21. Завдання, принципи та складові системи фінансового забезпечення інноваційної діяльності.

Система фінансового забезпечення складається з взаємопов’язаних елементів з ієрархічним підпорядкуванням та специфічними функціональними особливостями. Вона включає:

• джерела надходження фінансових засобів для здійснення інноваційної діяльності (процес фінансування);

• механізм акумуляції засобів, що надходять з різних джерел, політику (принципи та процедуру) вкладання мобілізованого капіталу;

• механізм контролю за інвестиціями;

• механізм повернення авансованих в інноваційні процеси засобів.

Системі фінансового забезпечення інноваційної діяльності, виходячи з сукупності її елементів, властиві розподільча та контрольна функції.

Формування системи фінансування інновацій має відбуватися з урахуванням таких принципів:

• спрямованість на швидке і ефективне впровадження сучасних науково-технічних досягнень як цільова орієнтація системи;

• логічність, обґрунтованість та юридична захищеність засобів та механізмів, що використовуються;

• множинність джерел фінансування;

• широта та комплексність системи, тобто використання максимальної кількості техніко-технологічних новацій та можливих сфер їх використання;

• адаптивність та гнучкість, що передбачає налаштування всієї системи фінансування та її окремих елементів на динамічні зміни середовища для підтримки її максимальної ефективності.

В умовах сьогодення головними задачами системи фінансування інноваційної діяльності є:

• створення необхідних передумов для переходу вітчизняного виробництва на інноваційний шлях розвитку;

• збереження і розвиток стратегічного науково-технічного потенціалу за пріоритетними напрямками розвитку;

• розвиток інтеграції освіти, науки і виробництва з метою підготовки висококваліфікованих кадрів для створення новацій та управління інноваційною діяльністю;

• забезпечення умов для активізації фундаментальних, прикладних досліджень і розробки нових технологій з метою виходу вітчизняної продукції на світовий ринок.

22.Економічний, правовий та організаційний механізм реалізації державної інноваційної політики

Правовий механізм. Закони є правовим фундаментом розвитку інноваційного бізнесу в будь-якій країні. Кожна держава по-своєму комбінує таку їх кількість, щоб забезпечити інноваційну діяльність на принципах довгостроковості та економічної зацікавленості підприємців. Це закони про патенти, товарні знаки, авторське право, антитрестівське законодавство, пільгові кредити, закони, що передбачають можливість примусового ліцензування технологій, про стимулювання інвестицій у венчурний бізнес і багато інших.

В Україні основним законодавчим актом, що регулює інноваційну діяльність є Закон України «Про інновацій діяльність» 2002 р, а також програми уряду.

Економічний механізм. Являє собою сукупність методів державного стимулювання, зокрема бюджетного фінансування. Фундаментальні дослідження в усіх розвинених країнах світу здійснюються, головним чином (на 80 %) за рахунок держави. Однак з просуванням НДДКР до завершення все більша їх частина переноситься у приватний сектор і фірми починають брати дедалі більшу участь у його фінансуванні.

Організаційний механізм. Передбачає створення необхідних соціально-економічних умов для розвитку інноваційного підприємництва. Головне в цьому напрямі – створення відповідних господарських структур, які й будуть реалізовувати принципи державної інноваційної політики. Це технополіси, технопарки, бізнес-інкубатори, стратегічні альянси, венчурні фірми тощо.

23. Сутність, цілі та задачі інноваційного менеджменту.

З позицій підприємства (корпорації) механізм управління інновац діяльністю завжди конкретний, оскільки спрямований на досягнення конкретних інноваційних цілей шляхом впливу на конкретні чинники, які забезпечують досягнення намічених цілей, і цей вплив здійснюється за доп використання конкретних ресурсів або потенціалів під-ва. Таким чином, ІМ – це сукупність ек, мотив-них, правових засобів, методів і форм управління інновац діяльністю конкретного об”єкта управління з метою одержання найоптимальнішим шляхом ек-них рез-тів цієї діяльності.

Цілі ІМ: 1)забезпечення довгострокового функціонування інноваційного процесу на основі ефективної орг-ції всіх його складових елементів і систем; 2)ствогрення конкурентоспроможної інновац продукції, технологій найбільш ефективним і оптимальним шляхом.

Завдання ІМ: 1.Вироблення стратегічної інноваційної політики і мех-мів її здійснення. 2.Формування стратегічних, довго- і короткострок цілей інновац діяльності. 3.Розроблення планів, програм, проектів та їх виконання. 4.Створення організац-вир-чої стр-ри і стр-ри управління інновац діяльністю. 5.Планування орг-ції процесів розроблення інновацій. 6.Спостереження (к-ль) за виконанням етапів, стадій інновац процесу в часі та синхронізацією всіх видів діяльності. 7.Підбір і розміщення кадрів, створення творчої атмосфери та мотивації інтелект-ї праці. 8.Календарне планування роботи і к-ль її виконання. 9.Комплексне формування та використання інновац потенціалу під-ва. 10.Організація і кооперація інновац програм, прискорення їх розроблення. 11.Створення тимчасових цільових груп для комплексного вирішення інновац проблем. 12.Спостереження й оцінка світових тенденцій наук-тех розвитку.