31. Інноваційний розвиток організацій: сутність, особливості формування цілей розвитку та чинники, що виливають на зміни в системі управління.

Категорія інноваційного розвитку відображає теоретичне уявлення про напрямок стратегічного розвитку підприємств, потенційні можливості зростання ефективності виробництва і підвищення довгострокової конкурентоспроможності за рахунок освоєння нових науково-технічних досягнень.

Управління інноваційним розвитком потребує вирішення задач у суміжних сферах інноваційної діяльності господарюючого суб’єкта, спрямованих на виявлення невідповідності внутрішніх і зовнішніх можливостей його розвитку, пошук і обґрунтування шляхів їх приведення у гармонічну відповідність, що має на меті створення умов для стійкого соціально-економічного розвитку як самого суб’єкта, так і суспільства в цілому.

Розвиток організацій може здійснюватися двома основними способами – зовнішнім і внутрішнім (органічним). Зовнішній розвиток передбачає якісну зміну складу і взаємозв’язків системи підприємства через використання компетенцій сторонніх організацій для здійснення принципово нових або вже знайомих видів діяльності, що може призвести до створення нової бізнес-моделі. Важливою причиною реалізації зовнішнього розвитку є отримання синергійного ефекту.

Внутрішній розвиток відбувається через впровадження якісних змін за рахунок накопичених підприємством знань, навичок, фінансових, матеріальних і нематеріальних активів, а також залучення ресурсів, що спрямовуються на удосконалення його матеріально-технічної бази, створення нових продуктів і технологій, трансформацію внутрішніх систем і процесів, проникнення на нові ринки тощо. Вибір такого способу розвитку обумовлений прагненням підприємства до забезпечення своєї господарської, фінансової та організаційної незалежності.

Основні етапи обґрунтування стратегій та забезпечення їх виконання розглянуто в фундаментальних роботах зі стратегічного менеджменту, який розглядається як форма цільового управління. Цілі підприємства відображають концепцію його розвитку, основні напрямки його ділової активності та способи здійснення. Процес цілевстановлення полягає в балансуванні об’єктивних вимог до цілей з боку середовища функціонування підприємства та суб’єктивного сприйняття та оцінювання їх управлінським персоналом. Посиленню об’єктивності сприятиме формування цілей розвитку, яке ґрунтується як на використанні даних стратегічного аналізу, так і застосуванні основних положень основних організаційних теорій.

32. Інноваційна сприйнятливість організацій. Характеристика чинників, які визначають сприйнятливість організацій до інновацій.

Інноваційна сприйнятливість – це здатність організації виявити інновації в інформаційному полі, розрізнити та ідентифікувати їх окремі ознаки, виділити в них інформативний зміст, адекватний цілям управлінського впливу щодо сформованої моделі розвитку організації, та прийняти інновацію до використання для підвищення своєї конкурентоспроможності.

ЧИННИКИ

1.Економічні чинники. До них можна віднести, наприклад, збитковість виробництва продукції, високі витрати виробництва, надмірні витрати матеріалів, дефіцит (або відсутність) власних оборотних коштів, неочікувані невдачі на ринку, скорочення обсягів продажу, зміни соціальних індикаторів, нові потреби виробничого процесу, кризові явища в окремих підсистемах підприємства тощо. Все це має спонукати до активізації інноваційної діяльності, для успіху якої важливими є наявність нерозподіленого прибутку, дивідендна політика, фінансова стійкість організації. Функціонування в умовах конкурентного ринку висуває на перший план конкурентоспроможність підприємства як узагальнюючий показник, який відзначає сприйнятливість до інновацій, що відповідають змінам зовнішнього середовища.

2.Технологічні чинники. До чинників сприйнятливості технологічної системи організації можна віднести науково-технічний рівень виробництва, мінливість технологій, наукоємність продукції, оскільки саме ці фактори вимагають радикалізації інноваційної діяльності і, як результат, сприяють більшій відкритості підприємства до нововведень.

Дослідники зазначають, що:

• чим вище наукомісткість продукції, що виробляється, тим більше потреба в новаціях і більш відкрита технологічна система до радикальних нововведень;

• з посиленням мінливості технології зростає потреба в радикальних нововведеннях, проте знижується ступінь відкритості технологічної системи;

• чим вище науково-технічний рівень технологічної системи, тим остання більш відкрита для нововведень.

3.Індивідуальні характеристики інновацій. Важливе значення для прийняття інновацій відіграють такі їх характеристики, як економічні та соціальні витрати, норми прибутку на інвестиції в нововведення, ефективність, ризики та невизначеність, сумісність з існуючою системою, складність, відносні переваги, строки впровадження, можливості наступної модернізації тощо. Кожна з цих характеристик може слугувати як прискоренню прийняття, так і гальмуванню або відторгненню інновацій в умовах конкретних організацій. Тому важливим є аналіз і оцінка організаційно-управлінських аспектів розвитку інноваційної сприйнятливості підприємств.

Кожна інновація є специфічною, має власні особливості і характеристики, які впливають на їх сприйняття в конкретній організації. Будь-які інновації в організаціях мають тісний зв'язок з її історією – минулим, теперішнім та спрямовані в майбутнє. Відповідно можливі форми інновацій поділяють на запрограмовані, незапрограмовані та такі, які викликані (обумовлені) необхідністю (таблиця 7.3) .

Форма інновації	Умови сприйняття інновації
Запрограмована	Планується завдяки науковим дослідженням і розробкам продукції або послуг
Незапрограмована	Здійснюється в разі наявності в організації відповідних «резервів», тобто за умови, що ресурсів більше за потрібне на даний момент, то вони можуть бути використані для здійснення інновацій
Викликана необхідністю	Усвідомлення кризи та пошук шляхів виходу з неї через інновації. Інновації можуть розвиватися всередині організації або продиктовані умовами оточення.

Індивідуальні характеристики інновацій тісно пов’язані з характеристиками самої організації, причому сильніше ніж інші чинники. Загалом це підтверджує провідну роль організаційних характеристик щодо причин реалізації інноваційних процесів.

4. Чинники системи управління. Для визначення впливу слід розглянути критерії ефективності організації, які вона використовує, та наявність інноваційної політики й ініціювання інновацій.

До таких критеріїв відносять здатність організації до досягнення визначених цілей, збереження внутрішньої єдності та виживання в середовищі, яке змінюється, впливу організації на оточуюче середовище.

Наявність інноваційної політики спрямована забезпечення проведення систематизованої інноваційної діяльності, що формує її імідж як лідера інноваційних змін. Відсутність політики в сфері інновацій призводить до негативних наслідків, поглиблення кризових явищ та дисбалансу як в самій організації, так і з її оточенням.