№19 «Головні культурно-історичні епохи»(лекція за 19,02)

Античний період.Однією з давніх культур є культура Дворіччя ( Месопотамії ). Саме тут зароджується писемність – як вирішальний чинник культури, яка дає змогу зберігати інформацію. Вийшовши із Дворіччя вона через передню Азію ввійшла в Європу і поширилась там.На розвиток і становлення культури важливий вплив мав період античності ( VI – V ст. до н.е. – II ст. н.е. ). Греки створили досконалу, для свого часу, систему освіти, що сформувала людину як особистість з чітко визначеними ціннісними орієнтаціями. У них перевагу надавали гуманізму, зверненя уваги на внутрішній світ людини. Ідеали людини стають провідними у культурному процесі. В період античності виділяють такі типи періодів розвитку культури:Гомерівська Греція ,Архаїчна Греція,Класична Греція, Еллінізм.

Гомерівська та Архаїчна Греція ставили провідною метою гуманітарну практику виховання: дитина вчилась читати, писати, опановувати літературу обов’язково було вивчення музики та фізична культура.В період античності ( так званий афінський період ) великий вплив мають Платон і Аристотель. Платон з його поглядами на життя, що все, що існує в природі змінюється. Все що є матеріальним воно тим чи іншим чином підлягає руйнації, тільки ідеї вічні як душа. Через розум пізнає світ.Аристотель – засновник 20 наук ( логіка, фізика, біологія, гуманітарні науки ).В класичний період ( 480 - 320р. до н.е. ) найбільшого розвитку досягли жанри комедії і драматургії. Твори Фукідіта «Історія Пилопонеської Війни», Сократ – родоначальник діалектики. В період еллінізму ( 320 - 220р. до н.е. ) . В період імперій ( Єгипту, Сирії, Нової Азії, Македонії ) відбувається поширення грецької культури, занепад філософської думки і зростає практичність наукових знань.

СередньовіччяЕпоха середньовіччя поділяється на:Темні віки, Раннє середньовіччя,Пізнє середньовіччя

Цей період характеризується великим впливом церкви на все життя людини, боротьбою держави з церквою.

1.Темні віки – це IV ст., переселення народів, розпад Західної Римської Імперії, криза в економіці та політиці. Занепад культури та освіти, безграмотність.

2. В кінці VIII ст. це період так званого каролінгського відродження пов’язаного з ім’ям Карла Великого який провів реформу письма.

3. В XII ст. набувають розвитку міста, таким чином вони стають культурними центрами. Хоча і є під сильним впливом церкви яка критикує античність. Популярними стають різні вчення серед них і схоластика, яка виникає ще в ранньому середньовіччі – це середньовічна християнська філософія, яка говорить проте що шлях до розуміння Бога є у роздумах. Містицизм зародився у XII ст. Основним представником був Бернард Клеверський. Сенс людського життя є пізнання Бога, не розум веде до Бога, а любов. Якщо говорити про середні віки не можна не згадати Тома Аквінського (1225 – 1274 ) – вихованець Бернардинського монастиря, монах домінікан, магістр теології який говорив, що розум людині дається Богом, а віра іде з розуміння того, що дав тобі Бог. Віру можна досягти через розум. Його теологія стає священною наукою. Формування середньовічної картини світу під впливом і тиском теології. Світ є реальним Богом задуманим, головна риса картини світу його завершеність:Віра в авторитет та символи;Святе Письмо та праці отців церкви були авторитетом; Все нове вважається гріхом; Віра в дива; Фанатична віра в Бога; Служіння Богу – єдина мета.У цей період широкого поширення набуває:Освіта. Зароджуються латинські міська та сільська література, Лицарська поезія, Поезія трубадурів, Готичний стиль в архітектурі,Університетська освіта.

Змінення середньовічних міст, поступове переростання ремесла в мануфактуру, накопичення багатства у міської знаті, вимога появи вільної робочої сили – створили передумови формування нової культурної епохи, яка дістала назву Відродження ( XIII – XVII ).

Відродження. Ця епоха започаткована фундаментальними відкриттями в природничих науках, гуманізму в суспільних відносинах. Це був період не простого відродження чогось вже досягнутого античним світом, а період своєрідного способу життя, мислення, світобачення.

Виділяють 2 регіони Відродження: Італія, Англія і Франція

Італійське Відродження поділяється на: Проторенесанс ,Раннє Відродження,3. Високе Відродження , Пізнє Відродження.

Відродження - спрямовання культури до оновлення античної спадщини, заперечення середньовічних поглядів, зародження гуманістичних ідей, падіння авторитету церкви.

Вперше термін гуманізм вжив Леонардо Бруні – особистість повинна всесторонньо розвиватись. Батьком гуманізму вважають Петрарку, людину яка вважала, що людина не повинна відмовлятись від земних радостей. Він критикував за її аскетизм і прагнення від відмов від всього що, приносить радість і задоволення людині. В період Відродження багато ідей про державу та форми правління подає Ніколо Мак’явеллі. Головна мета життя людини – це служіння на користь державі. Томас Мор, Е. Ротердамський, Леонардо да Вінчі – вони висувають зовсім нові ідеї, незвичні для усього періоду.

Просвітництво.Доба Просвітництва виникає в XVIIIст. Це період розуму. Ідеї про демократичні свободи. Свій початок Просвітництво бере ще в XVIIст. Спроба пояснити явища природи і життя. Велику роль відводять освіті. На перше місце ставиться механіка. Критикується існуючий державний лад.Вольтер критикує церкву. Бог служить людині, а не людина Богу. Людина – найбільша цінність. Вольтер виступає проти війни. Рушійною силою прогресу є людський розум. Завдяки ідеям формуються закони, а закони формують відносини між людьми. Ідеал правління освітченний монарх.Монтеск’є теж критикує церкву. Розум – є головним законом. В державах де панує гарячий клімат люди більш схильні до рабства і тиранії, ніж в холодних країнах, де загартовується воля і прагнення до життя.

Загалом це період звернення поглядів до людини розумної, освітченної та впевненої в собі, зменшується вплив церкви, розвивається наука.

XVIII – початок XIXст. – епоха романтизму, вплив Великої французької революції і заперечення ідей Просвітництва. Головна рушійна сила народ. Представниками романтизму були: Руссо, Дідро, Байрон, Герде.Перша половина XIXст. – це криза традиційних систем цінностей. Пошук універсальних моделей світу під впливом нових ідей.Друга половина XIX – початокXXст. – це період наукових відкриттів, промислових революцій. Перехід від відсталого суспільства до розвинутого. Впровадження парових машині винайдення радіо та телефона. Впроваджується рівність перед законом і виборче право. В1869р. Менделєєв

Відкрив періодичний закон.Дарвін висунув теорію загальної еволюції. Г. Спенсер продовжив розвивати теорію еволюції. Все рухається перед суспільством як живий біологічний організм.

Сучасна культура В XX – XXIст. розвивається модерн та пост модернізм.

Модерн – це сукупність умов життя створених в епоху еволюції 60р.XXст. Початок виникнення сучасної науки. Формується індустріалізація суспільства. Модернізм вбачає в собі такі шляхи розвитку суспільства:Капіталістичний, Державний соціалізм ( Китай, Куба ), Оптимізм,Високий статус науки. Всі нерозвинуті країни повинні йти шляхом США.В другій половині XXст. відбуваються зміни у розвитку індустріального суспільства спричинені науковою революцією та зростанням ролі науки та інформації.

№20 «Міф як перша форма культури. Головні риси первісної культури»(зошит. Лекція за 05,03) Первісна к-ра ( від виник.людства 40тис р тому до появи перших держав кін 5-3ст до н.е). Щодо виникн. Людства ще у 19ст утвор. 2 підходи:

1)реліг. Та близький до нього;

2) науковий – а) життя є рузульт. усклад. різних форм матерій б)людина- підсумок косміч, біолог та культ.еволюц.

Головні риси первісної к-ри: 1)вона є гомогенною;

2)синкретичною: а)не поділ. всіх видів, форм діяльності людини; б)виявл. у нерозривності індивіду та роду; в) вияв. не розрив. людини і природи.

3)є традиційною

Міф як первісна форма к-ри: 1) нагромадж. знань сервіс.к-ри ілюстр. унікал.роль міфу, всі народи на етапі архаїки демонстр. один спосіб світовідчуття, світорозумінь.

2)міф- своєрідна філософія первіс. людини, перша форма к-ри. До певної міри міф є вічним, бо укорінений в несвідомих основах людс. душі.

3) народж. міф з прагнення людини подолати простір та час, зрозуміти, пояснити світ. Універсал. образами впорядков. світу по вертикалі є гора,дерево, а по горизонт.- звернення на 4 сторони світу (збруцький ідол)

4)Характерні особливості міфу: а) уявлення про універсам (всесвіт) як живий, одухотворений;

б)персоніфікація явищ природи; в)міфолог. людина мислить не поняттями, а образами. Роль абстракт. мислення викон. метафорич. ототожнення. г) міф – це невіра, незнання, конкретно-чуттєва орієнтац. людини у світі, де співпад. почуттєв. образ і загал. ідея, а матеріал. є тотожне ідеальному.

5) в міфі людина залежить від природи, а в той же час хоче підпорядкувати її за допомогою ритуалу та магії. Магія – це була перемога над відчаєм (Каспер-Малиновський).

№21 «Періодизація первісної культури на території України»

Розвиток людини на території України відбувався в основному по тих же напрямках, що і в інших регіонах і заселення сталось близько 1 млн. років тому. Виділяють такі періоди розвитку первісного ладу: кам'яний (палеоліт, мезоліт, неоліт), мідно-бронзовий та залізний. Деякі дослідники після кам'яного вміщають перехідний вік - мідно-кам'яний (енеоліт).

Палеоліт тривав від появи першої людини близько мільйона років тому до 10 тис. рр. до н.е. В його ранній період первісна людина вміла виготовляти примітивні засоби праці з каменю та дерева. Основними заняттями людини були збиральництво і полювання. Соціальною формою існування раннього палеоліту було людське стадо. Вони жили в печерах або хижах із дерева та кісток мамонта.  За середнього палеоліту (150 - 35 тис. рр. до н.е.), з'являється неандерталець - людина нового фізичного типу, досягненням якої було видобування та використання вoгню, що зменшило залежність від природи. На зміну неандертальцеві в епоху пізнього палеоліту (35 - 11 тис. рр. до н.е.) приходить кроманьйонець - “людина розумна”. З'являються різці, вістря стріл, кістяні гарпуни. Будуються землянки. У соціальній організації на зміну первісному стаду приходить родова община з колективною власністю на засоби виробництва. У період пізнього палеоліту постають першооснови релігійної свідомості і палеолітичне мистецтво.

Палеоліт змінюється мезолітом (10 - 6 тис. рр. до н.е.).  Зникають льодовики, людина винаходить лук і стріли. Поява цього знаряддя полювання мала надзвичайно важливі наслідки: суттєво зросла продуктивність праці мисливців — вбивати тварин можна було зі значної відстані, а птахів — на льоту; вона сприяла перебудові соціального життя, оскільки людина могла сама себе прохарчувати, багатолюдні мисливські колективи розпалися і на зміну їм прийшла індивідуалізація виробництва та споживання, помітно зросла роль парної сім'ї. Основними різновидами господарювання стають полювання, рибальство, починається приручення тварин - собаки та свині.

У неоліті (6 - 4 тис. рр. до н.е.) відбувається поступовий перехід від збиральництва і полювання до землеробства і скотарства (неолітична революція).  Неолітична революція характеризується: 1) винайденням і поширенням нових способів виготовлення знарядь праці; 2) виникненням нових видів виробництва та виготовленням штучних продуктів (шліфування і свердління каменю, з'являються штучні матеріали - обпалена глина, а потім - тканина); 3) переходом до осілого способу життя (сусідська община змінює родову організацію людей, матріархат змінює патріархат); 4) активним формуванням стад свійських тварин, використанням їх як тяглової сили; 5) зрушеннями у демографічній сфері. 

Енеоліт - перехідна епоха від кам'яного до мідного віку (4 - 3 тис. рр. до н.е.) - пов'язана з використанням металів. У цей період на території України формуються основні групи племен - землероби на Правобережжі і скотарі на півдні та південному заході. Землероби, тяжіючи до осілості, винайшли рало, змайстрували стіл, склали піч, побудували великі укріплені поселення, а скотарі, схильні до міграції, приручили коня, активно експлуатували колісний транспорт, удосконалювали зброю. Відбувається перший суспільний поділ праці. Поява надлишків сільськогосподарської продукції приводить до майнової нерівності і обміну продуктами. Виділяється родоплемінна верхівка, яка привласнює результати праці й зосереджує владу.

Найбільш вивченою археологічною культурою  цієї епохи на території України є трипільська. Сучасні археологи визначають рамки існуваннятрипільської культури поч. 4 - кін. 3 тис. рр. до н.е. Територія, заселена трипільцями - від Словаччини та Румунії до Слобідської України, від Чернігова до Чорного моря. Основу Трипільської культури, на її ранньому етапі, складали балканські землеробсько-скотарські племена. Трипільці, які поселились на Правобережжі Україні, були фактично найдавнішими хліборобськими племенами. Обробляючи землю дерев'яним плугом з кам'яним або кістяним лемехом, вони вирощували пшеницю, ячмінь, просо. Окрім цього, трипільці розводили дрібну рогату худобу, та коней, свиней. Селились трипільці у басейнах річок.

У бронзовий вік (2 - 1 тис. рр. до н.е.) вплив на суспільний розвиток мали чинники: зміна кліматичних умов (збільшення вологості); підвищення завдяки бронзі продуктивності знарядь праці та боєздатності зброї; активізація міграційних процесів. Поглиблюється спеціалізація в господарському житті. На теренах степової України домінувало скотарство. Помітно зростала роль чоловіка в землеробстві, скотарстві, обміні, у всіх сферах суспільного життя. З'явився додатковий продукт, який спричив майнову та соціальну диференціацію суспільства. З великосімейної громади виокремилося мала сім'я найближчих кровних родичів. Формуються союзи племен. Ускладнюється суспільна організація, утворюються органи керівництва, виокремився стан воїнів. Протягом цієї доби на території України існувало кілька археологічних культур - ямна, зрубна, культура багатопружкової кераміки, катакомбна та інші. Бронзова епоха на території України була фактично завершальною стадією первісного ладу.