Тема 2. Менеджмент персоналу як наука та еволюція функції управління людськими ресурсами
Система наук про працю і персонал.
Предмет, завдання та зміст менеджменту персоналу.
Принципи та методи управління персоналом.
Система управління персоналом.
Механізм управління людськими ресурсами
В останні роки поряд зі звичайним словом „управління” стало вживатися слово „менеджмент”, яким найчастіше позначаються практично всі функції і дії, певною мірою пов’язані з напрямком діяльності і дій будь-кого або будь-чого. Управління (менеджмент) визначається як наукова дисципліна, що має своїм практичним вираженням створення організованих груп людей і спрямування їх діяльності на досягнення поставлених цілей (рис. 9).
Менеджмент персоналу як складова загальної теорії управління базується на різних наукових теоріях, які умовно можна поділити на: економічні (ринок праці, міжнародні відносини, теорія планування, економічні методи, економічна інформація, витрати на персонал та ін.); психологічні (загальна психологія, теорія поведінки, конформізм, психологія праці та ін); соціальні (групова поведінка, психологія спілкування, теорія організації, трудове і соціальне право, політологія, конфліктологія та ін.).
Рис. 9. Рівні менеджменту
Досліджуючи актуальні питання менеджменту персоналу, вчені виділяють ряд напрямів цієї науки (рис. 10).
Рис. 10. Напрями наукових досліджень менеджменту персоналу
В теорії менеджменту використовується значна кількість термінів відносно людей, зайнятих у виробництві: трудові ресурси, кадри, персонал тощо.
Робоча сила являє собою здатність людини до праці, сукупність її фізичних і духовних здібностей, які використовуються в виробничій діяльності. Основа робочої сили – працездатність (здоров’я, знання, навики і вміння, які дозволяють людині виконувати роботу певної якості і об’єму).
Людські ресурси – сукупність особистостей, які мають право вільно розвивати свої здібності й ініціативу, отримуючи взамін справедливу винагороду. Людські ресурси країни визначаються чисельністю і якісними характеристиками населення.
Трудові ресурси – це частина населення, яка має необхідний фізичний розвиток, знання і практичний досвід для роботи в якій-небудь сфері суспільно корисної діяльності. До трудових ресурсів відносять: працездатне населення у робочому віці: чоловіки - від 16 до 59 років включно, жінки – від 16 до 54 років включно.
Трудові ресурси – це частина населення країни, яка реально реалізує здатність до праці, беручи участь у певній сфері діяльності.
Кадри – це постійний склад кваліфікованих працівників підприємств, установ, організацій. Кадри поділяються на: кадри управління і робочі кадри.
Персонал – ширше поняття за „кадри”. Персоналом називають постійних і тимчасових працівників, представників кваліфікованої і не кваліфікованої праці. Персоналом може називатись категорія працівників, об’єднаних за ознакою належності до організації (апарату, відділу, служби і т.д.) чи до професії ( управлінський, адміністративний, інженерний і технічний персонал і т.д.).
До робочих кадрів відносяться працівники, які безпосередньо зайняті створенням матеріальних цінностей або роботами з надання різних виробничих послуг і пересування вантажів.
До кадрів управління відносяться працівники які виконують чи сприяють виконанню конкретних управлінських функцій:
Керівники (підприємств і установ та їх заступники, керівники структурних підрозділів та їх заступники) – приймають рішення з усіх важливих питань діяльності апарату управління, включаючи як керівництво підлеглими, так і організацію роботи самого апарату управління.
Спеціалісти (працівники різних професій, інженери, економісти, юристи та ін.). Розробка конкретних питань, впровадження у вир-во нових видів продукції, технологічні процеси, технічні і економічні нормативи, форми і методи організації вир-ва і праці.
Технічні виконавці (обліковці, секретарі, машиністи, оператори облікових машин та ін.). Вони перероблюють первинну інформацію, готують і оформляють документи, необхідні для виконання функцій управління.
Майже між цими групами працівників управлінської праці в певній мірі умовні. Так, керівники, як правило, компетентні спеціалісти в своїй сфері діяльності і беруть участь в розробці окремих питань. А кваліфіковані спеціалісти можуть виконувати і допоміжну технічну роботу з документами.
Працівники підприємства є об’єктом тому, що вони є продуктивною силою, головною складовою. Будь-якого виробничого процесу. Тому формування, перерозподіл, розвиток і раціональне використання „людських ресурсів” на виробництві – основний зміст управління персоналом, і з цього погляду розглядається аналогічно управлінню матеріальними елементами виробництва. Разом з тим кадри – це люди, які характеризуються складним комплексом індивідуальними якостями і властивостями, серед яких соціально-психологічні відіграють головну роль.
В якості принципів менеджменту персоналу можуть бути використані принципи запропоновані Анрі Файолем (рис. 11).
Рис. 11. Принципи менеджменту персоналу за А. Файолем
Методами управління персоналом називаються способи впливу на колективи і окремих працівників з метою здійснення координації їх діяльності в процесі управління (рис. 12).
Рис. 12. Методи менеджменту персоналу
Цілі управління персоналом: забезпечення виробництва необхідним складом персоналу; раціональна розстановки кадрів; ефективне їх використання. Відповідно до цілей формуються напрями менеджменту персоналу як системи (рис. 13), функціональні складові яких включають 9 підсистем (рис. 14):
Рис. 13. Основні напрями менеджменту персоналу
Рис. 14. Складові системи менеджменту персоналу організації
Отже, під менеджментом персоналу розуміють процес планування, підбору, підготовки, оцінки і безперервного навчання, спрямований на раціональне використання, підвищення ефективності виробництва і в кінцевому підсумку покращання умов життя громадян.
Головні етапи ефективного менеджменту такі (рис. 15):
Рис. 15. Етапи ефективного менеджменту персоналу
Головною задачею менеджменту персоналу є найефективніше використання здібностей працівників у відповідності з цілями підприємства і суспільства.
Перелік питань домашнього завдання та список рекомендованої літератури наведено на рис. 16 та 17.
Рис. 16. Питання домашнього завдання
Рис. 17. Список рекомендованої літератури по темі 2