24. Принципи та методи інновац-го мен-ту.

До основних принципів, які притаманні іннов-му мен-ту, відносять:

1)Дослідницький стиль прийняття рішень. Реалізується у поєднанні власних досліджень і залучення з цією метою наукових організацій, вищих навчальних закладів, консультац.центрів. Націлений на подолання домінуючого ще на багатьох підприємствах стилю „ми все можемо самі”.

2)Творчий підхід до аналізу непередбачених ситуацій реалізується у використанні системного аналізу проблем, що виникають, економіко-математичного моделювання процесів прийняття рішень у кожній з функцій управління інноваціями.

3)Принцип підвищення оперативності управління інновац.розвитом реалізується в реакції інновац.управління на зміни в зовн.середовищі.

4)Принцип центральної ситуації полягає у формуванні системи факторів управління розвитком усіх систем виробництва та узгодження їх із певними цілями управління.

Методи інновац.мен-ту: 1)методи виявлення думок: інтерв’ю, анкетування, вибіркові опитування, експертиза. 2)аналітичні методи: сист.аналіз, написання сценаріїв, фунц.-вартісний аналіз, економ.аналіз. 3)методи оцінки: оцінка продукту, витрат, порога прибутковості, ризику і шансів, ефективності інновацій, наук-тех.рівня конкур-спроможності розробок, орг-тех.рівня виробництва. 4)методи генерування ідей: мозкова атака, метод 6-3-5, м-д синектики, морфологічний аналіз, ділові ігри і ситуації. 5)м-ди прийняття рішень: економ-математ.моделі, побудова дерева рішень, порівняння альтернатив. 6)м-ди прогнозування: експертні, екстраполяції, аналогії, м.Дельфі, регресивний аналіз, імітаційні моделі. 7)м-ди наочного уявлення: графічні моделі, фізичні моделі, посадові описи та інструкції. 8)м-ди аргументування: презентації, проведення переговорів.

Алгоритм вибору методів менеджменту включає такі дії :

• 1)дослідження, аналіз та оцінку ситуації, характеру інтересів учасників інноваційної діяльності;

• 2)виявлення напрямків дії на об’єкт управління;

• 3)вибір складу і змісту методів;

• 4)забезпечення умов для застосування обраних методів;

• 5)практичне впровадження методів

25.Характеристика основних функцій інновац.Мен-ту.

Під функціями інн.мен-ту розуміється вид діяльності, яка необхідна для реалізації загальних завдань управління інноваціями.

Функції:

1)Прогнозування. Спрямована на розроблення прогнозів ноук-тех.розвитку на тривалу перспективу. Під прогнозом розуміється науково обґрунтована думка про можливі зміни техніко-економчного, технолог., соц.стану обекта управління в цілому і його окремих частин.

Прогнозування інновацій – це спосіб визначити перебіг подій в майбутньому, виходячи з того, що відбувалось у минулому. Отже всі методи прогнозування ґрунтуються на аналізі тенденцій. Вирізняють такі типи прогнозів: *припущення, *метафора, *квазімодель, *емпірична модель. *аналітична модель.

2)Формування інновац.цілей. Цей процес є складовою всіх планових розрахунків в інновац.сфері. Інновац.цілі пов’язані з метою фірми, стратегіями, життєвим циклом інновацій і організації в цілому та є орієнтиром інновац.діяльності на задані періоди.

Заг.класифікація цілей інновац.мен-ту проводиться за такими критеріями: *рівнем (стратег, тактичні), *станом середовища (внутрішнє, зовн), *змістом (наукові, тех, економ, організаційні, соц., політ), *пріоритетністю (пріоритетні, постійні, разові, традиц), *періодом дії (довгостр., середньостр, короткостр), *функціональною структурою (НДДКР, вир-во, персонал, фін-си, маркетинг), *стадіями жит.циклу інновації (виникнення, зростання, зрілість, спад, заверш-ня ж.ц.).

3)Планування полягає в обґрунтуванні основних напрямків і пропорцій інновац.діяльності відпов.до прийнятих прогнозів та цілей розвитку, можливостей ресурсного забез-ня, інновац.потенціалу організації, попиту ринку. План-ня охоплює розроблення планових завдань в інновац.процесі і упровадження ії практично. Значення функції полягає в тому, що в процесі планових розрахунків забезпеч-ся деталізація цілей інновац.дія-ті, доведення їх до окр.структурних підрозділів і виконавців, визнач-ня складу необ-х ресурсів, узгодження строків реаліз-ї проектів, програм і окр.робіт, установлених на певний період.

4)Координація – процес узгодження діяльності всіх ланок сис-ми управління, апарату упр-ня підрозділів НДДКР і окремих спеціалістів. Коорд-я забезпечує єдність відносин суб’єкта і об’єкта управління. Коорд-я є основою структури орг-ї, яку зазвичай визначають як сукупність сталих зв’язків в організації. Зв’язки - це виявлення відносин, а не дії, вони різняться тим, як реалізується відносини коорд-ї. Розріз-ть такі пари зв’язків: вертикальні і горизонт., лінійні та функц-ні, формальні і неформ.

5)Організація. Сутність полягає в забезпеченні виконання планових завдань і об’єднання людей, які спільно реалізують інновац.плани, програми, проекти на базі відпов.правил і процедур. Ця функція забезпечує раціональне поєднання в просторі та часі всіх елементів інновац.процесу, що вможливлює найефект-ше виконання планових завдань і визначає умови, у яких вони будуть виконуватись. Орг-я може мати формальний і неформ.харак-р.

6)Стимулювання – спонукання працівників до зацікавленості в результатах своєї праці зі створення і реалізації інновацій. Передбачає створення сис-ми морал-х і матер.заохочень для співробітників орг-ї у підвищенні проф.рівня. просуванні по службі, покращенні психолог.клімату, що дає змогу підвищити продуктивність як індивід-ї, так і колект.праці, забезпечити конкур-спром-ть і процвітання орг-ї в довгостроковій перспективі.

7)Контроль. Полягає в перевірці організації інновац.процесу, плану виконання створення новинок, реалізації інновацій. Завданням інновац.контролю є: *збір і систематизація інф-ї про стан інновац.діяльності та її результати, *оцінка одерж-х результатів діял-ті, *аналіз причин відхилення і чинників, які впливають на результат діяльності, *підготовка і реалізація рішень, які спрямовані на досягнення намічених цілей розвитку та подолання відхилень.