35.Інноваційний потенціал організації: основні складові та методи оцінки.

Одним з головних чинників сприйнятливості до нововведень є інноваційний потенціал організації. Здатність — це наявність і збалансованість структури інноваційного потенціалу, а саме ресурсів, необхідних для інноваційної діяльності: (наявність висококваліфікованих спеціалістів-учених; наявність матеріально-технічної бази; забезпеченість науковою інформацією й інформацією про інновації та інноваційну діяльність у країні і за кордоном; наявність фінансових ресурсів, що забезпечують інноваційну діяльність у рамках довгострокової перспективи).

Готовність — це достатність потенціалу та існуючих ресурсів для здійснення інноваційної діяльності. Рівень готовності інноваційного потенціалу може бути визначений за допомогою низки параметрів: (виробничий потенціал підприємства; рівень розвитку техніки порівняно зі світовим; характеристика тривалості життєвого циклу продукції, яку виготовляє підприємство; управління; можливість подальшого вдосконалення нововведень, появи на їх основі інших інновацій, а також їхнього поширення на нові сфери науково-практичної діяльності; рівень використання ефективних методів управління нововведеннями з позиції виходу кінцевого наукомісткого матеріального чи інтелектуального продукту; доступ до наукової інформації та інформації про інновації, патенти, винаходи, до міжнародних інформаційних каналів.

Оцінку загальної готовності організації (фірми) до сприйняття інновацій можна здійснювати за допомогою матриці інноваційного потенціалу, де ресурси підприємства визначаються як засоби, необхідні для досягнення цілей опанування нововведень та їх реалізації. Із взаємодії всіх складових матриці отримують нові характеристики, які не є властивими для кожного окремого елементу матриці, і свідчать про додаткові можливості підприємства, що створює поле інноваційної діяльності, формуючи інноваційний потенціал зони ймовірного опору інноваційним змінам.

36.Характеристика основних підходів до оцінки інноваційного потенціалу підприємства та особливості їх застосування.

Термін «потенціал» означає здатність і готовність будь-якої орг-ї здійсн реалізації інновац процесу.

Інновац потенціал оцін-ся за схемою: ресурси (Р)-функції (Ф)-проект (П). Завдання оцінки інновац потенц орг.-ї може розгул у різних площинах:

1)частк оцінка готовності орг.-ї до реалізац нового проекту;

2)інтегральна оцінка поточного стану орг.-ї відносно всіх або групи проектів, що вже реалізуються.

Існують два підходи до оцінки інновац потенц: детальний і діагностичний.

Детально оцін-ся інновац потенц на стадіїї обгркнт інновації та підготовки проекту до його розр та реаліз. Схема оцінювання:

1)системне опсання нормат моделі стану внутр. сер-ща орг.-ї всіх складових інновац потенціалу, тобто чітко встановл якісні та кільк вимоги до всіх компонентів, блоків і параметрів;

2)визнач факт стану інновац потенц з усіх його блоків;

3)аналіз розбіжн між нормат і факт станом, визнач сильних і слабких сторін потенц;

4)склад переліку робіт з метою посил слабких сторін і гармонізац всіх блоків інновац потенц.

Діагностичний підхід реаліз в аналізі і діагнозі стану орг.-ї з обмеж кола параметрів. Діагност параметри: 1)вхідні-кільк та якість ресурсів; 2)вихідні-показн ефект вир-ва; 3)структурні-внутр стан ОФ, персон, орг. стр; 4)функціональні-показн роботи служб і відділів підпр; 5)локальні-урах одне відхил від цілей; 6)комплексні-кілька відхилень; 7)залежні-діагност за сукупн показн.