8. Сутність та структура інноваційного процесу.

Інноваційний процес- це процес перетворення наукового знання в інновацію, який є певною послідовністю подій, під час яких ідея перетвор. в конкретний науковий продукт, технологію або послугу і розповсюджується при практичному використанні.

Цей процес не переривається і після виходу товару на ринок, оскільки із зростанням масштабів використання в економіці новинок удосконалюються, стають більш ефективними, набувають нових споживчих якостей. Це відкриває для новинок нові ринки, нових споживачів, які бачать цей продукт як новий для себе.

Інноваційний процесс має циклічний характер розвитку, здійснюється в просторі і часі, основними його етапами є: *науковий, *технічний, *технологічний, *експлуатаційний. Вони охоплюють такі види діяльності:

*Фундаметальні дослідження (це розроблення гіпотез, концепцій, теорій у конкретних сферах наукової діяльності, яка є основою для нововведення). *Прикладні дослідження (спрямовані на пошук шляхів практичного використаннявже відкритих явищ і процесів). *Дослідно-конструкторські розробки (мета-створення зразків нових виробів, техніки, які можуть бути передані у серійне в-во). *Дослідно-експериментальні розробки (остаточна перевірка р-тів теоретичних досл. і розроб. технічна документація, випробовуються зразки нових виробів. *Дослідна база наук (Дослідне виробництво). *Організаційно-економічна робота (удосконалення організації та планування в-ва, праці та управління, методів оцінки ефективності наук. розробок). *Промислове в-во нових товарів; масове в-во.

9. Циклічний характер інноваційного розвитку. Теорія й.Шумпетера.

Головною постаттю серед фундаторів Інновац. теорії є австрійський економіст Йозеф Шумпетер. Саме він ввів в ек. науку поняття Інн. процесу, в своїй роботі “Теорія економічного розвитку”. В цій роботі мова йшла про нові комбінації у розвитку. Динамічна теорія розвитку ґрунтується на постійних коливаннях кон’юнктури, які Шумпетер пов’язує зі „здійсненням нових комбінацій” чинників виробництва. Ці комбінації представляють елемент НОВИЗНИ. Шумпетер виділив 5 основних змін в розвитку (видів інновацій): 1. Впровадження нового методу виробництва. 2. впровадження нової продукції чи продукції з новими якостями; 3. використання нової сировини чи напівфабрикатів; 4. проведення реорганізації; 5. освоєння нових ринків збуту.

Шумпетер ввів поняття базових та вторинних інновацій Шумпетер відмітив, що інновація як ек. категорія, це не просто нововведення, а нова функція вир-ва, зміна технології вир-ва, яка має історичне значення і є необхідною. Інновація – це стрибок від старої виробничої функції до нової. Свою ек.– Інн. теорію Шумпетер поєднав з теорією довгих циклічних коливань Кондратьева і зробив висновок, що розвиток економіки являє собою складний циклічний процес, у якому спалахи нововведень є причиною чергування фаз кризи і процвітання.

Причиною довгих хвиль вважав концентрацію важливих нововведень в окремих галузях, причому базове нововведення спричиняє вторинні нововведення, формуючи вторинну хвилю.

Вважав, що поява нововведень є не рівномірною, а у вигляді кластерів – сукупності базових нововведень, що визначають технологічний устрій економіки протягом тривалого часу.

Розробив класифікацію хвиль, визначивши ключовий фактор кожної хвилі, який дав імпульс її поширенню і сформував відповідний технологічний устрій.

Нове не виростає зі старого а появляється поряд із ним і витісняє його. Подальший розвиток – це не продовження попереднього, а новий витік. Пояснив роль підприємців у впровадженні інновацій. Коли прорив здійснюється невеликою кількістю підприємців-новаторів, які по-новому бачать можливості і долають інерцію традицій. Пояснив роль кредиту, і зазначив, що інвестування – найважливіша складова інноваційної діяльності