64. Стимулювання вищого менеджменту організації до інноваційної діяльності: характеристика складових стимулюючого контракту топ-менеджера.

В більшості зарубіжних компаній з метою стимулювання топ-менеджменту використовується стимулюючий контракт. Такий контракт відображає склад компенсаційного пакету керівників вищої ланки управління компанією та, як правило, має дві основні частини – фіксовану та змінну

Фіксована частина грошової винагороди топ-менеджменту (фіксована заробітна плата) не залежить від результатів діяльності компанії; вона є страхуванням її керівництва від надмірного ризику, якому воно піддається у випадку несприятливих макроекономічних умов або впливу форс-мажорних обставин. Величина цієї частини грошової винагороди топ-менеджменту встановлюється залежно від реальних обов’язків, відповідальності топ-менеджера, а також від галузі, масштабів діяльності компанії та перспектив її розвитку, від сформованої ситуації на ринку праці.

Основний стимулюючий ефект для дій вищого керівництва в інтересах компанії має змінна частина винагороди, розмір якої може визначатися або на базі абсолютних показників, або на базі відносних показників діяльності компанії. Саме через підсумки виробничо-господарської та іншої діяльності компанії виражається в основному результат праці топ-менеджерів.

Абсолютними показниками діяльності компанії, від яких залежить винагорода її топ-менеджменту, є фінансові показники (виторг, прибуток компанії, обсяг грошових потоків і т. д.) та курс акцій компанії.

У стимулюючий контракт в якості привілеїв за приналежність компанії можуть включатися також додаткові умови, пов’язані з матеріальною стороною взаємин менеджера й компанії, зокрема пільгове кредитування та “золотий парашут”. Кредитування топ-менеджменту під символічний відсоток є однією з найбільш використовуваних пільг, що забезпечує деяку лояльність вищого керівництва до компанії. “Золотий парашут” є умовою, що також може включатися в контракт із керівником вищої ланки управління компанією, гарантуючи йому одержання значних виплат у випадку його звільнення. Обсяг виплат по “золотих парашутах” становить, як правило, не більше одного відсотка від поточної ринкової вартості компанії.

65.Оцінювання перспективності та відбір інноваційно-інвестиційних проектів за методикою квантово-економічного аналізу.

Одним з найновіших методів аналізу інвестиційних проектів є квантово-економичний аналіз (КЕА). КЭА – новітня методологія прогнозу, що дозволяє не передчувати, а передбачати, і визначати ті проекти і компанії, що заздалегідь неефективні і не будуть мати успіху. КЕА не тільки «обчислює» приречені проекти, але виявляє причину, по якій починання приречене, і дозволяє вибрати прийом, що може виправити положення, що створилося.

Відмінність КЕА від використовуваних у даний момент концепцій у тім, що ці методи засновані на аналізі документів бухгалтерського обліку, прогнозі показників, застосування до них аудиторського аналізу і розрахунку  різних фінансових коефіцієнтів. Однак фінансовим розрахункам повинний передувати аналіз, що виявляє і відсіває апріорі неефективні і збиткові проекти.

З погляду КЕА більшість проектів гине саме тому, що їх окремі складові не відповідають один одному. Наприклад, якийсь продукт є кращим, але він не підходить для даного ринку. Або дана конкретна компанія не могла і не змогла позиціонувати даний продукт на даному ринку. Помітимо, що самі по собі і продукт, і колектив, і ринок по окремості гарні, і бізнес-аналітик дасть проектові «зелене світло». Однак компанія приречена, а інвестиція – загублена.

Квантовий економічний аналіз розглядає класифікацію етапів еволюції компаній, ринків і продуктів. Основна ідея концепції КЕА в тім, що важливі не рівні еволюційного розвитку продукту, компанії і ринку самі по собі, а правильне сполучення цих рівнів. Уміння визначати дозволені і заборонені сполучення дало можливість створити інструментарій для інвесторів, менеджерів і маркетологів, що постійно розширюється і поповнюється