Сутність та зміст основних категорій інноватики: новація, нововведення, інновація, винахід, відкриття.
Інноватика – наука, що вивчає закономірності процесів розвитку і формування інновацій та нововведень, механізмів управління змінами, подолання опору нововведень, адаптації до них людини, викор-ня та поширення інновацій, вплив інновац.діяльності на сферу конкур-ї та розвиток сус-ва вцілому.
Предмет – створеня, освоєння, розповсюдження інновацій.
Новація - новий вид продукту, технології, методу як кінцевий результат інноваційного процесу, що його потребує суспільство. У новації реалізуються нові наукові та технічні знання, які приводять організацію до успіху на ринку. Процес введення новації на ринок називається процесом комерціалізації. Новації формують ринок новацій.
Нововведення - процес втілення та поширення нових видів продуктів, послуг, виробничих процесів, ідей, методів роботи, усього нового щодо організації або її середовища.
Відкриття - встановлені раніше невідомих але об’єктивно існуючих закономірностей , властивостей і явищ реального світу, що спричиняють накопичення нових ідей.
Винахід - нове тех. вирішення конкретної задачі, яке дає позитивний ефект, покращує якість життя або змінює умови праці.
Інновація - кінцевий результат інн
оваційної діяльності, що знайшов втілення у вигляді нового або удосконаленого продукту на ринку, нового або удосконаленого тех. процесу, що використовується в практичній діяльності або у новому підході до соц. послуг і приносить прибуток.
Інноваційна діяльність: сутність, зміст та види. Сфера інноваційної діяльності.
Інноваційна діяльність – це діяльність, спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентноздатних товарів та послуг.
Види ІД:
підготовка та організація виробництва, що включає як придбання виробничого обладнання, так і внесення змін в них, а також процедурах, методах і стандартах виробництва і контролю якості;
передпроектні та проекті розробки, що стосуються модифікації продуктів, технологій послуг;
перепідготовка персоналу з метою використання нових технологій та обладнання;
маркетинг нових продуктів, що передбачає попереднє дослідження ринку, адаптацію продукту до різних ринків, розробку та проведення рекламної кампанії;
придбання технологій у формі патентів, ліцензій, ноу-хау, торгових марок, конструкцій, моделей та послуг технологічного змісту;
придбання машин та обладнання, технологічно пов’язаних з впровадженням інновацій;
виробниче проектування, що включає підготовку планів та креслень для визначення виробничих процедур, технічних специфікацій, експлуатаційних характеристик
СФЕРА ІД:
Основні підходи до розуміння сутності інноваційного підприємництва. Бізнес-модель як об’єкт інноваційного перетворення.
Інноваційне підприємство: В широкому розумінні – це використання будь-яких нововведень в господарській діяльності організації ( як власних, так і залучених). У вузькому розумінні, тобто власне інноваційне підприємництво. ( Інноваційне підприємництво повного циклу – це підприємницька діяльність з розробки та впровадження у виробництво власних новацій. Інноваційне підприємництво неповного циклу – це підприємницька діяльність з розробки новації і продажу патенту, або діяльність з комерціалізації купленого патенту)
Під бізнес-моделлю розуміємо сукупність узгоджених в рамках єдиної системи управління сучасних методів (моделей, методик), інформаційних технологій, технічних засобів обробки інформації, що забезпечують реалізацію підприємницьких цілей.
Бізнес-модель описує як бізнес позиціонує себе у ланцюжку створення цінності в межах своєї галузі і як він себе буде забезпечувати, тобто створювати прибуток.
Бізнес-модель підприємства (компанії) включає низку різних часткових бізнес-моделей, а саме: модель виробництва готової продукції або надання послуг, організаційну модель, модель проведення рекламної компанії, модель матеріально-технічного забезпечення виробництва, модель збуту, фінансову модель, інвестиційну модель, логістичну модель, модель управління базами даних тощо.
Класифікація інновацій: найважливіші критерії та застосування в управлінні нововведеннями на підприємствах.
Класифікація нововведень дає можливість: визначити призначення, перспективність, ризикованість нововведення; прийняти рішення щодо доцільності і джерел фінансування; обрати організаційні форми здійснення інновац. діяльності.; обрати адекватні методи управління та орг.-економ. механізми їх впровадження.
1.Найпоширеніший спосіб класифікації - за змістом та сферою застосування інновац. поділяються на: *Продуктові – це створення нових продуктів, нових засобів вир-ва , нових предметів споживання. *Технологічні – це створення нових засобів вир-ва , як для вир-ва старих і нових товарів. *Організаційно-управлінські. - пов'язані зі створенням нових методів праці, що використовуються апаратом управління. *Економічні –нововведення у фін. та бух. сферах, мотивації та оплати праці, оцінки р-тів діял. *Соціальні- це процес змін умов праці та різні форми активізації людського фактору. *Юридичні – нові нормативно-правові док., що регулюють діяльність підпр., створюють умови для розвитку.
2. За ознакою економ. значущості: а) базисні- сприяють створенню нових ринків, галузей промисловості. б) Інтегруючі (комплексні) або поліпшуючі - зміни, які виникають в рез-ті адаптації до потреб ринку та сприяє повнішому задоволенню існуючих потреб. в) псевдоінновації- незначні інновації як рез-т моди чи реклами, спрямовані на часткове покращення елементів товару.
3. За ознакою новизни: *нові для галузі у світі. *нові для галузі в країні. *для конкретного підпр-ва.
4. Класифікація за Пригожиним. За спадкоємністю: *Заміщуючі (повне витіснення застарілих засобів). *Скасовуючі (виключають виконання якоїсь операції і не замінюють її новою). *Поворотні (після використання новинки відбувається повернення до її попередника через непридатність тощо). *Відкриваючі (фундаментальні відкриття, що не мають попередників). *Ретровведення (вже пройдені етапи розвитку техніки знову стають актуальними).5. В залежності від причин виникнення: *Стратегічні – це інновац. які пов'язані із створенням принципово нової продукції, для отримання конкур.переваг в майб. *Реактивні – інновац., які виникають як реакція на нововведення конкурентів.6. За масштабом: *Глобальна. *Галузева. *Локальна.7. За джерелом ідеї: *Відкриття. *Винахід. *Раціоналізаторська пропозиція, інше.8. за темпами здійснення: *Швидкі. *Уповільнені. *нарощу вальні. *Рівномірні. *Стрибкоподібні.Існують багато підходів до класифікацій інновацій різних авторів. Наведені класифікації інновацій не вичерпують уявлення про них як об’єкт інноваційного м-ту.
5. Стан та проблеми розвитку інноваційної діяльності в Україні.
На сучасному етапі інвестиційно-інноваційний сектор України характеризується зниженням активності, дефіцитом фінансових ресурсів, падінням платоспроможного попиту на науково-технічну продукцію, що спричинено значними недоліками під час розроблення та виконання державних цільових програм.
Проблеми, що стримують розвиток інноваційних процесів в Україні:
• відсутність науково-методологічної бази формування інноваційної системи;
• відсутність системності у здійснюваних державою заходах щодо реалізації інноваційного потенціалу національної економіки;
• державне управління інноваційною діяльністю здійснюється без чітко сформульованої стратегії науково-технологічного та інноваційного розвитку, інтегралу її реалізації, послідовної на виваженої зовнішньої та внутрішньої економічної політики;
• відсутність дієвої системи пріоритетів розвитку науково-технологічної сфери:
••• пріоритети інноваційного розвитку проголошені cуто формально, механізми їх реалізації не відпрацьовані;
• неготовність апарату державного управління до предметної діяльності, спрямованої на інноваційний розвиток економіки;
• державне управління інноваційною діяльністю забезпечується за галузевим принципом;
• нескоординованість дій суб’єктів інноваційної діяльності;
• недостатність фінансових ресурсів для забезпечення наукових досліджень та впровадження інноваційних розробок:
••• незважаючи на деякі успіхи в стабілізації макроекономічних показників, не вдається домогтися відчутних результатів в створенні сприятливих умов для інноваційної діяльності вітчизняних виробників, що зокрема відбивається на показниках експорту інноваційної продукції;
••• інноваційна сфера нашої країни і досі не стала по-справжньому привабливою для вітчизняних та іноземних інвесторів. Значною мірою такий результат пов’язаний з обмеженими можливостями держави в спрямуванні фінансових потоків в інноваційний розвиток економіки і недостатнім державним стимулюванням інноваційної діяльності;
• в Україні не завершились процеси перерозподілу власності;
• недовершеність нормативно-правової системи регулювання і стимулювання інноваційної діяльності;
• незважаючи на те, що базове законодавство, необхідне для формування в Україні розвиненого ринку інноваційної продукції, вже значною мірою створено, його практичне використання стримується вкрай недостатньою інфраструктурою, нерозвиненістю системи захисту інтелектуальної власності;
• повільне формування в Україні сучасного і масштабного ринку інноваційної продукції;
• спроби здійснення галузевих "технологічних стрибків" за умов збереження загальної несприятливості підприємницького та інвестиційного клімату в країні,
6.Сутність, складові та властивості інноваційної інфраструктури.
Інноваційна інфраструктура - сукупність взаємопов’язаних та взаємопов’язуючих організацій, необхідних та достатніх для ефективного здійснення ІД. Властивості інноваційної інфраструктури: 1) поширеність по регіонам; 2) універсальність; 3) професіоналізм; 4) конструктивізм; 5) фін. та інформаційна забезпеченість; 6)гнучкість.
Складові інновац. інфраструктури є фінансові кредитні установи; зони інтенсивного науково-технічного розвитку (технополіси); технопарки (технологічні парки, агро парки, інноваційні парки); інноваційні центри (технологічні, регіональні, галузеві); інкубатори (інноваційні, технологічні, інноваційного бізнесу); консалтингові (надання консультацій у сфері захисту інтелектуальної власності, реінжинірингу тощо)фірми, інноваційні та страхові компанії.
7.Закономірності формування технологічних укладів та характеристика його структури. Роль базових інновацій в формування ТУ.
ТУ – єдиний технологічний рівень вир-ва пов’язаних вертикальними і горизонтальними потоками якісно одноразових ресурсів, що базуються на загальних ресурсах робочої сили та загальному науково-технічному потенціалу. Технологічний уклад має складну внутрішню структуру, ядром якої є сукупність базових (радикальних) технологій. Це принципово нові технології, що створені на базі раніше не відомих законів і закономірностей, винаходів, відкриттів, які докорінно змінюють зміст різних видів діяльності і сус-ві. Життєвий цикл має три фази: 1) зародження і формування нового ТУ в надрах попереднього і набуває подальшого розвитку; 2) структурна перебудова економіки на базі нової технології виробництва і збігається з домінуванням певного технологічного укладу; 3) Починається «зрілість» життєвого циклу ТУ, закінчуючись поступовим затуханням і відмиранням старіючого ТУ