Система знань та умінь керівника навчального закладу
Систему знань та умінь керівника дві підсистеми.
До першої входять такі групи: соціально-правові, фінансово-економічні, педагогічні, управлінські, психологічні знання. До другої підсистеми — методологічні, нормативні, змістовні знання, знання способу діяльності та уміння, які утворюють гносеологічний ряд: (рис. 3).
Такі групи знань виокремлено, зважаючи на те, що:
основний вид діяльності керівника школи — управлінський, що обумовлює необхідність досконалого знання теорії та практики управління,;
керівник управляє соціальною системою, тобто системою, яка об'єднує людей;а відтак він повинен знати основи психології менеджменту;
Рис. 2 Модель функціональної компетентності керівника
3) об'єкт управлінської діяльності керівника — школа — обумовлює необхідність оволодіння психолого-педагогічними знаннями та уміннями;
керівник школи може здійснювати управління тільки на основі глибокої обізнаності в соціально-правовій сфері;
директор навчального закладу забезпечує його функціонування та розвиток, виходячи зі знання основних механізмів господарювання та фінансово-економічних знань.
Окреслені групи знань відбивають специфіку керівної діяльності директора школи, її серцевиною та конкретним змістом є управління та відповідно — знання з основ менеджменту. Знання та уміння з психології, педагогіки, права, економіки забезпечують ефективне управління, тому мають більш загальний характер.
З точки зору діяльнісного підходу знання управлінця можна поділити на чотири групи, які утворюють гносеологічний ряд:
теоретико-методологічні: закони, закономірності ідеї, теорії;
теоретико-нормативні: принципи, правила, нормативи, інструкції, положення;
теоретико-предметні (змістовні): категорії, основні поняття, факти, явища, процеси;
теоретико-процесуальні (способу діяльності): методи, способи, прийоми, операції.
У поєднанні зі специфікою діяльності керівника пропонована класифікація набуває предметного управлінського змісту.
У представленій парадигмі знання замикаються на методиках, тобто на знаннях способу дії, які безпосередньо виходять на професійні уміння
Таким чином, на основі знань формуються управлінські уміння.
За цільовими ознаками їх можна згрупувати в діагностико-прогностичні, організаційно-регулятивні, контрольно-коригуючі (В. І. Бондар, В. І. Маслов).
У широкому розумінні, діагностико-прогностичні вміння пов'язані зі збиранням, аналізом, систематизацією інформації, визначенням проблем, постановкою цілей, завдань, розробкою стратегічних та тактичних планів, програм дій та алгоритмів окремих видів діяльності.
Організаційно-регулятивні вміння спрямовані на забезпечення реалізації різних планів, програм, управлінських рішень, створення матеріальних, технічних умов, добір та розстановку кадрів, координацію зусиль усіх учасників навчально-виховного процесу.
Контрольно-коригуючі уміння — це уміння визначати стандарти, норми, критерії та методи оцінювання справ відповідно до них, вносити необхідні зміни, доповнення, уточнення на підставі обробки наслідків контролю, давати рекомендації щодо покращення роботи.
У вузькому значенні, діагностико-прогностичні, організаційно-регулятивні, контрольно-коригуючі уміння — це способи реалізації управлінських функцій.
Модель компетентності керівника обумовлюється функціонально-посадовими обов'язками, які виконують роль дозиметра функцій управління. На них позначаються розбіжності в основних видах діяльності, зокрема — в типологічних функціях управління. Так, орієнтовно зміст функціональних обов'язків директора середньої загальноосвітньої школи може мати такий перелік:
Директор забезпечує реалізацію державної освітньої політики і діє від імені навчально-виховного закладу.
Здійснює загальне управління школою.
Організовує виконання законодавчих, нормативних актів, рішень, розпоряджень, інструкцій Міністерства освіти України та його органів на місцях.
Визначає основні напрями діяльності освітнього закладу на основі аналізу тенденцій розвитку соціальних процесів, освітнього замовлення в регіоні, потенціальних можливостей педагогічних кадрів, методичного забезпечення, економічних та матеріальних умов.
Підбирає і розставляє педагогічні кадри та обслуговуючий персонал.
Створює умови для підвищення кваліфікації вчителів та для наукової організації їх праці.
Організовує атестацію педагогічних працівників.
Здійснює координаційні зв'язки з громадськістю, батьками, позашкільними закладами освіти.
Забезпечує зміцнення, розвиток та раціональне використання навчальної та матеріальної бази школи.
10. Забезпечує дотримання вимог санітарно-гігієнічного режиму, охорони праці, життя, здоров'я дітей, техніки безпеки.
11. Розпоряджається у встановленому порядку шкільними коштами, майном, укладає угоди, відкриває рахунки в установах банку, є розпорядником кредитів.
12. Видає у межах своєї компетентності накази та розпорядження, забезпечує належну постановку діловодства та збереження документації у школі.
13 Виробляє та затверджує за погодженням із профспілковим комітетом посадові обов'язки всіх працівників навчально-виховного закладу.
Керує роботою педагогічної ради школи, діяльністю своїх заступників, вчителями та технічними працівниками.
Організовує навчально-виховний процес, здійснює контроль за його перебігом та результатами.
Здійснює контроль за якістю викладання та рівнем знань, умінь та навичок учнів, виконанням навчальних планів та програм.
17.Відповідає перед загальними зборами (конференцією), педагогічними працівниками, учнями, батьками, засновником за свою діяльність.
Веде облік особового складу працівників школи та учнів, бланків атестатів, свідоцтв, похвальних грамот та інших документів, виконання кошторису школи.
Відповідає за стан навчально-виховної роботи та звітує перед районним (міським) відділом освіти.
Представляє працівників та учнів школи для нагород, вживає заходів щодо заохочення та стягнення тощо.
Посадові обов'язки директора сучасного навчального закладу розроблені та широко представлені різними авторами і колективами [В.І. Бондар, П.І. Дроб’язко, Л.М. Калініна, Н.М. Островерхова, В.І.Маслов, М.В. Гадяцький,Л. Фурсенко та інші].
Таким чином, функціональна компетентність — це система знань та умінь керівника, адекватних структурі та змісту управлінської діяльності, яка повною мірою забезпечує виконання функціонально-посадових обов'язків. Тому для цілеспрямованого підвищення функціональної компетентності керівника необхідно професіографічний базис конкретизувати в кожному окремому випадку відповідно до типу очолюваної установи та типологічних функцій управління.
ОЦІНЮВАННЯ КОМПЕТЕНТНОСТІ КЕРІВНИКА
У процесі дослідження проблеми функціональної компетентності керівника закладу освіти постає питання про те, що можна вважати основними критеріями ефективності управлінської діяльності.
Ефективність — це філософська категорія. Вона означає досягнення певного ефекту, потрібного результату. В. М. Блінов доводить, що ефективність, як і вірогідність, показує ступінь наближення до дійсності, до найбільш потрібного результату, тобто характеризує співвідношення між рівнями певної діяльності за ступенем наближення до кінцевої або заданої мети. У вузькому значенні поняття ефективність означає результативність.
Оскільки в типовій посадовій професійно-кваліфікаційній моделі керівника представлено в ідеальному образі, то шкала оцінювання реального керівника буде спрямована в бік «О» (рис. 17).
0 1 2 3 4
Зона непри- Критичний Пересічний Високий Вищий пустимого рівень рівень рівень рівень
Рис. 17. Шкала оцінювання керівника
Розроблена процедура визначення рівня функціональної компетентності ґрунтується на відомих у галузі освітнього менеджменту наукових працях В. І. Бондаря, Г. А. Дмитренка, В. І. Маслова, О. П. Тонконогої та інших учених.
До змісту оцінки рівня функціональної компетентності керівника входять такі компоненти, як оцінка знань керівника, оцінка самої діяльності, оцінка результатів діяльності.
Процедура встановлення рівня функціональної компетентності передбачає:
Визначення кола основних знань та умінь керівника школи. За критеріальну основу беруться загальні функції управління.
Визначення суб'єктів оцінювання. Це — сам керівник, завідувач райво (або завідувач методкабінету райво), колеги (заступник, вчителі), методисти УО тощо.
Визначення шкали оцінювання. Відповідно до рівнів кваліфікації: 1, 2, 3, 4бали.
— критичний рівень — малоефективний — характеризується недостатнім запасом професійних знань, низьким розвитком професійних умінь та незначними результатами діяльності.
— пересічний рівень — характеризується поєднанням позитивних та негативних результатів управлінської діяльності, обумовлених невисоким рівнем професійних знань та умінь керівника.
— високий рівень — характеризується наявністю необхідних для керівної роботи знань, стійких управлінських умінь та навичок, позитивних результатів діяльності.
— вищий рівень кваліфікації — еталонний — повністю відповідає сучасним вимогам до керівника школи.
4. Визначення методики встановлення реального рівня функціональної компетентності.
Для визначення рівня професійної компетентності керівника навчального закладу пропонується використати кваліметричний підхід, який дає можливість у кількісній оцінці відобразити якісні показники. Оцінювання знань керівника, його управлінських умінь та результативності діяльності відбувається за коефіцієнтами: професійні знання — 1, управлінські вміння — 2, результативність діяльності — 3.
Спочатку в балах від 1 до 4 оцінюється кожний показник, оцінка в балах множиться на коефіцієнт відповідної групи показників, результати сумуються (табл. 1). Потім за шкалою визначається рівень кваліфікації керівника школи.
Примітка Максимальна оцінка за кожний із показників становить:
професійні знання: 20 балів = (4 х 1) х 5;
управлінські уміння: 24 бали = (4 х 2) х 3;
результативність діяльності: 24 бали = (4 х 3) х 2.
Максимальна оцінка, яку можна одержати за всі показники, відповідно становить: 68 балів (20 + 24 + 24).Розподіл набраних балів за шкалою оцінювання:
1-й рівень — 34—44 бали;
2-й рівень — 45—55 балів;
3-й рівень — 56—62 балів;
4-й рівень — 63—68 балів.
Таблиця 1.