директора на ввірений йому шкільний персонал.
З,М. Онишкін: «Під школознавством розуміємо педагогічну науку про процес, організацію й управління роботою загальноосвітнього навчально-виховного закладу».
М.М. Поташнік, О.М. Моїсеєв: «Вважаючи, що школознавство може й повинно бути складовою частиною науки про управління школою, ми робимо висновок, що цьому повинно передувати становлення і розвиток школознавства як науки про саму школу, науки, яка в умовах розмаїття видів та моделей освітніх установ стає просто необхідною для нас: як же можна побудувати працюючу теорію управління без розумної теорії керованого об’єкта?».
Узагальнюючи сказане, О.І.Мармаза вважає, що управління навчально-виховним закладом – це доцільна активна взаємодія керівника з іншими учасниками педагогічного процесу, технічним (обслуговуючим персоналом, та громадськістю, спрямована на координацію та узгодження зусиль, упорядкування педагогічної системи та переведення її на більш високий якісний рівень).
Зупинимось на категорійній основі даної лекції.
Менеджер освіти – керівник, який володіє професійними знаннями та вміннями для реалізації ефективного управління закладом освіти.
Місією менеджера — директора школи є створення сприятливого середовища для динамічної взаємодії освітніх процесів та розвитку учнів готовності до зміни в умовах життєдіяльності, до творення свого майбутнього.
Метою управлінської діяльності шкільного менеджера є визначення способів подолання невідповідностей між стандартом освіти та педагогічною творчістю персоналу.
Завданням шкільного менеджменту є забезпечення розробки та реалізації організаційної структури управління взаємодією освітніх процесів з урахуванням можливих варіантів за всіма їх параметрами.
Управління освітою належить до соціального управління. Соціальне управління – «вплив на суспільство з метою його упорядкування, збереження якостей, специфіки, удосконалення і розвитку».Соціальне управління регулює економічну, соціально-політичну та духовну сфери життя. Управління освітою, зокрема, відповідає за духовну сферу. Г.В. Єльнікова вважає, що по суті управління освітою можна визначити як цілеспрямований вплив суб’єктів управління різних рівнів (державного, регіонального, місцевого) на всі ланки освіти з метою гармонійного розвитку підростаючого покоління, життєдіяльність якого забезпечує збереження й подальший розвиток соціального організму та культури суспільства.
Всі складові пов’язані між собою, працюють одна на одну. У такому поєднанні вони працюють на реалізацію провідної мети: виховання, навчання, освіти і розвитку дитини
.