- •Інноваційна діяльність: сутність, зміст та види. Сфера інноваційної діяльності.
- •Основні підходи до розуміння сутності інноваційного підприємництва. Бізнес-модель як об’єкт інноваційного перетворення.
- •Класифікація інновацій: найважливіші критерії та застосування в управлінні нововведеннями на підприємствах.
- •8. Сутність та структура інноваційного процесу.
- •9. Циклічний характер інноваційного розвитку. Теорія й.Шумпетера.
- •10. Основні положення хвильової теорії м.Д.Кондратьєва.
- •11.Основні положення неоклас.Теорії нововведень г.Менша. Значення концепції s-образних кривих в обґрунтуванні доцільності впровадження нововведень.
- •Об’єкти промислової власності, отримані внаслідок реалізації інноваційного процесу – їх сутність та відмінності в правовій охороні.
- •Дослідно-конструкторські розробки: їх мета, види робіт та склад документації за основними стадіями.
- •Правова охорона об’єктів авторського права та нетрадиційних об’єктів інтелектуальної власності.
- •15. Характеристика основних моделей поширення інновацій.
- •Трансфер технологій: сутність, форми і методи реалізації.
- •17.Причини та чинники, що обумовлюють зростання ролі держави в регулюванні інноваційної діяльності.
- •Завдання, принципи та складові системи фінансового забезпечення інноваційної діяльності.
- •24. Принципи та методи інновац-го мен-ту.
- •25.Характеристика основних функцій інновац.Мен-ту.
- •26. Прогнозування в інновац.Мен-ті: задачі та методи.
- •27. Цілевстановлення в інновац.Мен-ті. Методи формування „дерева цілей” організації.
- •Характеристика спеціальних функцій інноваційного менеджменту.
- •29. Основні якості, що повинні бути притаманні менеджерам в інновац.Сфері.
- •Управлінські рішення в інноваційному менеджменті: сутність, класифікація, вимоги та види відповідно до сфери компетенції.
- •Інноваційний розвиток організацій: сутність, особливості формування цілей розвитку та чинники, що виливають на зміни в системі управління.
- •Інноваційна сприйнятливість організацій. Характеристика чинників, які визначають сприйнятливість організацій до інновацій.
- •33. Особливості взаємодії організації і нововведень за д.Р.Кімберлі та завдання інноваційного менеджменту для кожного типу.
- •34. Основні причини опору змінам та характеристика методів їх подолання.
- •35.Інноваційний потенціал організації: основні складові та методи оцінки.
- •36.Характеристика основних підходів до оцінки інноваційного потенціалу підприємства та особливості їх застосування.
- •37.Сутність та особливості інноваційних стратегій. Позитивні наслідки та ускладнення, що супроводжують впровадження інноваційних стратегій в організаціях.
- •38.Типи інноваційних статегій за «менеджерскою поведінкою».Можливі наслідки застосування для підприємства
- •39. Сутність та завдання стратегічного та оперативного планування інновацій.
- •Інноваційні складові базових стратегій інтенсивного та інтеграційного розвитку.
- •Стратегії інтеграційного зростання
- •41.Характеристика основних етапів розробки інноваційних стратегій.
- •42.Сутність та значення swot-аналізу при виборі інноваційної стратегії.
- •Характеристика процесу розроблення і впровадження нового продукту.
- •Організаційні форми інтеграції науки і виробництва, особливості управління ними.
- •45.Порівняльна характеристика “технопарку” і “технополісу”
- •Види між фірмової кооперації при здійснення інноваційного процесу, особливості управління.
- •47.Переваги та недоліки структур, організованих за галузями науки, за продукт.Ознакою та за стадіями нддкр.
- •48.Матричні структури: сутність, види, особливості застосування.
- •49.Переваги та недоліки способів послідовної, паралельної та інтеграл. Організації робіт в ін.Процесі.
- •Інноваційний проект: сутність, спільні ознаки, критерії класифікації.
- •Життєвий цикл та учасники інноваційного проекту.
- •Характеристика видів проектного фінансування.
- •54. Роль і значення бізнес-інкубаторів для розвитку інноваційної діяльності.
- •Характеристика моделі управління інноваційним проектом: wbs, obs, матриця відповідальності тощо.
- •56. Фінансування інноваційної діяльності венчурним капіталом.
- •57. Методи стимулювання творчої активності персоналу в управлінні інноваційною діяльністю.
- •58. Суть інноваційної культури організації, її склад та способи її формування.
- •59. Методи економічного оцінювання ефективності інноваційно-інвестиційних проектів: метод чпв, ід, внд, Tок .
- •Повноваження керівника проекту в слабкій, сильній і збалансованій матриці.
- •Сутність та характеристика основних етапів управління ризиками інноваційного проекту.
- •Співвідношення понять ефект та ефективність інновацій. Види ефектів від реалізації інновацій, основні показники для їх оцінки.
- •64. Стимулювання вищого менеджменту організації до інноваційної діяльності: характеристика складових стимулюючого контракту топ-менеджера.
Види між фірмової кооперації при здійснення інноваційного процесу, особливості управління.
галузеві між фірмові досл. інститути
Створ. за програмно-цільовим принципом. Де зацікавлені корпорації орг.-ть на паях інститут, який залучає на контрактній основі зовн. виконавців, у тому числі – промислові фірми. Тобто, інститути — це установи, які видають кошти під цільові проекти зовнішнім виконавцям. Завдяки цільовому характерові субсидування НДІ можуть охопити величезну кількість фахівців, що є недоступним окремій корпорації.
Науково-технічний альянс— стійке об'єднання декількох фірм різних розмірів між собою і/або з університетами, державними лабораторіями на основі угоди про спільне фінансування НДДКР, розроблення або модернізацію продукції. Науково-технічні альянси поділяють на науково-дослідні (створені для реалізації певного наукового проекту) і науково-виробничі (створені для розроблення і виробництва нової продукції). Якщо у співпраці беруть участь партнери з різних країн, то альянси стають міжнародними. Розрізняють горизонтальні (фірми однієї галузі) і вертикальні (фірми різних галузей) науково-технічні альянси. Учасники альянсу вкладають ресурсів, а після досягнення результатів одержують за угодою свою частку інтелектуальної власності.
Консорціум – це добровільне об`єднання організацій для вирішення конкретної задачі, реалізації програми або проекту. В нього можуть входити підприємства та організації різних форм власності, профілю та розмірів. • Консорціум передбачає розділення відповідальності між компаніями-засновниками, рівні права партнерів та централізоване управління. Після виконання поставлених задач консорціум розпускають. Учасники зберігають свою повну господарську самостійність і підпорядковуються спільно обраному виконавчому органу в тій частині діяльності, що стосується цілей консорціуму.
Спільне підприємство (СП) — інститут міжфірмового співробітництва з метою розроблення, виробництва або маркетингу продукту, що перетинає національні кордони, не заснований на короткострокових ринкових трансакціях і припускає значний і тривалий внесок партнерів у вигляді капіталу, технології або інших активів та розподілом відповідальності в управлінні між фірмами-партнерами.
Кейрецу. У Японії виникла одна з ефективних форм інтеграції підприємств — кейрецу, які існують у вигляді як конгломератів, так і вертикально інтегрованих об’єднань. До складу конгломерату входять компанії, що функціонують у різних сферах економіки, їх діяльність координується банком або торговою компанією. Зв’язок між компаніями у складі конгломерату здійснюється через взаємне володіння акціями один одного, фінансування учасників кейрецу одним банком, використання торговельної компанії кейрецу для маркетингу в інтересах компаній-учасників і виконання спільних проектів, а також для сумісних капіталовкладень у нові технології.
Об’єднавшись у кейрецу, кілька десятків різнопрофільних фірм створюють універсальний багатогалузевий концерн. Ці об’єднання характеризуються:
наявністю власної системи фінансових установ;
взаємним володінням акціями;
об’єднанням фірм усередині групи для реалізації великих і перспективних проектів;
зобов’язаннями взаємних поставок усередині групи;
організацією загальної універсальної торгової фірми;
взаємним обміном співробітниками, у тому числі керівниками різного рівня;
системою регулярних нарад керівників фірм.