- •Інноваційна діяльність: сутність, зміст та види. Сфера інноваційної діяльності.
- •Основні підходи до розуміння сутності інноваційного підприємництва. Бізнес-модель як об’єкт інноваційного перетворення.
- •Класифікація інновацій: найважливіші критерії та застосування в управлінні нововведеннями на підприємствах.
- •8. Сутність та структура інноваційного процесу.
- •9. Циклічний характер інноваційного розвитку. Теорія й.Шумпетера.
- •10. Основні положення хвильової теорії м.Д.Кондратьєва.
- •11.Основні положення неоклас.Теорії нововведень г.Менша. Значення концепції s-образних кривих в обґрунтуванні доцільності впровадження нововведень.
- •Об’єкти промислової власності, отримані внаслідок реалізації інноваційного процесу – їх сутність та відмінності в правовій охороні.
- •Дослідно-конструкторські розробки: їх мета, види робіт та склад документації за основними стадіями.
- •Правова охорона об’єктів авторського права та нетрадиційних об’єктів інтелектуальної власності.
- •15. Характеристика основних моделей поширення інновацій.
- •Трансфер технологій: сутність, форми і методи реалізації.
- •17.Причини та чинники, що обумовлюють зростання ролі держави в регулюванні інноваційної діяльності.
- •Завдання, принципи та складові системи фінансового забезпечення інноваційної діяльності.
- •24. Принципи та методи інновац-го мен-ту.
- •25.Характеристика основних функцій інновац.Мен-ту.
- •26. Прогнозування в інновац.Мен-ті: задачі та методи.
- •27. Цілевстановлення в інновац.Мен-ті. Методи формування „дерева цілей” організації.
- •Характеристика спеціальних функцій інноваційного менеджменту.
- •29. Основні якості, що повинні бути притаманні менеджерам в інновац.Сфері.
- •Управлінські рішення в інноваційному менеджменті: сутність, класифікація, вимоги та види відповідно до сфери компетенції.
- •Інноваційний розвиток організацій: сутність, особливості формування цілей розвитку та чинники, що виливають на зміни в системі управління.
- •Інноваційна сприйнятливість організацій. Характеристика чинників, які визначають сприйнятливість організацій до інновацій.
- •33. Особливості взаємодії організації і нововведень за д.Р.Кімберлі та завдання інноваційного менеджменту для кожного типу.
- •34. Основні причини опору змінам та характеристика методів їх подолання.
- •35.Інноваційний потенціал організації: основні складові та методи оцінки.
- •36.Характеристика основних підходів до оцінки інноваційного потенціалу підприємства та особливості їх застосування.
- •37.Сутність та особливості інноваційних стратегій. Позитивні наслідки та ускладнення, що супроводжують впровадження інноваційних стратегій в організаціях.
- •38.Типи інноваційних статегій за «менеджерскою поведінкою».Можливі наслідки застосування для підприємства
- •39. Сутність та завдання стратегічного та оперативного планування інновацій.
- •Інноваційні складові базових стратегій інтенсивного та інтеграційного розвитку.
- •Стратегії інтеграційного зростання
- •41.Характеристика основних етапів розробки інноваційних стратегій.
- •42.Сутність та значення swot-аналізу при виборі інноваційної стратегії.
- •Характеристика процесу розроблення і впровадження нового продукту.
- •Організаційні форми інтеграції науки і виробництва, особливості управління ними.
- •45.Порівняльна характеристика “технопарку” і “технополісу”
- •Види між фірмової кооперації при здійснення інноваційного процесу, особливості управління.
- •47.Переваги та недоліки структур, організованих за галузями науки, за продукт.Ознакою та за стадіями нддкр.
- •48.Матричні структури: сутність, види, особливості застосування.
- •49.Переваги та недоліки способів послідовної, паралельної та інтеграл. Організації робіт в ін.Процесі.
- •Інноваційний проект: сутність, спільні ознаки, критерії класифікації.
- •Життєвий цикл та учасники інноваційного проекту.
- •Характеристика видів проектного фінансування.
- •54. Роль і значення бізнес-інкубаторів для розвитку інноваційної діяльності.
- •Характеристика моделі управління інноваційним проектом: wbs, obs, матриця відповідальності тощо.
- •56. Фінансування інноваційної діяльності венчурним капіталом.
- •57. Методи стимулювання творчої активності персоналу в управлінні інноваційною діяльністю.
- •58. Суть інноваційної культури організації, її склад та способи її формування.
- •59. Методи економічного оцінювання ефективності інноваційно-інвестиційних проектів: метод чпв, ід, внд, Tок .
- •Повноваження керівника проекту в слабкій, сильній і збалансованій матриці.
- •Сутність та характеристика основних етапів управління ризиками інноваційного проекту.
- •Співвідношення понять ефект та ефективність інновацій. Види ефектів від реалізації інновацій, основні показники для їх оцінки.
- •64. Стимулювання вищого менеджменту організації до інноваційної діяльності: характеристика складових стимулюючого контракту топ-менеджера.
49.Переваги та недоліки способів послідовної, паралельної та інтеграл. Організації робіт в ін.Процесі.
1. Традиційна послідовна організація робіт. У разі послідовної організації робіт інноваційний процес здійснюється по черзі в різних функціональних підрозділах фірми. Після завершення роботи в черговому підрозділі передбачається прийняття одного з двох рішень: продовжувати чи зупинити здійснення проекту створення нового продукту. За умови такої організації початок роботи в наступному підрозділі прямо залежить, з одного боку, від завершення роботи в попередньому підрозділі, а з іншого — від прийняття керівником фірми позитивного рішення.
Послідовна організація робіт має такі переваги:
а) обмежує фінансовий ризик, пов'язаний з розробкою інноваційного процесу, тому що інвестування розробки програми на кожному етапі відновлюється лише після повторної його оцінки і відповідного рішення керівника фірми;
б) спрощується контроль за ходом робіт, які на кожному етапі відносяться до подібного виду діяльності і проводяться у відповідному підрозділі.
Недоліком послідовної організації є тривалість роботи ми І створенням інновації. Загальна тривалість інноваційного процесу дорівнює сумі витрат часу всіма підрозділами, які були залучені до роботи, крім того, ці витрати збільшуються на час, необхідний керівництву фірми для послідовного прийняття кількох рішень.
Успіх чи невдача інновації значною мірою залежать від якості й ефективності взаємозв'язків між виконавцями, що беруть участь у її розробці, взаємодії підрозділів, кожен з яких несе відповідальність за свій етап роботи.
2.Паралельна організація робіт. За такої організації інноваційного процесу початок роботи не потребує завершення по переднього етапу роботи, здійснюваного в іншому підрозділі, а допускає одночасне їх проведення. При цьому передбачається оцінка кожного етапу роботи після його закінчення і прийняття відповідно цієї оцінки рішення про продовження робіт. Порівняно з послідовною, паралельна організація робіт дає змогу скоротити тривалість інноваційного процесу, але збільшує фінансовий ризик, бо рішення приймається вже після початку на ступного виду роботи.
У сучасних умовах конкурентної боротьби за ринки збуту недоліки паралельного і послідовного методів організації інноваційного процесу іноді перевищують їхні переваги. Проте фірма не отримує переваг від нововведення, якщо воно надійде на ринок пізніше нововведення свого конкурента.
3.Інтегральна організація робіт. Дає змогу поєднувати в часі виконання усіх видів і фаз інноваційного процесу, пов'язаного зі створенням інновації. Для цього формується змішана бригада, до складу якої включають усіх необхідних фахівців, що дає можливість одночасно вирішувати всі питання розробки, синхронізувати дії з організації виробництва та післяпродажного обслуговування нового виробу.
Інноваційний процес перестає бути послідовністю видів робіт, які виконуються в різних підрозділах фірми, і перетворюється м комплексний процес з одним керівником.
До переваг інтегральної організації належать: *скорочення термінів розробки; *оперативне реагування на зміни, що відбуваються в середовищі; *активне співробітництво та творча атмосфера між усіма учасниками інноваційного процесу, що забезпечує потік нових ідей.
Інтегральна організація роботи ґрунтується на децентралізації та самостійності підрозділів, що забезпечує їх високу маневреність, оперативність, гнучкість у прийнятті рішень щодо проблем з організації інноваційного процесу
