
- •Інноваційна діяльність: сутність, зміст та види. Сфера інноваційної діяльності.
- •Основні підходи до розуміння сутності інноваційного підприємництва. Бізнес-модель як об’єкт інноваційного перетворення.
- •Класифікація інновацій: найважливіші критерії та застосування в управлінні нововведеннями на підприємствах.
- •8. Сутність та структура інноваційного процесу.
- •9. Циклічний характер інноваційного розвитку. Теорія й.Шумпетера.
- •10. Основні положення хвильової теорії м.Д.Кондратьєва.
- •11.Основні положення неоклас.Теорії нововведень г.Менша. Значення концепції s-образних кривих в обґрунтуванні доцільності впровадження нововведень.
- •Об’єкти промислової власності, отримані внаслідок реалізації інноваційного процесу – їх сутність та відмінності в правовій охороні.
- •Дослідно-конструкторські розробки: їх мета, види робіт та склад документації за основними стадіями.
- •Правова охорона об’єктів авторського права та нетрадиційних об’єктів інтелектуальної власності.
- •15. Характеристика основних моделей поширення інновацій.
- •Трансфер технологій: сутність, форми і методи реалізації.
- •17.Причини та чинники, що обумовлюють зростання ролі держави в регулюванні інноваційної діяльності.
- •Завдання, принципи та складові системи фінансового забезпечення інноваційної діяльності.
- •24. Принципи та методи інновац-го мен-ту.
- •25.Характеристика основних функцій інновац.Мен-ту.
- •26. Прогнозування в інновац.Мен-ті: задачі та методи.
- •27. Цілевстановлення в інновац.Мен-ті. Методи формування „дерева цілей” організації.
- •Характеристика спеціальних функцій інноваційного менеджменту.
- •29. Основні якості, що повинні бути притаманні менеджерам в інновац.Сфері.
- •Управлінські рішення в інноваційному менеджменті: сутність, класифікація, вимоги та види відповідно до сфери компетенції.
- •Інноваційний розвиток організацій: сутність, особливості формування цілей розвитку та чинники, що виливають на зміни в системі управління.
- •Інноваційна сприйнятливість організацій. Характеристика чинників, які визначають сприйнятливість організацій до інновацій.
- •33. Особливості взаємодії організації і нововведень за д.Р.Кімберлі та завдання інноваційного менеджменту для кожного типу.
- •34. Основні причини опору змінам та характеристика методів їх подолання.
- •35.Інноваційний потенціал організації: основні складові та методи оцінки.
- •36.Характеристика основних підходів до оцінки інноваційного потенціалу підприємства та особливості їх застосування.
- •37.Сутність та особливості інноваційних стратегій. Позитивні наслідки та ускладнення, що супроводжують впровадження інноваційних стратегій в організаціях.
- •38.Типи інноваційних статегій за «менеджерскою поведінкою».Можливі наслідки застосування для підприємства
- •39. Сутність та завдання стратегічного та оперативного планування інновацій.
- •Інноваційні складові базових стратегій інтенсивного та інтеграційного розвитку.
- •Стратегії інтеграційного зростання
- •41.Характеристика основних етапів розробки інноваційних стратегій.
- •42.Сутність та значення swot-аналізу при виборі інноваційної стратегії.
- •Характеристика процесу розроблення і впровадження нового продукту.
- •Організаційні форми інтеграції науки і виробництва, особливості управління ними.
- •45.Порівняльна характеристика “технопарку” і “технополісу”
- •Види між фірмової кооперації при здійснення інноваційного процесу, особливості управління.
- •47.Переваги та недоліки структур, організованих за галузями науки, за продукт.Ознакою та за стадіями нддкр.
- •48.Матричні структури: сутність, види, особливості застосування.
- •49.Переваги та недоліки способів послідовної, паралельної та інтеграл. Організації робіт в ін.Процесі.
- •Інноваційний проект: сутність, спільні ознаки, критерії класифікації.
- •Життєвий цикл та учасники інноваційного проекту.
- •Характеристика видів проектного фінансування.
- •54. Роль і значення бізнес-інкубаторів для розвитку інноваційної діяльності.
- •Характеристика моделі управління інноваційним проектом: wbs, obs, матриця відповідальності тощо.
- •56. Фінансування інноваційної діяльності венчурним капіталом.
- •57. Методи стимулювання творчої активності персоналу в управлінні інноваційною діяльністю.
- •58. Суть інноваційної культури організації, її склад та способи її формування.
- •59. Методи економічного оцінювання ефективності інноваційно-інвестиційних проектів: метод чпв, ід, внд, Tок .
- •Повноваження керівника проекту в слабкій, сильній і збалансованій матриці.
- •Сутність та характеристика основних етапів управління ризиками інноваційного проекту.
- •Співвідношення понять ефект та ефективність інновацій. Види ефектів від реалізації інновацій, основні показники для їх оцінки.
- •64. Стимулювання вищого менеджменту організації до інноваційної діяльності: характеристика складових стимулюючого контракту топ-менеджера.
33. Особливості взаємодії організації і нововведень за д.Р.Кімберлі та завдання інноваційного менеджменту для кожного типу.
Дослідження взаємодії нововведень і організацій у нових умовах дає змогу враховувати вплив особливостей організацій на впровадження і поширення інновацій. Як підкреслює Джон Р. Кімберлі [89], вивчення особливостей взаємодії нововведення й організації надзвичайно важливе для подальшого розвитку останніх.
1)Організація — користувач інновації. Даний тип взаємодії ґрунтується на критерії, що нововведення — благо і чим більше нововведень,тим краще.
Практично проблема полягає в тому, як підсилити сприйнятливість організації до нововведень.
Завдання менеджера — ухилитися від великих капіталовкладень в одне якесь нововведення з тим, щоб дати змогу організації зберегти спроможність до адаптації наступного покоління інновацій або нових видів існуючих нововведень.
2)Організація — творець нововведення. Організації виступають ініціаторами і розроблювачами новацій у сфері продуктів, технологій, ідей, послуг, нових видів виробничих систем управління і т. д. Головним завданням є пошук шляхів збільшення обсягів нововведень і скорочення часу виходу їх на ринок.
3)Організація — розроблювач і користувач нововведення. Це — особливий тип взаємозв'язку між організацією і нововведенням, який називається «внутрішнім нововведенням». Основне завдання тут полягає в необхідності силами фірми швидше вирішувати проблеми в реальному масштабі часу, ніж створювати нову продукцію для зовнішнього ринку за допомогою зовнішніх наукових центрів.
4)Організація — носій нововведення. Для впровадження деяких нововведень у практику необхідні нові організаційні форми, без яких нововведення залишаться недоступними потенційним споживачам. Завдання менеджерів — забезпечити суспільне визнання підприємства, тобто зробити все необхідне, щоб у зовнішньому середовищі чітко розуміли, що являє собою нова форма організації і що вона робить, які має результати в інноваційній діяльності.
5)Організація — нововведення. Організація сама стає нововведенням.
34. Основні причини опору змінам та характеристика методів їх подолання.
Основу сил відторгнення нововведень складають об'єктивні та суб'єктивні чинники, серед яких найважливіші такі:
Фінансові витрати. Радикальні зміни коштують дорого, вони потребують проведення великої аналітичної роботи, при цьому виникає необхідність перебудовувати діяльність великої кількості підрозділів, вносити зміни безпосередньо на робочих місцях, змінювати правила ділової практики.
Інноваційні суперечності. Будь-яке нововведення змінює параметри роботи системи, порушує її рівновагу. Традиційний виробничий процес — неперервний, гомогенний у той час як інноваційний виробничий процесс циклічний, дискретний, потребує переведення організації на новий технологічний.
Інноваційні зміни викликають опір з боку персоналу. Опір може мати різний рівень інтенсивності і виявлятися як у формі пасивного, більше або менше прихованого неприйняття нововведень так і у формі активного відкритого виступу протии інновацій.
До причин особистих бар'єрів належать:(страх перед невідомим; потреба в гарантіях, особливо коли під загрозою особисте робоче місце; загроза сталим соціальним відносинам; незалучення до перебудови (нововведення) осіб, яких це торкається; брак ресурсів і часу внаслідок інтенсивної оперативної роботи, що гальмує зміни; інерція поведінки людей( інерція поведінки розвивається як критично важливий адаптаційний механізм пристосування до середовища мешкання.).
Нерозуміння менеджерами важливості інновацій і необхідності змін. Бар'єром на рівні організації може бути: (інертність організаційних структур; трудність переорієнтування мислення персоналу, менеджерів унаслідок соціальних норм, які склалися; взаємозалежність підсистем управління, яка веде до несинхронізованосгі змін; минулий негативний досвід, пов'язаний з інноваційними проектами.
З метою подолання опору нововведенням вища ланка управління розробляє чітку інноваційну політику, яка передбачає такі дії: (формування самостійних дослідних підрозділів, творчих, проектних груп, що розробляють і впроваджують інновації; розроблення програм для навчання персоналу.)