- •Інноваційна діяльність: сутність, зміст та види. Сфера інноваційної діяльності.
- •Основні підходи до розуміння сутності інноваційного підприємництва. Бізнес-модель як об’єкт інноваційного перетворення.
- •Класифікація інновацій: найважливіші критерії та застосування в управлінні нововведеннями на підприємствах.
- •8. Сутність та структура інноваційного процесу.
- •9. Циклічний характер інноваційного розвитку. Теорія й.Шумпетера.
- •10. Основні положення хвильової теорії м.Д.Кондратьєва.
- •11.Основні положення неоклас.Теорії нововведень г.Менша. Значення концепції s-образних кривих в обґрунтуванні доцільності впровадження нововведень.
- •Об’єкти промислової власності, отримані внаслідок реалізації інноваційного процесу – їх сутність та відмінності в правовій охороні.
- •Дослідно-конструкторські розробки: їх мета, види робіт та склад документації за основними стадіями.
- •Правова охорона об’єктів авторського права та нетрадиційних об’єктів інтелектуальної власності.
- •15. Характеристика основних моделей поширення інновацій.
- •Трансфер технологій: сутність, форми і методи реалізації.
- •17.Причини та чинники, що обумовлюють зростання ролі держави в регулюванні інноваційної діяльності.
- •Завдання, принципи та складові системи фінансового забезпечення інноваційної діяльності.
- •24. Принципи та методи інновац-го мен-ту.
- •25.Характеристика основних функцій інновац.Мен-ту.
- •26. Прогнозування в інновац.Мен-ті: задачі та методи.
- •27. Цілевстановлення в інновац.Мен-ті. Методи формування „дерева цілей” організації.
- •Характеристика спеціальних функцій інноваційного менеджменту.
- •29. Основні якості, що повинні бути притаманні менеджерам в інновац.Сфері.
- •Управлінські рішення в інноваційному менеджменті: сутність, класифікація, вимоги та види відповідно до сфери компетенції.
- •Інноваційний розвиток організацій: сутність, особливості формування цілей розвитку та чинники, що виливають на зміни в системі управління.
- •Інноваційна сприйнятливість організацій. Характеристика чинників, які визначають сприйнятливість організацій до інновацій.
- •33. Особливості взаємодії організації і нововведень за д.Р.Кімберлі та завдання інноваційного менеджменту для кожного типу.
- •34. Основні причини опору змінам та характеристика методів їх подолання.
- •35.Інноваційний потенціал організації: основні складові та методи оцінки.
- •36.Характеристика основних підходів до оцінки інноваційного потенціалу підприємства та особливості їх застосування.
- •37.Сутність та особливості інноваційних стратегій. Позитивні наслідки та ускладнення, що супроводжують впровадження інноваційних стратегій в організаціях.
- •38.Типи інноваційних статегій за «менеджерскою поведінкою».Можливі наслідки застосування для підприємства
- •39. Сутність та завдання стратегічного та оперативного планування інновацій.
- •Інноваційні складові базових стратегій інтенсивного та інтеграційного розвитку.
- •Стратегії інтеграційного зростання
- •41.Характеристика основних етапів розробки інноваційних стратегій.
- •42.Сутність та значення swot-аналізу при виборі інноваційної стратегії.
- •Характеристика процесу розроблення і впровадження нового продукту.
- •Організаційні форми інтеграції науки і виробництва, особливості управління ними.
- •45.Порівняльна характеристика “технопарку” і “технополісу”
- •Види між фірмової кооперації при здійснення інноваційного процесу, особливості управління.
- •47.Переваги та недоліки структур, організованих за галузями науки, за продукт.Ознакою та за стадіями нддкр.
- •48.Матричні структури: сутність, види, особливості застосування.
- •49.Переваги та недоліки способів послідовної, паралельної та інтеграл. Організації робіт в ін.Процесі.
- •Інноваційний проект: сутність, спільні ознаки, критерії класифікації.
- •Життєвий цикл та учасники інноваційного проекту.
- •Характеристика видів проектного фінансування.
- •54. Роль і значення бізнес-інкубаторів для розвитку інноваційної діяльності.
- •Характеристика моделі управління інноваційним проектом: wbs, obs, матриця відповідальності тощо.
- •56. Фінансування інноваційної діяльності венчурним капіталом.
- •57. Методи стимулювання творчої активності персоналу в управлінні інноваційною діяльністю.
- •58. Суть інноваційної культури організації, її склад та способи її формування.
- •59. Методи економічного оцінювання ефективності інноваційно-інвестиційних проектів: метод чпв, ід, внд, Tок .
- •Повноваження керівника проекту в слабкій, сильній і збалансованій матриці.
- •Сутність та характеристика основних етапів управління ризиками інноваційного проекту.
- •Співвідношення понять ефект та ефективність інновацій. Види ефектів від реалізації інновацій, основні показники для їх оцінки.
- •64. Стимулювання вищого менеджменту організації до інноваційної діяльності: характеристика складових стимулюючого контракту топ-менеджера.
17.Причини та чинники, що обумовлюють зростання ролі держави в регулюванні інноваційної діяльності.
Необхідність держ регулюв інновац процесів зумовлена: 1. Масштабами фін витрат на проведення досліджень і реалізацію їх результатів. 2. Багато які інновації можуть бути ек ефективними за масштабу впровадж, який перевищує певний критичний мінімум, і наявності достатньо місткого ринку. 3. Ізольоване здійснення інновацій призводить до істотних збитків не тільки для окремої фірми, а й для ек-ки в цілому. Крім того, існують ііновац процеси, які взагалі не можуть здійснюватись на комерційних засадах.
Ці та інші особливості інновац процесів свідчать, що ефективна інновац стратегія розвитку нац підпр-в не може обійтись без держ підтримки.
Обмеженість ринкових механізмів як середовища вироблення і розповсюдження інновацій обумовлено такими головними факторами:
Ізольоване здійснення інновацій може призвести до дублювання витрат на НДПКР;
Фундаментальні наукові дослідження не можуть бути комерціалізовані;
Потреба у зовнішніх стимулах для впровадження інноваційних проектів;
Патентно-ліцензійні механізми попереджають тенденції до монопольного володіння новаціями;
Можливість зовнішнього стимулювання для розповсюдження інновацій.
До основних напрямів держ регулювання іновац діяльності належать такі:
1.Акумулювання фін ресурсів на наук дослідження.
2.Всебічне сприяння розвитку науки. 3.Формування держ замовлень на НДДКР. 4.Координація інновац діяльності. 5.Стимулювання інновац процесу та діяльності шляхом підтримки конкуренції. 6.Створення правової бази інновац процесів.
7.Кадрове забезпечення інновац. 8.Формування наук-інновац інфраструктури, інформаційних сис-м, консультат-юр послуг.
9.Інституціональне забезпечення інновац процесів.
10.Підвищення суспільного статусу інновац діяльності через заохочення інноваторів.
11.Регіональне регулювання інновац процесів.
12.Регулювання міжнародних аспектів інновац процесів.
Отже, механізм держ регулюв інновац розвитком розглядається як складова сист управл господарюванням країни. Формування інновац мех-му в Укр перебуває поки що в початковій стадії. Тому нагальною проблемою є розроблення політики сталого інновац розвитку держави і побудови ек мех-му її забезпечення та реалізації в ринк умовах.
18. Мета, напрямки та основні принципи державної інноваційної політики.
Інноваційна політика – комплекс принципів та взаємопідтримуючих економічних, правових, організаційних і соціальних методів планування, стимулювання, регулювання та контролю процесів інноваційної діяльності в наук-тех та вир-чій сферах.
Метою інноваційної політики є сприяння розвитку науки й техніки, підвищення інновац активності, що забезпечує конкурентоспроможність нац продукції на світовому ринку, обороноздатність країни, покращує екологічну ситуацію, а також сприяє розвитку венчурного довгострокового бізнесу.
Пріоритетні напрями – тематичні сфери науки і техніки, які мають першочергове значення для досягнення перспективних і поточних цілей соц-ек розвитку. Пріоритетні напрями: 1)інформаційні технології, електроніка; 2)вир-чі технолог; 3)нові мат-ли і хім продукти; 4)технології живих сис-м, у т.ч. біотехнології; 5)транспорт; 6)енергетика, паливо; 7)екологія
Принципи держ інновац політики: 1.Урядова підтримка фундамент дослідж. 2.Пріоритет інновацій над традиційним вир-вом (визнання за наукою провідної ролі в сис-мі продуктивних сил). 3.Свобода наук і наук-техніч творчості (забезпечується відповідними зак-ми актами та Конституцією). 4.Правова охорона та патентний захист інтелект-ї власності. 5.Інтеграцій наук, наук-тех діяльності та освіти (зміцнює взаємозв»язки між сист освіти та наук-вир сист-ми, що дає змогу прискорити впровадження інновац у вир-во, а наукову діяльність орієнтувати на вирішення вир-чих проблем). 6.Підтримка конкуренції у сфері науки і техніки, інновац діяльності (поєднання стимулювання з функціонуванням інновац структур в умовах конкурентного сер-ща). 7.Концентрація ресурсів на пріоритетних напрямах НДДКР. 8.Створення заг-господ інновац клімату. 9.Заохочення розвитку відсталих районів і стримування зростання існуючих агломерацій. 10.Підготовка та перепідгот кадрів для нових і новітніх галузей вир-ва. 11.Сприяння розвитку міжнародного наук співробітництва. 12.Ефективність (економічність) інновац процесів.
Таким чином інновац політика грунтується передусім на пріоритетах заг ек політики і має динимічний хар-р.
Характеристика джерел фінансування інноваційної діяльності вітчизняних підприємств.
Джерела фінансування інноваційної діяльності:
Власні фінансові кошти: нерозподілений прибуток, грошова частина внесків власників компанії, амортизація ( хоча на практиці ні)
Залучені фінансові кошти: емісія акцій, доброчинні внески.
Позикові фінансові кошти: банківські кредити, нетрадиційні види кредиту – лізинг, франчайзинг, безвідсоткові позики, випуск облігацій.
20. Характеристика прямих та непрямих методів реалізації державної інноваційної політики.
За ознакою форми дії на інноваційний розвиток ек-ки методи поділяються на методи прямого і непрямого регулювання.
Суть методів прямого регулювання плягає в тому, що держава бере на себе ініціативу у виборі пріоритетів наук-тех розвитку, фінансування та стимулювання розроблення важливих нац інновац програм.
Методи непрямого регулювання створюють економічні та правові умови для прискорення інноваційного розвитку, проте це не означеє, що такі умови мають бути однакові для всіх галузей розвитку науки і техніки. Держава може їх диференціювати відповідно до пріоритетних напрямів та програм. Але головне, щоб у межах кожного напряму чи програми наукові, дослідні та проектні орг-ції мали однакові ек й правові умови діяльності, що сприятиме розвитку конкуренції.
Загальні методи державного стимулювання інновац діяльності: 1.Пряме фінансування. 2.Надання індивідуальним винахідникам безпроцентних банківських субсидій. 3.Створення венчурних інновац фондів, що користуються податковими пільгами. 4.Зниження держ патентних зборів для індивідуальних винахідників. 5.Право на прискорену амортизацію обладнання. 6.Створення мережі технопарків і технополісів. 7.Цілеспрямоване субсидування державою дрібного інновац бізнесу у формі дотацій. 8.Пільгове оподаткування прибутку, що отримується від реалізації наук розробок. 9.Право об”єднання капіталів для спільного проведення НДДКР. 10.Звільнення від імпортних митних тарифів на майно наук орг-цій. 11.Податкові пільги для стимулювання вкладень у дрібний інновац бізнес. 12.Право фірм на отримання безкоштовних ліцензій на використання створених у наук центрах винаходів і відкриттів.